У геометричній прогресії (хn) х7 = 2, х9 = 8. Восьмий член цієї прогресії –додатний. Він дорівнює першому члену арифметичної прогресії (ап). Знайти одинадцятий член арифметичної прогресії та суму десяти її членів, якщо її різниця d = –6.

Картина Вратарь.
Была весна. Потому что уже были цветы. Но не все участки земли покрыты зеленой травой. Мальчики играли не на поле,а где-то в заброшенном месте. На картине главным лицом был мальчик-вратарь. Он стоит в позе вратаря приготовившемуся прыгнуть за мячом. Он настроен решительно,это говорят черты его выражения лица. Одет он по спортивному.
Мальчик который стоит позади вратаря одет в красную форму. Он что- то ждет. Помимо этих двух мальчиков на картине есть болельщики. Они смотрят на мальчика у которого мяч. Один мужчина в черном костюме смотрит с большим интересом. А одного мальчика вообще не интересует игра. Автор картины хотел сказать,что главным лицом этого шедевра был мальчик вратарь. Цвета художник использовал не сильно яркие. Но в тоже время и не тусклые. Я отношусь к этой картине нейтрально,потому что я девочка и меня не интересует футбол.

Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни.  патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «маруся богуславка». «дівка-бранка маруся, попівна богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий». у думі маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:   бо я вже потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лако.мства нещасного!   образ марусі богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини. почуття жалю до своїх співвітчизників змусило марусю свідомо піти на подвиг. на неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. та паша пробачає марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей.  творці думи виявили велику майстерність у створенні образу марусі богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю. отже, патріотичний вчинок, який здійснила маруся богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. та маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. покинути їх вона не могла.  висновок: маруся богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.