11. Ниже показана рефлекторная дуга. участок кожи 3 фрагмент мышца спинного мозга (а) Какой нейрон показан под цифрой 27 (Ъ) Какую функцию выполняет данный нейрон?
У низших беспозвоночных животных, т.е. у губок, кишечнополостных и плоских червей, доставка питательных веществ и кислорода от места их восприятия до частей тела происходит путем диффузных токов в тканевых жидкостях. Но у некоторых животных появляются пути, по которым идет циркуляция. Так возникают примитивные сосуды.
Дальнейшая эволюция кровеносной системы связана с развитием в стенках сосудов мышечной ткани, благодаря чему они могут сокращаться, а еще позже эволюция связана с превращением жидкости, заполняющей сосуды в особую ткань – кровь, в которой образуются различные кровяные клетки.
Кровеносная система бывает замкнутая и незамкнутая. Кровеносная система называется замкнутой, если кровь циркулирует только по сосудам, и незамкнутой, если сосуды открываются в щелевидные пространства полости тела, называемые синусами и лакунами.
Впервые кровеносная система появилась у кольчатых червей, она замкнутая. Имеется 2 сосуда – спинной и брюшной, связанные между собой кольцевыми сосудами, идущими вокруг пищевода. Движение крови происходит в определенном направлении – на спинной стороне к головному концу, на брюшной – назад благодаря сокращению спинного и кольцевых сосудов.
У членистоногих незамкнутая кровеносная система. На спинной стороне имеется пульсирующий сосуд, разделенный на отдельные камеры, так называемыми сердца, между которыми имеются клапаны. При последовательном сокращении сердец кровь поступает в сосуды, а затем изливается в щелевидные пространства между органами. Отдав питательные вещества, кровь медленно стекает в околосердечную сумку, а потом через парные отверстия в сердца.
У моллюсков кровеносная система также незамкнутая. Сердце состоит из нескольких предсердий, куда впадают вены и одного достаточно развитого желудочка, от которого отходят артерии.
На своїй батьківщині – в посушливих регіонах Азії – горобці жили на скелях і в заростях чагарників. Пізніше вони стали постійними сусідами людини і розселились майже по всій Азії. До Європи та Північної Африки горобці дістались після останнього зледеніння. У ХІХ столітті вони були завезені до Південної Америки та Австралії, де швидко пристосувались до нових умов. У наш час вони поширені також на території Північної Америки, Нової Зеландії, Південної Африки та на багатьох островах. Ці невибагливі птахи добре переносять найжорстокіші примхи погоди – від пекучого сонця на Близькому Сході і різких температурних перепадів континентального клімату до вологих морських узбереж – але скрізь незмінно селиться там, де живуть люди, тобто є синантропом. Горобець хатній поширений в Україні повсюдно.
Довжина тіла – 14-15 см Розмах крил – 21 см Вага – 25-40 г Тривалість життя – до 10 років.
У самця верх голови і щоки сірі, зашийок коричневий, спинний бік коричнева то-бурий з темними пістрявинами, черевний бік світло-сірий, верхню частину крила перетинає одна біла смуга. Під горлом наявна велика чорна пляма, схожа на краватку. Самиця та молоді пташки однотонні, бурувато-сірі з більш темним верхом, розмитою смугою через око, темними в пістрявинах спиною та крилами. На відміну від польового горобця хатній без темних плям на щоках.
Дзьоб короткий та міцний, пристосований до поїдання комах та насіння різних рослин. Тоненькі лапки мають рожеве або сіре забарвлення. Три пальці на лапках звернені вперед, один – назад. Всі закінчуються гострими кігтик
Хатній горобець – товариський, компанійський птах, веде денний іб життя. На ночівлю зграї горобців влаштовуються в густих заростях чагарників, а весь денний час присвячують пошукам їжі, жваво стрибаючи по землі та гілках. На деревах вони з апетитом поїдають ніжні бруньки та зелень, а шмигаючи по газонах, дзьобають насіння бур’янів і часто навідуються до годівничок, щоб підживитися хлібними крихтами, зерном чи шматочками овочів. Восени їх раціон доповнюється дрібними плодами, наприклад ягодами бузини. Горобці піклуються чистоту пір’я і для того, щоб позбавитись від паразитів, часто купаються в піску або дрібних калюжах. Горобці дуже допитливі, але ніколи не забувають про обережність. Варто одній пташці злякано злетіти в повітря, як за нею кидається навтьоки вся зграйка. Горобці – прудкі літуни, але часто відпочивають, сідаючи на гілки дерев або карнизи будинків. В епоху гужового транспорту горобцеві зграйки з шумом налітали на купи кінського гною, в яких можна було знайти неперетравлені вівсяні зерна. У наш час горобці також часто селяться по сусідству зі стайнями. У містах вони знаходять щедрий корм, який забезпечує їм осілий іб життя. На базарах, біля магазинів або кав’ярень завжди можна поживитися розсипаною крупою, насінням соняшника або іншими харчами. Восени, після закінчення гніздового сезону, птахи збираються у великі зграї і кочують у пошуках води та їжі, не відлітаючи далеко від рідної гніздівлі
Горобці гніздяться колоніями в затишних куточках міської забудови – під дахами, між плитками черепиці, за стічними трубами, неоновими вивісками або у вентиляційних душниках. У сільській місцевості вони часто будують гнізда в копиці сіна, купах хмизу або під пологом плюща, який обвиває стіну. Якщо немає зручного місця поблизу будівель, птах знаходить притулок в заростях чагарників, кронах дерев, щілинах між камінням або в норах ярів. У тісному місці гніздо є грубо збудованим із травинок, соломинок, гілочок, ниток. Гнізда, збудовані на гілках, мають форму кулі з товстими стінками і боковим входом. Підстилкою слугують клаптики паперу, тканини, шматочки пластика. У будівельному матеріалі багато пір’я та пуху, якими вистилається не тільки внутрішня поверхня гнізда, але часто і зовнішні стінки. Зовнішній діаметр гнізда 120-130 мм, внутрішній – близько 80 мм, висота гнізда 80-100 мм, діаметр бокового отвору 70-80 мм. Не зважаючи на товариську вдачу, горобці запекло захищають своє гніздо від інших членів зграї. Зазвичай виводять 2-3 виводки за сезон. У кінці квітня самиця робить свою першу кладку із 4-6 матово-білих, блідо-жовтих або блідо-блакитних яєць з бурувато-жовтими плямами і сірувато-бурими крапинками. Розміри яєць (21-24) х (15-16) мм. Інкубація продовжується 11-13 днів. Насиджує кладку самиця, партнер змінює її лише зрідка і ненадовго. Пташенята швидко ростуть і розвиваються. Спочатку батьки старанно напихають своє потомство, приносячи до гнізда комах. Через 15 днів молодь встає на крило, а восени молоді пташки утворюють величезні зграї і відлітають на пошуки нових місць для гніздівлі, оскільки дорослі проганяють їх зі своїх володінь. Статевозрілими стають у віці одного року. Взимку багато молодих горобців гине від голоду або стає здобиччю хижаків.
У низших беспозвоночных животных, т.е. у губок, кишечнополостных и плоских червей, доставка питательных веществ и кислорода от места их восприятия до частей тела происходит путем диффузных токов в тканевых жидкостях. Но у некоторых животных появляются пути, по которым идет циркуляция. Так возникают примитивные сосуды.
Дальнейшая эволюция кровеносной системы связана с развитием в стенках сосудов мышечной ткани, благодаря чему они могут сокращаться, а еще позже эволюция связана с превращением жидкости, заполняющей сосуды в особую ткань – кровь, в которой образуются различные кровяные клетки.
Кровеносная система бывает замкнутая и незамкнутая. Кровеносная система называется замкнутой, если кровь циркулирует только по сосудам, и незамкнутой, если сосуды открываются в щелевидные пространства полости тела, называемые синусами и лакунами.
Впервые кровеносная система появилась у кольчатых червей, она замкнутая. Имеется 2 сосуда – спинной и брюшной, связанные между собой кольцевыми сосудами, идущими вокруг пищевода. Движение крови происходит в определенном направлении – на спинной стороне к головному концу, на брюшной – назад благодаря сокращению спинного и кольцевых сосудов.
У членистоногих незамкнутая кровеносная система. На спинной стороне имеется пульсирующий сосуд, разделенный на отдельные камеры, так называемыми сердца, между которыми имеются клапаны. При последовательном сокращении сердец кровь поступает в сосуды, а затем изливается в щелевидные пространства между органами. Отдав питательные вещества, кровь медленно стекает в околосердечную сумку, а потом через парные отверстия в сердца.
У моллюсков кровеносная система также незамкнутая. Сердце состоит из нескольких предсердий, куда впадают вены и одного достаточно развитого желудочка, от которого отходят артерии.
На своїй батьківщині – в посушливих регіонах Азії – горобці жили на скелях і в заростях чагарників. Пізніше вони стали постійними сусідами людини і розселились майже по всій Азії. До Європи та Північної Африки горобці дістались після останнього зледеніння. У ХІХ столітті вони були завезені до Південної Америки та Австралії, де швидко пристосувались до нових умов. У наш час вони поширені також на території Північної Америки, Нової Зеландії, Південної Африки та на багатьох островах. Ці невибагливі птахи добре переносять найжорстокіші примхи погоди – від пекучого сонця на Близькому Сході і різких температурних перепадів континентального клімату до вологих морських узбереж – але скрізь незмінно селиться там, де живуть люди, тобто є синантропом. Горобець хатній поширений в Україні повсюдно.
Довжина тіла – 14-15 см Розмах крил – 21 см Вага – 25-40 г Тривалість життя – до 10 років.
У самця верх голови і щоки сірі, зашийок коричневий, спинний бік коричнева то-бурий з темними пістрявинами, черевний бік світло-сірий, верхню частину крила перетинає одна біла смуга. Під горлом наявна велика чорна пляма, схожа на краватку. Самиця та молоді пташки однотонні, бурувато-сірі з більш темним верхом, розмитою смугою через око, темними в пістрявинах спиною та крилами. На відміну від польового горобця хатній без темних плям на щоках.
Дзьоб короткий та міцний, пристосований до поїдання комах та насіння різних рослин. Тоненькі лапки мають рожеве або сіре забарвлення. Три пальці на лапках звернені вперед, один – назад. Всі закінчуються гострими кігтик
Хатній горобець – товариський, компанійський птах, веде денний іб життя. На ночівлю зграї горобців влаштовуються в густих заростях чагарників, а весь денний час присвячують пошукам їжі, жваво стрибаючи по землі та гілках. На деревах вони з апетитом поїдають ніжні бруньки та зелень, а шмигаючи по газонах, дзьобають насіння бур’янів і часто навідуються до годівничок, щоб підживитися хлібними крихтами, зерном чи шматочками овочів. Восени їх раціон доповнюється дрібними плодами, наприклад ягодами бузини. Горобці піклуються чистоту пір’я і для того, щоб позбавитись від паразитів, часто купаються в піску або дрібних калюжах. Горобці дуже допитливі, але ніколи не забувають про обережність. Варто одній пташці злякано злетіти в повітря, як за нею кидається навтьоки вся зграйка. Горобці – прудкі літуни, але часто відпочивають, сідаючи на гілки дерев або карнизи будинків. В епоху гужового транспорту горобцеві зграйки з шумом налітали на купи кінського гною, в яких можна було знайти неперетравлені вівсяні зерна. У наш час горобці також часто селяться по сусідству зі стайнями. У містах вони знаходять щедрий корм, який забезпечує їм осілий іб життя. На базарах, біля магазинів або кав’ярень завжди можна поживитися розсипаною крупою, насінням соняшника або іншими харчами. Восени, після закінчення гніздового сезону, птахи збираються у великі зграї і кочують у пошуках води та їжі, не відлітаючи далеко від рідної гніздівлі
Горобці гніздяться колоніями в затишних куточках міської забудови – під дахами, між плитками черепиці, за стічними трубами, неоновими вивісками або у вентиляційних душниках. У сільській місцевості вони часто будують гнізда в копиці сіна, купах хмизу або під пологом плюща, який обвиває стіну. Якщо немає зручного місця поблизу будівель, птах знаходить притулок в заростях чагарників, кронах дерев, щілинах між камінням або в норах ярів. У тісному місці гніздо є грубо збудованим із травинок, соломинок, гілочок, ниток. Гнізда, збудовані на гілках, мають форму кулі з товстими стінками і боковим входом. Підстилкою слугують клаптики паперу, тканини, шматочки пластика. У будівельному матеріалі багато пір’я та пуху, якими вистилається не тільки внутрішня поверхня гнізда, але часто і зовнішні стінки. Зовнішній діаметр гнізда 120-130 мм, внутрішній – близько 80 мм, висота гнізда 80-100 мм, діаметр бокового отвору 70-80 мм. Не зважаючи на товариську вдачу, горобці запекло захищають своє гніздо від інших членів зграї. Зазвичай виводять 2-3 виводки за сезон. У кінці квітня самиця робить свою першу кладку із 4-6 матово-білих, блідо-жовтих або блідо-блакитних яєць з бурувато-жовтими плямами і сірувато-бурими крапинками. Розміри яєць (21-24) х (15-16) мм. Інкубація продовжується 11-13 днів. Насиджує кладку самиця, партнер змінює її лише зрідка і ненадовго. Пташенята швидко ростуть і розвиваються. Спочатку батьки старанно напихають своє потомство, приносячи до гнізда комах. Через 15 днів молодь встає на крило, а восени молоді пташки утворюють величезні зграї і відлітають на пошуки нових місць для гніздівлі, оскільки дорослі проганяють їх зі своїх володінь. Статевозрілими стають у віці одного року. Взимку багато молодих горобців гине від голоду або стає здобиччю хижаків.