1. Язик -це м'язовий орган, який склаласться з ... 2. Людина-всеïдна істота, тому у неï зуби... 3. На нижній щелепах с по 4 ... 4. Кожний зуб складається з 3-х частин:... 5. На ВЕРХНІЙ і нижній щелепах с по 2 6. Коронка зуба акрита... 7. Основну частину зуба становить ... 8. На верхній і нижнiй шелепах с по 4 малих ... 9. Корінь зуба і шийка вкриті... 10. На верхній і нижній щелепах є по б великих ... 11. Змикання верхніх різців з нижнiми називають ... 12. Пухка сполучна тканина, яка заповнює порожнину зуба 13. Безбарвна в'язка рідина із слабколужною реакцією ... 14. Бiлкова слизова речовина слини, яка забезпечує утворення харчовоï грудки ... 15. Розщеплює полісахариди до дисахаридів фермент ... 16. Розщеплюе дисахариди до моносахаридів фермент ... 17. Забезпечує бактерицидну дію слини фермент ... 18. Найпоширеніша хвороба зубів ... 19. Руйнування дентину і запалення пухкої сполучної тканини порожнини зуба 20. Запалення і руйнування кореня зуба i тканин ясен - це ... 21. Бактерії можуть спричинити запалення ясен - це ... 22. Найтвердіша речовина організму людини - це ... - це 23. Механізм слиновиділення при подразненнi їжею рецепторів ротової порожнини називається ... 24. Механізм слиновиділення на вигляд, запах їжі або думки про неï називається ... В 1 3 буквы и 4 А остальных по 1 буквы
Голосеменны́е расте́ния (лат. Gymnospérmae) — древняя группа семенных растений, появившаяся в верхнем девоне, около 370 млн лет назад.
Выражение «голосеменные», впервые использованное русским ботаником А. Н. Бекетовым, указывает на главную отличительную черту этих растений, a именно на то, что семяпочки, а затем и развивающиеся из них семена не имеют, в отличие от покрытосеменных, замкнутого вместилища. Завязь обычно имеет вид чешуи, на которой сидит одна или несколько семяпочек; иногда же и эта чешуя не развивается.
Ранее голосеменные растения выделялись в специальный класс Gymnospermae, вначале в рамках семенных растений (в составе отдела Spermatophyta, 1882—1952), позже — в составе сосудистых растений (в составе отдела Tracheophyta, 1950—1981). Этот класс включал хвойные и подобные им растения, в том числе несколько групп вымерших растений, известных только по ископаемым останкам.
Несмотря на то, что голосеменные растения явным образом отличны от других групп высших растений (папоротникообразных и цветковых), ископаемые останки длительное время служили доказательством того, что покрытосеменные произошли от голосеменных предков, что делало таксон голосеменных парафилетичным (современная кладистика пытается определять лишь такие таксоны, которые являлись бы монофилетическими — с привязкой к общему предку и включающие всех потомков этого общего предка). Вместе с тем, некоторые исследования ДНК показывают, что голосеменные, возможно, являются монофилетической группой.
Современные семенные растения обычно разделяют на пять таксонов одного ранга (в современных публикациях чаще в качестве такого ранга используют класс), при этом по отношению к совокупности четырёх групп нецветковых растений для отделения их от группы цветковых (покрытосеменных) растений применяют термин «голосеменные», не рассматривая при этом его в качестве таксона.
Війська французькі рівномірно Танули в математично правильної прогресії. І той перехід через Березину, про який так багато було писано, була тільки одна з проміжних ступенів знищення французької армії, а зовсім не рішучий епізод кампанії. Якщо про Березину так багато писали і пишуть, то з боку французів це сталося тільки тому, що на Березинском прорватися мосту лиха, що зазнають французькою армією перш рівномірно, тут раптом згрупувалися в один момент і в одне трагічне видовище, яке у всіх залишилося в пам'яті. З боку ж російських так багато говорили і писали про Березину тільки тому, що далеко від театру війни, в Петербурзі, був складений план (Пфулем ж) упіймання в стратегічну пастку Наполеона на річці Березині. Все впевнилися, що все буде на ділі точно так, як в плані, і тому наполягали на тому, що саме Березинська переправа погубила французів. По суті ж, результати Березинській переправи були набагато менш згубні для французів втратою знарядь і полонених, ніж Червоне, як то показують цифри.
Єдине значення Березинській переправи полягає в тому, що ця переправа очевидно і безсумнівно довела хибність всіх планів отрезиванья і справедливість єдино можливого, необхідного і Кутузовим і всіма військами (масою дій, - тільки слідування за ворогом. Натовп французів бігла з постійно зростаючої силою швидкості, з усією енергією, спрямованої на досягнення мети. Вона бігла, як поранений звір, і не можна їй було стати на дорозі. Це довело не тільки пристрій переправи, скільки рух на мостах. Коли мости були прорвані, беззбройні солдати, московські жителі, жінки з дітьми, що були у обозі французів, - все під впливом сили інерції не здавалося, а бігло вперед в човна, в мерзлу воду.
Прагнення це було розумно. Положення і біжать і переслідують було однаково погано. Залишаючись зі своїми, кожен в біду сподівався на до товариша, на певний, займане ним місце між своїми. Віддавшись же російським, він був в тому ж положенні лиха, але ставав на нижчий щабель в розділі задоволення потреб життя. Французам не потрібно було мати вірних відомостей про те, що половина полонених, з якими не знали, що робити, не дивлячись на всі бажання російських врятувати їх, - гинули від холоду і голоду; вони відчували, що це не могло бути інакше. Самі жалісливі російські начальники і мисливці до французів, французи в російській службі не могли нічого зробити для полонених. Французів доходило лихо, в якому знаходилося російське військо. Не можна було відняти хліб і плаття у голодних, потрібних солдатів, щоб віддати не шкідливим, що не ненависним, не винним, але непотрібним французам. Деякі і робили це; але це було тільки виняток.
Голосеменны́е расте́ния (лат. Gymnospérmae) — древняя группа семенных растений, появившаяся в верхнем девоне, около 370 млн лет назад.
Выражение «голосеменные», впервые использованное русским ботаником А. Н. Бекетовым, указывает на главную отличительную черту этих растений, a именно на то, что семяпочки, а затем и развивающиеся из них семена не имеют, в отличие от покрытосеменных, замкнутого вместилища. Завязь обычно имеет вид чешуи, на которой сидит одна или несколько семяпочек; иногда же и эта чешуя не развивается.
Ранее голосеменные растения выделялись в специальный класс Gymnospermae, вначале в рамках семенных растений (в составе отдела Spermatophyta, 1882—1952), позже — в составе сосудистых растений (в составе отдела Tracheophyta, 1950—1981). Этот класс включал хвойные и подобные им растения, в том числе несколько групп вымерших растений, известных только по ископаемым останкам.
Несмотря на то, что голосеменные растения явным образом отличны от других групп высших растений (папоротникообразных и цветковых), ископаемые останки длительное время служили доказательством того, что покрытосеменные произошли от голосеменных предков, что делало таксон голосеменных парафилетичным (современная кладистика пытается определять лишь такие таксоны, которые являлись бы монофилетическими — с привязкой к общему предку и включающие всех потомков этого общего предка). Вместе с тем, некоторые исследования ДНК показывают, что голосеменные, возможно, являются монофилетической группой.
Современные семенные растения обычно разделяют на пять таксонов одного ранга (в современных публикациях чаще в качестве такого ранга используют класс), при этом по отношению к совокупности четырёх групп нецветковых растений для отделения их от группы цветковых (покрытосеменных) растений применяют термин «голосеменные», не рассматривая при этом его в качестве таксона.
Подробнее - на -
Объяснение:
Толстой на українському
Объяснение:
Війська французькі рівномірно Танули в математично правильної прогресії. І той перехід через Березину, про який так багато було писано, була тільки одна з проміжних ступенів знищення французької армії, а зовсім не рішучий епізод кампанії. Якщо про Березину так багато писали і пишуть, то з боку французів це сталося тільки тому, що на Березинском прорватися мосту лиха, що зазнають французькою армією перш рівномірно, тут раптом згрупувалися в один момент і в одне трагічне видовище, яке у всіх залишилося в пам'яті. З боку ж російських так багато говорили і писали про Березину тільки тому, що далеко від театру війни, в Петербурзі, був складений план (Пфулем ж) упіймання в стратегічну пастку Наполеона на річці Березині. Все впевнилися, що все буде на ділі точно так, як в плані, і тому наполягали на тому, що саме Березинська переправа погубила французів. По суті ж, результати Березинській переправи були набагато менш згубні для французів втратою знарядь і полонених, ніж Червоне, як то показують цифри.
Єдине значення Березинській переправи полягає в тому, що ця переправа очевидно і безсумнівно довела хибність всіх планів отрезиванья і справедливість єдино можливого, необхідного і Кутузовим і всіма військами (масою дій, - тільки слідування за ворогом. Натовп французів бігла з постійно зростаючої силою швидкості, з усією енергією, спрямованої на досягнення мети. Вона бігла, як поранений звір, і не можна їй було стати на дорозі. Це довело не тільки пристрій переправи, скільки рух на мостах. Коли мости були прорвані, беззбройні солдати, московські жителі, жінки з дітьми, що були у обозі французів, - все під впливом сили інерції не здавалося, а бігло вперед в човна, в мерзлу воду.
Прагнення це було розумно. Положення і біжать і переслідують було однаково погано. Залишаючись зі своїми, кожен в біду сподівався на до товариша, на певний, займане ним місце між своїми. Віддавшись же російським, він був в тому ж положенні лиха, але ставав на нижчий щабель в розділі задоволення потреб життя. Французам не потрібно було мати вірних відомостей про те, що половина полонених, з якими не знали, що робити, не дивлячись на всі бажання російських врятувати їх, - гинули від холоду і голоду; вони відчували, що це не могло бути інакше. Самі жалісливі російські начальники і мисливці до французів, французи в російській службі не могли нічого зробити для полонених. Французів доходило лихо, в якому знаходилося російське військо. Не можна було відняти хліб і плаття у голодних, потрібних солдатів, щоб віддати не шкідливим, що не ненависним, не винним, але непотрібним французам. Деякі і робили це; але це було тільки виняток.