1. Виберіть два твердження з наведених: а) рос- лини є автотрофними організмами; б) тварини та рослини складаються з клітин; в) деякі мухи схожі на бджіл і дзижчать, як бджоли; г) бджоли вказують за до танцю іншим бджолам зі свого вулика напрямок польоту до джерела їжі. ато гіпо

К семейству Тыквенные (Cucurbitaceae) относятся растения с очередными листьями. Цветки правильные пятичленные, кроме гинецея. Тычинки сросшиеся пыльниками. Гинецей из трех плодо­листиков. Завязь нижняя. Семяпочки с двумя интегументами.

Представители тыквенных — травянистые, реже деревянистые растения, однолетние и многолетние. Листья очередные, на длинных черешках. В пазухе листа развивается усик, укрепляющий рост­ки вокруг опоры, так как стебель слабый, стелющийся (рис. 402, 1). Таким образом, усик здесь по происхождению является побегом, а не листом, как у гороха, вики и др. При соприкосновении с опорой усик на верхушке раз­вивает небольшие вздутия в эпидермисе и растет медленнее на стороне, обращенной к опоре, и быстрее на свободной стороне; благодаря этому усик закручивается вокруг опоры. В анатомическом строении тыквенные отличаются наличием биколлатеральных пучков. В пазухе листа помещаются цветки. Цветки у тыквенных раздельнополые, крупные, ярко окрашенные. Мужские цветки с пятилистной чашечкой и 5 сросшимися лепестками. Венчик воронковидный, ширококолокольчатый; тычинок 5, срастающихся в одну колонку (у тыквы — рис. 402, 2—4) или попарно, и тогда одна тычинка свободная (например, у бешеного огур­ца — Ecballium). Женские цветки — с околоцветником того же устройства, что и у мужских цветков (рис. 402, 6). Пестик один из 3 плодолистиков (рис. 402, 3), реже их 4—5; столбик короткий, с трех-, пятираздель­ным рыльцем, завязь нижняя. Плод — тыквина. Цветки выделяют боль­шое количество нектара. Хорошие медоносы. Пчелы собирают также пыльцу. Материал

Відповідь:

Карл Лінней (1707—1778) відомий, насамперед, завдяки своїй книзі Systema Naturae, яка лише за час його життя була перевидана аж 12 разів. В цій праці Лінней розробив та обґрунтував загальні методи класифікації живих істот, що й досі використовуються в ботаніці та зоології.

Відповідно до ліннеївської номенклатури, кожен вид живих істот має унікальне подвійне ім'я — перша частина відповідає роду, який об'єднує кілька споріднених видів, а друга — це специфічний епітет, який вказує на конкретний вид. Для уникнення різночитань при перекладах вся біологічна номенклатура в обов'язковому порядку надається латиною. Таким чином, кожний описаний вид живих істот має біномінальну (таку, що складається з двох слів) латинську назву, а також може (але не завжди) мати і назви на інших мовах; при цьому в науковому обігу використовується латинська назва. Назва роду пишеться з великої літери, а видова назва з маленької, наприклад: Homo sapiens — людина розумна. Повне та повністю коректне наукове видове ім'я за сучасними правилами має також включати прізвище автора, що першим описав даний вид, та рік опису; але ці відомості в науковій літературі не завжди наводяться.

Відповідно до ліннеївської системи кожний таксон розміщується в ієрархічних групах, або рангах. Кожна група вищого рівня складається з декількох (інколи — з однієї) групи нижчого рівня. Біномінальне наукове ім'я, таким чином, дає можливість визначити всі ієрархічні групи, в які входить таксон.