Іть перекласти на правильно тому саме питання щодо місця та статусу норм у сфері інтелектуальної власності в системі права набуває досить принципового характеру. у теорії інтелектуальної власності керуються тим, що джерелом права на конкретний результат творчої діяльності є відповідна норма закону, що визначає першого правоволодільця, або положення договору між учасниками створення такого результату [4, 20]. кожний наступний володілець інтелектуальної власності зобов’язаний надати документальне підтвердження отримання прав. відповідно, іння інтелектуальною власністю передбачає відстежування правових підстав для визнання конкретних результатів творчої діяльності інтелектуальною власністю. бажано розуміти, що причина більшості порушень прав інтелектуальної власності має економічний характер і лежить у самій її суті, тобто в монополізмі цього права. якщо ж монополістом є правоволоділець, бо саме він і лише він володіє правом на конкретний об’єкт інтелектуальної власності, і саме він володіє правом на використання такого об’єкта, він має можливість вести цінову політику, у тому числі монопольно встановлювати завищені ціни, причому не рідко не лише на об’єкт інтелектуальної власності, а й на товар, в якому такий об’єкт втілений. у свою чергу, порушники прав інтелектуальної власності, здійснюючи продаж контрафактних товарів, намагаються отримати більші прибутки внаслідок проведення демпінгової цінової політики. порушники, зменшуючи ціну на контрафактну продукцію і збільшуючи обсяги виробництва, можуть отримувати додаткові доходи, а правовласники такої можливості не мають. тому заходи юридичної відповідальності — і цивільної, і адміністративної, і кримінальної — не можуть дати позитивних наслідків за умови, якщо при цьому не враховується дія економічних законів. і недаремно нині все частіше лунають думки про те, що інтелектуальна власність може виступати як локомотивом, так і гальмом у розвиткові суспільства.

Therefore, the very issue of the place and status of norms in the field of intellectual property in the system of law becomes of a rather fundamental nature. The theory of intellectual property is guided by the fact that the source of the right to a specific result of creative activity is the relevant rule of law defining the first rightholder, or the clause of the agreement between the participants in the creation of such a result(4,20). Each subsequent owner of the intellectual property must provide a documentary proof of entitlement. Accordingly, intellectual property management involves tracking the legal grounds for recognizing specific results of creative activity by intellectual property.

It is desirable to understand that the reason for most violations of intellectual property rights is economic and lies in its very essence, that is, in the monopoly of this right. If the monopolist is the rightful owner, since it is he and only he has the right to a specific object of intellectual property, and it is he who owns the right to use such an object, he has the opportunity to pursue price policy, including monopoly to set the inflated prices, and not rarely not only on the object of intellectual property, but also on the product in which such an object is embodied.

In turn, intellectual property offenders, when selling counterfeit goods, are trying to get bigger profits as a result of dumping pricing policies. Offenders, while reducing the price of counterfeit products and increasing production, may receive additional revenues, and the right holders do not have this opportunity. Therefore, measures of legal liability - both civil, administrative, and criminal - can not give positive effects, provided that this does not take into account the effect of economic laws.

And it is not bad now that more and more often there are the thoughts that intellectual property can act as a locomotive and a brake on the development of society.