1.ниже дана таблица со значениями экологических факторов в разных экологических системах. экологические каспий арал батхаш факторы - 10 среднегодовая температура (°c) соленость (грамм на литр) количество видов позвоночных.
Споровые небольшие растения, Бриофиты, у которых есть листья, стебли. Мхи, это высшие растения (организмы имеющие вегетативные органы, наиболее важные корень и побег), наиболее многочисленные, насчитывающие 10 тысяч видов, делятся на 700 родов, и объединенные в 120 семейств. Их предками являются псилофиты (риниофиты). Возможно, мхи произошли от еще более древних растений, происходящих из девонского периода, в начале карбона.
Описание и распространение мхов.
Есть мхи очень маленького размера, от нескольких десятых частей миллиметра, это мхи, произрастающие на суше, и до полуметра и более, произрастающие в водной среде. Мхи имеют ножки, листья, небольшие выросты, что-то наподобие корней, ризоиды. У мхов отсутствует система проводимости, влагу ткани мхов поглощают всей поверхностью.
Размножение мхов идет при спор. Спорофиты формируют ножку, совершенно без листьев, на ней образуется спорангий, где и созревают споры. У спорофита различают:
Коробочку, именно спорангий.
Ножку, или спорофоры, место крепления спорангия.
Стопа, при которой происходит соединение с гаметофитом.
Спорангии не укореняются.
Местами проживания мхов, являются затененные и влажные места. Поселяются на опавших ветках в лесу, на сухих и прогнивших стволах, на северной стороне живых деревьев, где очень мало света. Могут расти на камнях, скалах и бетонных сооружениях, имеющих повышенную влажность.
Отличительные особенности мхов.
Мхи являются переходной формой жизни, они появились позднее водорослей, но, ранее папоротников. Главной отличительной особенностью мхов от водорослей, является:
наличие тканей и органов,
распространение в основном на почве,
имеют многоклеточное строение.
Отличительными особенностями мхов от папоротников:
у мхов нет настоящих корней, крупных листьев,
нет развитых специальных тканей,
набор хромосом неполный, а только половина,
споры созревают в коробочке, соединенной с общим стеблем, а не на листьях,
спора прорастает разветвленной нитью.
Мхи не имеют древовидных частей, по возрасту мхи появились намного раньше папоротников.
Полезные свойства мхов.
Мхи играют большую роль в формировании устойчивой группы организмов, проживающих на определенном участке.
Покрывая почву, сохраняют влажность этих участков, часто это приводит к появлению болот, что ухудшает продуктивность земельных участков.
Обитают в таких местах, где очень часто не могут обитать другие организмы. Например, обитание в тундре, обеспечивает корм для оленей, выстилая землю сплошным покровом.
После отмирания, разлагается с образованием перегноя, увеличивая плодородность почвы.
Есть болотный мох сфагнум, нарастая вверх, образует толстые слои в болоте, где постепенно из мха образуется торф, используемый людьми для удобрения, как топливо.
Могут использоваться в медицине, благодаря бактерицидным свойствам.
ПОВЕДІНКОВИЙ АКТ - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом безпосереднього контакту з об'єктами середовища. У тварин є багато поведінкових актів, які наче окремі пазли формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, ключові стимули, завершальний акт.
Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу.
Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.
Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за до органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.
Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій, що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.
Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.
Стимули (сигнальні подразники) - це різноманітні за природою сигнали, що використовуються тваринами для впливів на поведінку. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.
Мотиваційні стимули - це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної потреби й готують організм до відповідної активності. Так, у пташенят сріблястої чайки чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.
Пускові (ключові) стимули - це сигнали, які вникають інстинктивні реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо. Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма.
Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят.
Завершальні стимули - це зовнішні чи внутрішні сигнали, які викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.
Споровые небольшие растения, Бриофиты, у которых есть листья, стебли. Мхи, это высшие растения (организмы имеющие вегетативные органы, наиболее важные корень и побег), наиболее многочисленные, насчитывающие 10 тысяч видов, делятся на 700 родов, и объединенные в 120 семейств. Их предками являются псилофиты (риниофиты). Возможно, мхи произошли от еще более древних растений, происходящих из девонского периода, в начале карбона.
Описание и распространение мхов.
Есть мхи очень маленького размера, от нескольких десятых частей миллиметра, это мхи, произрастающие на суше, и до полуметра и более, произрастающие в водной среде. Мхи имеют ножки, листья, небольшие выросты, что-то наподобие корней, ризоиды. У мхов отсутствует система проводимости, влагу ткани мхов поглощают всей поверхностью.
Размножение мхов идет при спор. Спорофиты формируют ножку, совершенно без листьев, на ней образуется спорангий, где и созревают споры. У спорофита различают:
Коробочку, именно спорангий.
Ножку, или спорофоры, место крепления спорангия.
Стопа, при которой происходит соединение с гаметофитом.
Спорангии не укореняются.
Местами проживания мхов, являются затененные и влажные места. Поселяются на опавших ветках в лесу, на сухих и прогнивших стволах, на северной стороне живых деревьев, где очень мало света. Могут расти на камнях, скалах и бетонных сооружениях, имеющих повышенную влажность.
Отличительные особенности мхов.
Мхи являются переходной формой жизни, они появились позднее водорослей, но, ранее папоротников. Главной отличительной особенностью мхов от водорослей, является:
наличие тканей и органов,
распространение в основном на почве,
имеют многоклеточное строение.
Отличительными особенностями мхов от папоротников:
у мхов нет настоящих корней, крупных листьев,
нет развитых специальных тканей,
набор хромосом неполный, а только половина,
споры созревают в коробочке, соединенной с общим стеблем, а не на листьях,
спора прорастает разветвленной нитью.
Мхи не имеют древовидных частей, по возрасту мхи появились намного раньше папоротников.
Полезные свойства мхов.
Мхи играют большую роль в формировании устойчивой группы организмов, проживающих на определенном участке.
Покрывая почву, сохраняют влажность этих участков, часто это приводит к появлению болот, что ухудшает продуктивность земельных участков.
Обитают в таких местах, где очень часто не могут обитать другие организмы. Например, обитание в тундре, обеспечивает корм для оленей, выстилая землю сплошным покровом.
После отмирания, разлагается с образованием перегноя, увеличивая плодородность почвы.
Есть болотный мох сфагнум, нарастая вверх, образует толстые слои в болоте, где постепенно из мха образуется торф, используемый людьми для удобрения, как топливо.
Могут использоваться в медицине, благодаря бактерицидным свойствам.
Область применения мха все более расширяется.
Объяснение:
ПОВЕДІНКОВИЙ АКТ - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом безпосереднього контакту з об'єктами середовища. У тварин є багато поведінкових актів, які наче окремі пазли формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, ключові стимули, завершальний акт.
Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу.
Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.
Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за до органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.
Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій, що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.
Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.
Стимули (сигнальні подразники) - це різноманітні за природою сигнали, що використовуються тваринами для впливів на поведінку. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.
Мотиваційні стимули - це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної потреби й готують організм до відповідної активності. Так, у пташенят сріблястої чайки чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.
Пускові (ключові) стимули - це сигнали, які вникають інстинктивні реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо. Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма.
Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят.
Завершальні стимули - це зовнішні чи внутрішні сигнали, які викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.