6. адзначце бяззлучнікавыя складаныя сказы з аднатып-нымі часткамі.1) тут заўзяты наш рыбак (кот] у ваду як сiгане — толькіпырскі па сцяне! (м. салаўцоў).2) угародчыку перад вокнамі пасохлі фіялкі, звялі вяр- (у. гніламёдаў).3) і бачу дзіва: упоперак ракі, шпаркае шчары, сунеццароўна і досыць хутка ахапак, нават цэлая паўкапа сена цітравы (ф. янкоўскі).4) веюць радасцю шчодрыя нівы, ахінае красой гарадок(м. пазнякоў).
У каждого человека есть очень близкое и родное место, где он чувствует себя спокойно и непринужденно. На земле нет такого человека, который бы не испытывал любовь к малой Родине, так как у каждого должен быть свой причал, где можно на время остановится и отдохнуть от забот и проблем. У меня также есть свое место, где я могу спокойно провести свое свободное время и не думать о различных делах и проблемах.
В деревне у моей бабушки и находится то потаенное место, где мне даже дышать спокойно. Я очень люблю иногда сюда приезжать, и находится тут одному, так как тогда можно подумать о самых сокровенных мечтах. А как хорошо на речке летом! Светит солнце, поют птицы…. Все это и есть моя малая родина, которую у меня никому не отнять. Приходит вечер, и вся природа начинает играть совсем другими красками, которые очень радуют глаз. В доли за речкой, раскинулся большой луг, где беззаботно бродят аисты, которые, как и я, считают, что это их родной уголок. Незаметно спускается ночь, и огромное небо начинает заполниться чарующим светом звезд, которые очень ярко горят и манят к себе.
Так же я очень люблю бывать в деревне зимой, так как в эту пору здесь неописуемая красота. Очень приятно сидеть около теплой печки и знать, что на улице трескучий мороз и вьюга… Я всегда стараюсь на свои зимние каникулы приехать в деревню и провести тут хоть пару дней, так как здесь есть множество интересных занятий: катание на санках и лыжах, хоккей с местными ребятами и просто прогулки по свежему и морозному лесу. Просто, когда я так отдыхаю, то я набираюсь новых сил, которых мне хватает до окончания учебного года, и я готов снова постигать все науки, при этом даже не уставать.
Все мы, должны оберегать и любить свою маленькую Родину, так как она у нас одна. Она может быть разной: маленький домик в деревне, своя улица в городе, но все это очень дорого нашему сердцу. Иногда, я не могу посетить родные места и тогда очень сильно скучаю по них. Бывает так, что они мне даже снятся во снах.
Я очень дорожу своим родным уголком, который мне посчастливилось иметь. Всю свою жизнь, я буду навещать мои родные и любимые места, так как проста не смогу без них жить и дышать. Все люди просто обязаны с особой заботой и лаской относится к этим местам и никогда не забывать про них, так как делая это, мы просто предаем свою маленькую Родину, которая нас взрастила и отправила в большое плавание, но она ждет, когда мы вернемся в родную гавань. Она обязательно нас встретит.
Источник: Сочинение рассуждение на тему Моя малая Родина
Объяснение:
Історія білоруської мови — процес нерозривного розвитку білоруської мови з давньої праіндоєвропейської протомови до теперішнього часу.
Білоруська мова є старажитнапісьменнай, історія білоруської писемності налічує не менше 10 століть. Мова білоруського народу склалася в XIV-XVI століттях, коли землі сучасної Білорусі входили до складу Великого Князівства Литовського.
У пізньому 17 - поч. 19 в. в Речі Посполитій жива старобілоруська мова зберігалася тільки на білоруських землях і у простого народу, до пори - в дрібної шляхти. Соціальна верхівка суспільства, вихована в польській культурі, вважала білоруську мову взагалі непридатною для використання в літературі [2]. Саме в цей період білоруси зазнали особливо сильний тиск полонізації. Після повстань 1830 і особливо 1863 років полонізація, яку проводили тодішні місцева велика знати і католицьке духовенство, змінилася русифікацією, яку проводив царський уряд.
Зразки живий Старобілоруська мови потрапляли в літературу переважно в творах «шкільної драми», з яких тільки один [3] був зі своєю появою надрукований (сатира «Привітання на перший виїзд з Королевци ...», тисячі шістсот сорок два), залишок залишилася в рукописах. Ці твори, а точніше, їх фрагменти, і є практично єдиними зразками живого білоруської мови того часу. Мова їх схожа на народну кінця 19 - поч. 20 в., Чимало полонізмів. Записані вони переважно латиницею, мала їх частина, що зі Смоленської землі - кирилицею [2]. Крім того, деякі фонетичні особливості Старобілоруська мови збереглися в пам'ятках писемності білоруських татар кінця 16 - початку 17 ст. [2], наприклад, в Кітаб.
Сучасний етап розвитку білоруської мови умовно відраховується від початку 19 століття, коли були зроблені спроби створення літературної мови на основі народних говірок.