1. Спадкова мінливість проявляється у нащадків: а) так; б) ні.
2. Причиною комбінативної мінливості є: а) різн з′єднання
батьківських генів; б) структурні зміни в генотипі; в) вплив зовнішніх умов.
3. Мутації виникають: а) поступово; б) раптово.
4. Мутація проявляється у фенотипі в організмі: а) будь-якому;
б)гомозиготному; в) гетерозиготному.
5. Передаються наступним поколінням мутації, що відбулися у
клітинах: а) соматичних; б) статевих.
6. Які мутації знижують життєздатність організму: а) летальні; б)
сублетальні; в) нейтральні ?
7. Для мутацій не характерна властивість: а) постійність; б) масовість;
в) успадковуваність; г) адаптивність; д) неспрямованість.
8. Які зміни генетичного матеріалу характерні для генних мутацій:
а)зміна послідовності амінокислот; б) вставляння пари азотистих основ у
ДНК; в) зміна положення ділянок хромосом; г) зміна кількості хромосом, не
кратна гаплоїдному; д) заміна пари азотистих основ у ДНК.
9. Які зміни генетичного матеріалу характерні для хромосомних
мутацій: а) зміна послідовності амінокислот; б) вставляння декількох
азотистих основ у ДНК; в) зміна положення ділянок хромосом; г) зміна
кількості гаплоїдних наборів.
1Решение
По условию задачи расстояние от гена А до гена С (10,3 М) равно сумме расстояний между генами А и В (2,9 М) и генами В и С (7,4 М), следовательно, ген В располагается между генами А и С и расположение генов следующее: А В С.
Если бы расстояние от гена А до гена С равнялось разности расстояний между парами генов АВ и ВС (4,5 = 7,4 – 2,9), то гены располагались бы в следующей последовательности: А С В. И в этом случае расстояние между крайними генами было бы равно сумме расстояний между промежуточными: АВ = АС + СВ.
3Решение в
2Решение не могу
Теория базировалась на представлении, что все начиналось с белков, и на возможности в определенных условиях спонтанного химического синтеза мономеров белков - аминокислот и белковоподобных полимеров (полипептидов) абиогенным путем. Публикация теории стимулировала многочисленные эксперименты в ряде лабораторий мира, показавшие реальность такого синтеза в искусственных условиях. Теория быстро стала общепринятой и необыкновенно популярной. Основным ее постулатом было то, что спонтанно возникавшие в первичном «бульоне» белковоподобные соединения объединялись в коацерватные капли - обособленные коллоидные системы (золи) , плавающие в более разбавленном водном растворе. Это давало главную предпосылку возникновения организмов - обособление некой биохимической системы от окружающей среды, ее компартментализацию. Так как некоторые белковоподобные соединения коацерватных капель могли обладать каталитической активностью, то появлялась возможность прохождения биохимических реакций синтеза внутри капель - возникало подобие ассимиляции, а значит, роста коацервата с последующим его распадом на части - размножением. Ассимилирующий, растущий и размножающийся делением коацерват рассматривался как прообраз живой клетки.