Наверное ты об этом Міхась БОЛСУН НЕ ДАЙ САБЕ ПРАВА... Не дай сабе права забыць той куток, Дзе зведаў пяшчоту матулі, Дзе першы зрабіў у жыцці сваім крок I голас твой людзі пачулі. Не дай сабе права забыць карані, З якога атожылак роду І хто бараніў нашы светлыя дні, Любіў, нібы сонца, свабоду. Там сёння красуюць густыя жыты, П’яніць востры водар жывіцы I месяц, і россыпы зор залатых Глядзяцца ў люстэрка крыніцы. Не дай сабе права забыць прыгажосць, Якою Радзіма багата, Дзе ў радасць з душою адкрытаю госць, Дзе думкам і песням крылата. Не дай сабе права пустэльнікам жыць, Мазоль шанаваўся спрадвеку. Уласную годнасць і край беражы, Прызванне цані чалавека!
Діалог між донькою і мамою про покупку шкільного костюма.Мамо:-Ну Що, доню, треба тобі шкільний костюм купити.дочка:-Мамочка! Навіщо мені він потрібен? Мені і так добре, є, що вдягти!-А Ось Людмила Миколаївна на зборах веліла купити, нд дівчинки тепер в шкільних костюмах ходити будут.Только подумай, що купувати будемо: брючний костюм або зі спідницею?-Мама, Мені більше подобаються спідниці! Все-таки, я - дівчинка, а не хлопчик, щоб по школі в штанах ходити!-Добре, Дочка! Купимо тобі жакет, жилет, спідницю і кілька різних блузок.Піде?-Так, Мам, згодна! Але тільки жилет не треба, краще дві спідниці купимо різного фасону і кольору.-Яка Ти у мене розумниця! А який колір ти хочеш?-Думаю, Чорний і серий.А блузки купимо дві білі, нарядні і дві блакитного кольору.-Коли підемо? Давай в суботу!-Добре, Мама! Підемо в цю суботу, після моєї секції.-Молодець, Розумниця ти моя! Як тобі зручно, адже у мене вихідний.У суботу дочка і мама вирушили в магазин і купили те, що хотіли.Дочка дуже була задоволена своїми обновками
Міхась БОЛСУН НЕ ДАЙ САБЕ ПРАВА... Не дай сабе права забыць той куток, Дзе зведаў пяшчоту матулі, Дзе першы зрабіў у жыцці сваім крок I голас твой людзі пачулі. Не дай сабе права забыць карані, З якога атожылак роду І хто бараніў нашы светлыя дні, Любіў, нібы сонца, свабоду. Там сёння красуюць густыя жыты, П’яніць востры водар жывіцы I месяц, і россыпы зор залатых Глядзяцца ў люстэрка крыніцы. Не дай сабе права забыць прыгажосць, Якою Радзіма багата, Дзе ў радасць з душою адкрытаю госць, Дзе думкам і песням крылата. Не дай сабе права пустэльнікам жыць, Мазоль шанаваўся спрадвеку. Уласную годнасць і край беражы, Прызванне цані чалавека!