1. Сукупність утворень у нервовій системі активність яких зумовлює аналіз подразників. *

А. рецептор
Б. аналізатор
В. рефлекс
Г. органи чуття
2. Якого відділу аналізатора не існує *

А. провідникового
Б. проміжного
В. центрального
Г. периферичного
3. Рецептори ока розташовуються в: *

А. кришталику
Б. оптичній системі ока
В. сітківці
Г. рогівці
4. Зі скількох оболонок складається очне яблуко? *

А. 2
Б. 3
В. 4
Г. 5
5. Зовнішня оболонка ока: *

А. райдужка
Б. сітківка
В. фіброзна
Г. судинна6. Середня оболонка ока: *

А. райдужка
Б. сітківка
В. фіброзна
Г. судинна
7. Внутрішня оболонка ока: *

А. райдужка
Б. сітківка
В. фіброзна
Г. судинна
8. Райдужка очного яблука це: *

А. прозора оболонка
Б. оболонка зі світлочутливими клітинами
В. непрозора щільна оболонка білого кольору
Г. оболонка з великою кількістю кровоносних судин
9. Спереду склера переходить в: *

А. райдужку
Б. війкове тіло
В. рогівку
Г. кришталик
10. Передня частина судинної оболонки ока утворює: *

А. райдужку
Б. кришталик
В. рогівку
Г. сітківку
11. Зіниця розташовується в центрі: *

А. кришталика
Б. склери
В. райдужки
Г. рогівки
12. Розмір зіниці залежить від: *

А. кута заломлення світла
Б. кількості кровоносних судин в очному яблуці
В. освітленості
Г. кількості меланіну
13. Від наявності в райдужці якої речовини залежить колір очей людини? *

А. адреналіну
Б. лізоциму
В. родопсину
Г. меланіну
14. Здатність ока пристосовуватись до розглядання предметів, які знаходяться на різних відстанях: *

А. акомодація
Б. дивергенція
В. регенерація
Г. сублімація
15. Де знаходиться водяниста волога? *

А. у камерах ока
Б. у кришталику
В. у склоподібному тілі
Г. у рогівці
16. У сітківці розташовуються: *

А. водяниста волога і меланін
Б. кровоносні судини
В. палочки і колбочки
Г. райдужка із зіницею
17. У жовтій плямі зосереджені: *

А. нервові клітині
Б. кровоносні судини
В. колбочки
Г. палички
18. Порушення сутінкового зору відбувається при нестачі в їжі вітаміну: *

А. А
Б. В
В. V
Г. G
19. Молоточок, коваделко і стремінце розташовуються у: *

А. вушній раковині
Б. зовнішньому вусі
В. середньому вусі
Г. внутрішньому вусі
20. Завитка розташовується у: *

А. вушній раковині
Б. зовнішньому вусі
В. середньому вусі
Г. внутрішньому вусі
21. Молоточок, коваделко і стремінце розташовуються у: *

А. барабанній порожнині
Б. півколових каналах
В. перетинчастому лабіринті
Г. кістковому лабіринті
22. Рецептори слуху знаходяться в : *

А. завитці
Б. присінку
В. півколових каналах
Г. слуховій трубці
23. Периферичний відділ слухового аналізатору представлений: *

А. рецепторами завитки
Б. молоточком, коваделком, стремінцем
В. слуховим нервом
Г. скроневою часткою кори великих півкуль
24. Центральний відділ слухового аналізатору представлений: *

А. рецептори завитки
Б. молоточком, коваделком, стремінцем
В. слуховим нервом
Г. скроневою часткою кори великих півкуль

Біогенні і чужорідні сполуки як лікарські препарати

Усі лікарські засоби відносно організму поділяють на дві групи: біогенні і чужорідні.

Біогенні засоби складаються із природних, властивих людському організму речовин, які беруть участь у здійсненні біохімічних процесів. До них належать лікарські препарати на основі амінокислот, пептидів, білків, нуклеозидів, нуклеотидів, полінуклеотидів (ДНК, РНК), вуглеводів, ліпідів, гормонів та інші фармпрепарати, які є субстратами нормального проміжного обміну і, потрапивши до органі

562

зму як ліки, метаболізуються специфічними ферментами, котрі забезпечують життєдіяльність організму. Наприклад, лікарський препарат глюкоза так само, як і ендогенна глюкоза, зазнає гліколізу до молочної кислоти, потім перетворюється на піровиноградну кислоту й ацетил-КоА, а останній через цикл Кребса окислюється до діоксиду вуглецю й води з накопиченням енергії у вигляді АТФ. Глюкоза може перетворюватися на глікоген, гліцерин, амінокислоти, глюкуро-нову кислоту, що входить до складу УДФГК, яка бере участь у знешкодженні багатьох токсичних сполук.

Друга група засобів - це чужорідні для організму речовини, які відносяться до групи ксенобіотиків (грецьке хепо8 - чужий). Такі речовини в нормі відсутні в організмі або наявні в слідових кількостях. До ксенобіотиків, окрім більшості лікарських засобів, відносяться харчові добавки, барвники, смакові засоби, консерванти, різні сполуки, які використовують для захисту рослин, інсектициди, відходи промислових підприємств тощо. В сучасних умовах життя і роботи людини в її організм надходять різноманітні сторонні речовини, які в організмі зазнають постійних перетворень. Деякі з них можуть виділятися в незмінному вигляді через нирки з сечею, з секретом травних залоз у порожнини шлунково-кишкового тракту, із потом через шкіру, а летючі речовини проникають через легеневі мембрани і виділяються з легенів з повітрям, що видихається. Найбільш активна зміна ксенобіотиків відбувається за до процесів метаболізму, які, як правило, спрямовані на утворення менш токсичних і більш розчинних у воді молекул, що полегшує виділення їх з організму. Чужорідні речовини, розчинні в ліпідах, повільно виводяться з організму й повільно метаболізуються в ньому. Унаслідок цього вони накопичуються в організмі. Чужорідні речовини з групи металів (ртуть, кадмій, свинець, срібло та ін.) і металоїдів (миш'як, сурма), котрі вступають у міцний ковалентний хімічний зв'язок з білками, глутатіо-ном та іншими біомолекулами тканин, довго затримуються в організмі. Для їх виведення необхідне застосування антидотів, які вступають з ними в більш міцний зв'язок (унітіол, різні комплексони тощо).

Метаболізм деяких чужорідних для організму лікарських засобів та інших ксенобіотиків, прийнятих перорально, починається в шлунково-кишковому тракті. Речовини, які всмокталися в кров зі шлунка й кишечника, надходять у печінку. В її клітинах вони можуть зазнавати всіляких змін, спрямованість яких визначається структурою речовини. Речовини, які пройшли крізь печінку, розносяться кров'ю до всіх органів і проникають у тканини за законами дифузії, фільтрації й активного захоплення клітинами. У клітинах різних тканин також відбувається метаболізм чужорідних речовин, але з меншою інтенсивністю, ніж у печінці. У процесі еволюції в теплокровних організмів основним місцем метаболізму ксенобіотиків стала печінка, котра є ефективним бар'єром, що рятує організм від постійного проникнення в кров речо

563

вин з кишечника, які надходять туди з їжею та водою, а також заново утворюються в ньому мікрофлорою (див. Метаболізм білків).

Лікарські речовини, які потрапляють в організм парентерально, також надходять у печінку, але в меншій кількості, і тому введена доза повільніше метаболізується в ній.

Дивовижна властивість клітин печінки полягає в тому, що в них під впливом деяких препаратів гається індукція утворення ферментів, які метаболізують лікарські речовини. У печінку постійно надходять з кишечника різні речовини, і в процесі еволюції її клітини набули здатності швидко синтезувати ферменти, котрі метаболізують ксенобіоти-ки. Більше того, окремі лікарські засоби можуть прискорювати або вповільнювати метаболізм різних речовин, у тому числі й ліків, спричинюючи індукування або репресування генів, що забезпечують синтез ферментів. Різні захворювання печінки уповільнюють знешкодження ліків та інших речовин. Спадково зумовлена відсутність ферменту може якісно змінити хід метаболізму і внаслідок цього стати причиною ідіосинкразії (грецьке ісІіо8 - незвичайний; зупкга8І8 - сполука) - прояву незвичайної реакції людини на ліки, харчові продукти тощо.

Объяснение:

Объяснение:

Біологічно активні речовини (БАР) — (грец. bios — життя, що означає зв'язок із життєвими процесами і відповідає слову «біол.» + лат. activus — активний, тобто речовина, яка має біологічну активність) — це сполуки, які внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей мають певну специфічну активність і виконують, змінюють або впливають на каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) або інші функції в організмі.