В галерее «Тенгри-Умай» проходит выставка фотографий «Акколь: воображая будущее, или Путешествия за пределы космодрома». Их автором выступила американская художница Джин Финли в сотрудничестве с выпускниками детского дома № 1 города Акколя Акмолинской области.
В Акколі розташований наземний комплекс керування космічними апаратами. І не дивно, що уявляючи своє майбутнє, юні жителі міста мріють керувати космічними кораблями, полетіти в космос, здійснити подорож на інші планети. Розповісти про свої мрії, візуалізувати своє майбутнє та запропонувала нинішнім випускникам дитячого будинку №1 художниця із Сан-Франциско Джин Фінлі.
– Я зайнялася ідеєю створити серію фотоавтопортретів та коротких оповідань молодих людей з різних країн – «Я в завтрашньому дні», – розповідає Джин Фінлі. – Втілюючи свою ідею, їжджу країнами світу і знаходжу цікавих мені хлопців.
Влітку 2015 року Фінлі та її однодумці Лідіа Метьюс та Ляззат Ханім приїхали до Акколь, для вихованців місцевого дитячого будинку провели майстер-класи з відеозйомки, фотографії та написання есе. Використовуючи отримані знання та навички, а також свою фантазію, різні речі та предмети, підлітки створили незвичайні фотоавтопортрети – себе у майбутньому. Вони також написали короткий твір про те, як вони представляють своє доросле життя.
Зображений на футбольному полі через сітку воріт Єгор Паршутін мріє стати спортивною зіркою. «Коли я покину це поле – досі єдине поле, на якому я грав – я знайду своє місце на футбольних полях Іспанії», – написав він у своєму творі. Автопортрет Вікторії Попової – дівчина у ковпаку з повареною в руках. Віка мріє стати шеф-кухарем, який розуміє мову тварин. А, наприклад, Равіль Сенін бачить себе степовим вершником. «Я перемістився за межі стін дитячого будинку в степу, де мешкають орел, лисиця, олень, кабан, шакал і борсук, – ділиться хлопчина. – І у цьому полі є космічна станція. Я лечу на коні повз цю космічну станцію, а високо в небі ширяє наді мною орел...»
One day I went into the woods. The forest was not far from the city. I went there by car. I decided to spend the night there. I put the tent under a tree. Night has come. I made a fire. This night was very dark and cold. I went to sleep, and suddenly I heard a terrible howl. I looked out of the tent. There was a wolf. I went back. And he began to think of how to escape from it. I tossed a bone. The wolf ran after her. During this time, I ran out and got into his car. I wound up and it went from there.
Акколь: мечты юных жителей
В галерее «Тенгри-Умай» проходит выставка фотографий «Акколь: воображая будущее, или Путешествия за пределы космодрома». Их автором выступила американская художница Джин Финли в сотрудничестве с выпускниками детского дома № 1 города Акколя Акмолинской области.
В Акколі розташований наземний комплекс керування космічними апаратами. І не дивно, що уявляючи своє майбутнє, юні жителі міста мріють керувати космічними кораблями, полетіти в космос, здійснити подорож на інші планети. Розповісти про свої мрії, візуалізувати своє майбутнє та запропонувала нинішнім випускникам дитячого будинку №1 художниця із Сан-Франциско Джин Фінлі.
– Я зайнялася ідеєю створити серію фотоавтопортретів та коротких оповідань молодих людей з різних країн – «Я в завтрашньому дні», – розповідає Джин Фінлі. – Втілюючи свою ідею, їжджу країнами світу і знаходжу цікавих мені хлопців.
Влітку 2015 року Фінлі та її однодумці Лідіа Метьюс та Ляззат Ханім приїхали до Акколь, для вихованців місцевого дитячого будинку провели майстер-класи з відеозйомки, фотографії та написання есе. Використовуючи отримані знання та навички, а також свою фантазію, різні речі та предмети, підлітки створили незвичайні фотоавтопортрети – себе у майбутньому. Вони також написали короткий твір про те, як вони представляють своє доросле життя.
Зображений на футбольному полі через сітку воріт Єгор Паршутін мріє стати спортивною зіркою. «Коли я покину це поле – досі єдине поле, на якому я грав – я знайду своє місце на футбольних полях Іспанії», – написав він у своєму творі. Автопортрет Вікторії Попової – дівчина у ковпаку з повареною в руках. Віка мріє стати шеф-кухарем, який розуміє мову тварин. А, наприклад, Равіль Сенін бачить себе степовим вершником. «Я перемістився за межі стін дитячого будинку в степу, де мешкають орел, лисиця, олень, кабан, шакал і борсук, – ділиться хлопчина. – І у цьому полі є космічна станція. Я лечу на коні повз цю космічну станцію, а високо в небі ширяє наді мною орел...»