1.охарактеризуйте этапы накопления научных знаний о клетке
2.докажите, что накопление научных данных в области цитологии шло параллельно с развитием других наук
3. охарактеризуйте основные положения современной клеточной теории, проиллюстрировав каждое положение примерами из изученных ранее разделов биологии
4.дайте вашу оценку вкладу м.шлейдена и т.шванна в современную науку о клетке
Відповідь:Апопто́з (від дав.-гр. απόπτωσις — опадання, листопад[2]) — найбільш розповсюджений тип запрограмованої клітинної смерті. Іншими словами — це сукупність клітинних процесів, що призводять до загибелі клітини. На відміну від іншого виду клітинної смерті — некрозу — при апоптозі не відбувається руйнування цитоплазматичної клітинної мембрани і, відповідно, вміст клітини не потрапляє в позаклітинне середовище. Характерною ознакою є фрагментація ДНК у міжнуклеосомальних ділянках специфічною ендонуклезою — CAD (caspase activated DNase) на фрагменти з розміром, кратним 180–200 нуклеотидам. В результаті апоптозу відбувається утворення апоптичних тілець — мембранних везикул, які містять цілісні органели і фрагменти ядерного хроматину. Ці тільця поглинаються сусідніми клітинами чи макрофагами в результаті фагоцитозу. Оскільки позаклітинний матрикс не уражається клітинними ферментами, навіть при великій кількості апоптозних клітин, запалення не гається.
Процес апоптозу є необхідним для фізіологічного регулювання кількості клітин організму, для знищення старих клітин, для формування лімфоцитів, що не є реактивними до своїх антигенів (аутоантигенів), для осіннього опадання листків рослин, для цитотоксичної дії Т-лімфоцитів кіллерів, для ембріонального розвитку організму (зникнення шкірних перетинок між пальцями у ембріонів птахів) та іншого.
Порушення нормального апоптозу клітин призводить до неконтрольованого розмноження клітини і появи пухлини.
Термін «апоптоз» був вперше вжитий 1972 року Керром, Віллі і Керрі, які описали його як доповнювальний, але протилежний до мітозу механізм регуляції популяції тваринних клітин[3].
Пояснення:а
значение: многие паукообразные питаются вредными для человека насекомыми, сокращая их численность.
ряд видов паукообразных могут кусать человека и животных. их яд может приводить к гибели. ядовитый паук каракурт встречается в средней азии, на юге европы и других регионах. опасность также представляют скорпионы.
существуют различные виды клещей, поражающие культурные растения и портящие зерновые и мучные запасы.
некоторые паукообразные ведут паразитический образ жизни. так кожа животных и человека может быть поражена чесоточными клещами, которые в ней прогрызают ходы.
угревой клещ обитает в коже почти всех людей. однако он может вызвать воспаления на коже.
ряд клещей являются кровососами, но наибольшую опасность представляют как переносчики вируса энцефалита, который поражает головной мозг.
представители: представители класса паукообразных живут повсеместно и являются в основном наземными обитателями. особенностью обитания большинства видов клещей является эктопаразитическая форма существования (на теле живого организма).