1. Оцените состояние вегетативных органов растений, подвергшихся воздей ствию ауксина (либо смеси гормонов), и контрольных растений. 2. Измерьте длину, подсчитайте количество образовавшихся за время опыта побегов и (или) корней. 3. Данные занесите в произвольную таблицу. Корни Количе Длина СТВО Количе СТВО Длина № пробирки (растения) Побеги Опытный (тип стимулятора или его концентрация) или контрольный экземпляр 4. Укажите, с каким из стимуляторов или его концентрацией образовались наиболее развитые вегетативные органы. 5. Сделайте вывод об эффективности воздействия фитогормонов
Реферат
Український еколог О.О.Лаптєв, зокрема, розглядає антропогенні фактори як породжені соціальним обміном речовин і енергії тіла, речовин, процеси і явища, які впливають на природу одночасно з природними факторами. Більшість ботаніків – Є.М.Лавренко, С.Є.Коровін, П.Д.Ярошенко, Б.М.Маркін, Г.Сукопп (Sukopp, 1969), вважають, що вплив людини на рослинність – це ті ж зовнішні причини, які можна розцінювати як суму своєрідних екологічних факторів.
До антропогенних факторів належать усі види створюваних технікою і безпосередньо людиною впливів, які пригнічують природу: забруднення; технічні перетворення й руйнування природних систем ландшафтів; вичерпання природних ресурсів; глобальні кліматичні впливи; естетичні впливи.
Взагалі антропогенні фактори – це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) суттєві відгуки. Вони можуть бути фізичними, хімічними, кліматичними, біотичними, а за характером зв’язків – вітальними і сигнальними, за часом дії – постійними і періодичними, ледве помітними і катастрофічними. Будучи за характером впливу екзогенними, вони діють на ендогенні фактори і завдяки їм „з середини”- на екосистеми або на її компоненти.
Вплив людини на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин і породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові біоценози. Поте не рідко вплив людини на природу має небажаний характер. Це, наприклад, не продумане розселення рослин і тварин у нові райони, хижацьке винищення окремих видів, а також перелогових земель, внаслідок чого зникають стійкі високоорганізовані біоценози, зменшується видовий склад рослин і тварин.
До випадкових належать впливи, які є наслідком діяльності людини, але не були наперед передбачені або заплановані і випадкове завезення насіння бур’янів і тварин. Сюди слід віднести випас худоби, розорювання земель, рекреаційні деграції тощо.
Антропогенні едафічні і кліматичні фактори витісняють природну рослинність, збіднюють тваринний світ, обстежують діяльність мікроорганізмів-деструкторів. Тому екосистеми великих міст та індустріальних центрів є енергетично субсидовані, їх діяльність часто залежить від втручання людини (газони, квітники, сади, сквери, захисні смуги, агрокультури).
Основними урбогенними негативними факторами є теплові, хімічні, радіаційні, електромагнітні, світлові, звукові, вібраційні тощо. Часто в містах вони діють одночасно, особливо це стосується транспортних магістралей із високою інтенсивністю руху. Однак не лише у великих містах діє комплекс антропогенних факторів.
Однак не можна всю антропогенну діяльність вважати негативною: впливи, які оптимізують екосистеми, є позитивними. Інтродукція, фітомеліорація, біологічні методи боротьби зі шкідниками рослин і тварин – це позитивна антропогенна діяльність, яка в умовах ноосферного управління повинна переважати. Учений відзначає антропогенні ландшафти, які будуть вирізнятися підвищеною стабільністю і підвищеною здатністю до біологічного очищення. Загальний баланс біосфери має підтримуватися на рівні, що забезпечуватиме оптимальний розвиток людського суспільства.
Объяснение:
Клеточное ядро отличается большим содержанием дезоксирибонуклеиновых кислот (ДНК), которые несут генетическую (наследственную) информацию. Ядро также играет основную роль в обмене веществ клетки, ее делении и росте. В составе ядра растительной клетки имеются специальные образования в виде изогнутых палочек, называемых хромосомами. Исследования хромосом позволили доказать существование индивидуальных наследственных факторов - генов (от греч. genos - род, происхождение). Совокупность всех генов особи составляет ее генетическую конституцию - генотип. Каждая особь имеет свой генетический код - единую систему "записи" наследственной информации в молекулах дезоксирибонуклеиновых кислот в виде последовательности нуклеотидов. Причем каждая особь (организм) характеризуется своим строго постоянным числом хромосом в ядре каждой клетки. При делении клетки, каждая дочерняя клетка получает такое же количество хромосом. Это навело на мысль, о передаче с хромосомами наследственных признаков, что подтвердила современная генетика.
При скрещивании оба родителя в равной мере принимают участие в передаче наследственных признаков новому поколению (потомству) и, казалось бы, что оплодотворенное ядро должно иметь полный набор отцовских и материнских хромосом, то есть удвоенное количество. Однако этого не происходит. Природа позаботилась об этом, а именно:
при миозе гомологичные хромосомы сливаются, а половая клетка делится на две и в каждой поделенной клетке количество хромосом вдвое меньше;
теперь созревшие половые клетки могут принять участие в оплодотворении и увеличения числа набора хромосом не произойдет.
уменьшение количества хромосом в половых клетках достигается путем необычного их деления - миоза;