1. серед наведених характеристик людини оберіть ту, що не є адаптацією.
а засмага б слухові кісточки в середньому вусі
в виготовлення одягу г здатність накопичувати сечу в сечовому міхурі 2. за умови обмеження кількості доступних рослині ресурсів вона утворюватиме або багато дрібного насіння, або мало великих насінин. це свідчить про таку властивість адаптації, як
а здатність успадковуватися б наявність пристосувальної мети
в компромісність г відносність
■ 3. відносність захисної дії зміїної отрути має прояв у а неспроможності отрути діяти на всіх природних ворогів б здатності отрути вражати людину
в збільшенні виживання виду загалом г необхідності формування отруйних залоз
■ 4. виберіть прояв закону єдності організму й середовища його існування. а швидкість бігу гепарда зростає у наслідок тренування його м’язів
б зменшення температури повітря восени є стимулом до пожовтіння листя дерев
в сповільнення росту колонії бактерій у пробірці відбувається внаслідок надмірного збільшення кількості клітин у ній г солоність води у морі змінюється, якщо збільшуються обсяги надходження солей і зменшується випаровування
■ 5. увідповідніть адаптацію та рівень організації живого, на якому вона проявляється.
1 розвинута система мікротрубочок а клітинний
2 вагітність, що триває 22 місяці б органний
3 здатність лісу до відновлення після пожежі в організмовий
4 частота серцевих 160 ударів г популяційно-видовий
на хвилину д екосистемний
Типично наземные млекопитающие населяют леса и открытые пространства. Они имеют пропорционально сложенное сильное тело, хорошо развитую мускулистую шею, высокие конечности. Передвигаются ходьбой, бегом и прыганьем. Наиболее ярко признаки группы проявляются у быстробегающих зверей.
Среди наземных зверей много растительноядных видов: олени, лошади, антилопы.Это травоядные животные. Особые при имеют млекопитающие, которые кормятся ветками и листьями деревьев. Особенно длинная шея развита у жирафа. Это позволяет ему не только срывать листья, недоступные другим наземным животным, но и обеспечивать себе хороший обзор местности. У слонов массивная голова и короткая шея компенсируется длинным подвижным хоботом. Хищные звери имеют не такие длинные ноги, как растительноядные. Однако сравнительно длинные ноги у хищников, преследующих добычу быстрым бегом, например у волка и гепарда, а относительно короткие конечности у хищников, подстерегающих добычу, например у льва, тигра, рыси.
Подземные млекопитающие при к роющему образу жизни.
Почти все время они проводят под землей, редко появляясь на поверхности.
Тело землероев короткое, вальковатое, шейный отдел не заметен, хвост редуцирован. Мех короткий, густой, без ворса, ноги короткие с сильной мускулатурой и большими когтями. Ушные раковины редуцированы. Зрение плохо развито, а у некоторых подземных зверьков глаза скрыты под кожей.
Хорошо развиты у землероев обоняние и осязание. Крот роет землю сильными, вывернутыми наружу лопатообразными передними конечностями и выталкивает землю на поверхность головой.
Водные млекопитающие. Типичными из них, полностью утратившими связь с землей являются китообразные. Тело их приобрело обтекаемую рыбообразную форму, голова сливается с туловищем, шейный от дел отсутствует. Основным органом движения служит хвостовой плавник, расположенный (в отличие от рыб) в горизонтальной плоскости. Передние конечности, видоизмененные в ласты, выполняют роль рулей. Задние конечности редуцированы полностью, исчезли ушные раковины, закрыт наружный слуховой проход, носовые отверстия закрываются клапанами, отсутствует шерстный покров. Хорошо развит подкожный жир, обеспечивающий теплоизоляцию. В связи с питанием планктонными организмами у усатых китов исчезли зубы и развился особый цедильный аппарат, состоящий из большого числа роговых пластин.
Папоротеподі́бні (поліподіофіти) або просто папороті (Filicopsida або Pteridophyta) — група судинних рослин, належить до групи Moniliformopses. Здебільшого це багаторічні (рідше однорічні) трави, інколи дерева із самостійним гаплоїдним та диплоїдним поколіннями з переважанням у циклі розвитку спорофіту[1].
Папороті з'явилися на Землі близько 300 млн років тому, протягом кам'яновугільного періоду (карбону) палеозойської ери. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на Землі залишилося мало. Сучасні папороті набагато менші за розмірами від тих, котрі існували у попередні геологічні періоди.
Беруть участь у формуванні травянистого покриву. З XIX століття папороті популярні як кімнатні рослини. Представники папоротеподі́бних: орляк, щитник чоловічий, страусове перо звичайне, сальвінія плаваюча, диксонія, марсилія, багатоніжка, маратія, платицеріум, азола, адіантум венерин волос.