2.1 чем головной мозг правши отличается от мозга левши 2.2 Почему ушибы в разных местах могут иметь разные последствия по отношению органов чувств 2.3 Что бы было, если бы у человека не было новой коры не
Непарнокопытные (Perissodactyla) — отряд крупных и очень крупных наземных млекопитающих. В отличие от парнокопытных (Artiodactyla) для них характерно нечётное число пальцев, образующих копыта. Отряд содержит три современных семейства — лошадиных (Equidae), носорогов (Rhinocerotidae) и тапировых (Tapiridae), которые вместе насчитывают 17 видов.
Из-за при к разным средам обитания, у непарнокопытных со временем возникли значительные различия в строении тела. Общие черты существуют в строении конечностей и зубов. Все современные и подавляющее большинство вымерших видов являются довольно крупными животными. Представители семейства носорогов являются вторыми по величине наземными млекопитающими после слонов. Вымерший парацератерий, безрогий носорог эпохи олигоцена, даже считается самым крупным наземным млекопитающим всех времён. Некоторые ранние представители отряда, такие как пралошадка гиракотерий, были однако небольшими по величине, достигая высоты в холке лишь 20 см. За исключением некоторых искусственно выведенных карликовых пород лошадей, современные непарнокопытные достигают длины тела от 180 до 420 см, а их вес составляет 150—3500 кг. Варьирует и их волосяной покров. В то время как у носорогов он редок и компенсируется толстым эпидермисом, у тапиров и лошадей более густая короткая шерсть. Большинство видов окрашены в серый или коричневый цвета. Для зебр, однако, характерны чёрно-белые вертикальные полосы. Похожий горизонтальный рисунок можно увидеть у детёнышей тапиров.
Основная нагрузка передних и задних конечностей приходится на центр, из-за чего самым длинным пальцем у всех видов является третий. Остальные пальцы в той или иной степени атрофировались, менее всего у тапиров. Эти животные из-за мягких почв в своей среде обитания имеют по четыре пальца на передних ногах и по три на задних. У лошадей атрофированность боковых пальцев зашла наиболее далеко, у них имеется всего один палец. На краях конечностей копыта, которые однако лишь у лошадей покрывают пальца полностью. У носорогов и тапиров копытами покрыта только передняя часть ноги, а нижняя сторона мягкая. У носорогов ступня довольно мягкая.
В конечностях уменьшены бедренная и малоберцовая кости, у лошадей они срослись с большеберцовой костью. Исключительной чертой непарнокопытных является особый сустав между таранной и ладьевидной костью, который сильно ограничивает их подвижность.
У непарнокопытных, как правило, продолговатая голова, отличающаяся в первую очередь длинной верхней челюстью. Разные формы челюстного аппарата отдельных семейств происходят от различного строения кости Praemaxillare. На слёзной кости имеется нарост, вдающийся в глазницу. Уникален широкий контакт между слёзной и носовой костью. У видов, питающихся преимущественно травой, челюсти особо массивные. Челюстный сустав расположен довольно глубоко, а нижняя челюсть увеличена.
У носорогов по одному или двум рогам, которые, в отличие от рогов парнокопытных, состоят не из кости, а из кератина.
Количество и строение зубов варьирует в зависимости от питания. Резцы и клыки могут быть очень малыми либо отсутствовать вовсе, как у африканских видов носорогов. У лошадей клыки имеются обычно только у самцов. Из-за продолговатой верхней челюсти между передними и боковыми зубами существует пространство, называемое
організми, які реагують зміни довкілля своєю присутністю чи відсутністю, зміною зовнішнього вигляду, хімічного складу, поведінки.
При екологічному моніторингу забруднень використанняБ.и. часто дає понад цінну інформацію, ніж пряма оцінка забруднення приладами, оскількиБ.и. реагують відразу все комплекс забруднень. З іншого боку, володіючи <пам'яттю>,Б.и. своїми реакціями відбивають забруднення за період. На листі дерев при забруднення атмосфери з'являються некрози (>отмирающие ділянки). По присутності деяких стійких до забруднення видів тварин і відсутності нестійких видів (наприклад, лишайників) визначається рівень забруднення атмосфери міст.
З використаннямБ.и. є здатність окремих видів акумулювати забруднюючі речовини. Наслідки аварії на Чорнобильською АЕС зафіксовано у Швеції під час аналізу лишайників.Сигнализировать про підвищеному вмісті барію зі стронцієм у навколишньому середовищі можуть береза і осика неприродно зеленим кольором листя. Аналогічно в ареалі розсіювання урану навколо родовищ пелюстки іван-чаю стають білими (гаразд - рожеві), у лохини темно-сині плоди набувають білий колір тощо. буд.
Для виявлення різних забруднюючих речовин використовують різні видиБ.и.: у загальне забруднення - лишайники і мохи, для забруднення важкими металами - зливу і квасоля,диоксидом сірки - ялина і люцерна, аміаком - соняшник, сірководнем - шпинатом і горох,полициклическими ароматичними вуглеводнями (>ПАУ) - недоторка та інших.
Використовуються й звані <живі прилади> -растения-индикатори, висаджені на грядках, уміщені увегетационние судини чи спеціальних коробочках (щодо останнього використовують мохи, коробочки із якими називаютьсябриометрами). <Живі прилади> встановлюють у школах найзабрудненіших частинах міста.
Оцінюючи забруднення водних екосистем якБ.и. можна використовувати вищі рослини чи мікроскопічні водорості, організми зоопланктону (інфузорії-туфельки) ізообентоса (молюски та інших.). У середній смузі Росії у водоймах при забруднення води розростаються кушир,рдест плаваючий, ряски, а чистої води -водокрас жаб'ячий і сальвінія.
З до и. можна розцінювати засолення грунту, інтенсивність випасу, зміна режиму зволоження тощо. буд. І тут якБ.и. найчастіше використовується весь складфитоценоза. Кожен вид рослин має певні межі поширення (толерантності) в кожному чиннику середовища, і тому сам собою факт їх спільного проростання дозволяє досить повно оцінювати екологічні чинники.
Можливості оцінки середовища по рослинності вивчаються спеціальним розділом ботаніки -. Її основний метод - використання екологічних шкал, т. е. спеціальних таблиць, у яких кожному за виду вказані межі розповсюдження даного вірусу за такими чинниками зволоження, багатства грунту, засолення, випасу тощо. буд. У Росії її екологічні шкали було укладено Л. Р.Раменским.
Широке поширення одержало використання дерев якБ.и. зміни клімату і підвищення рівня забруднення довкілля. Враховується товщина річних кілець: у роки, коли випадало мало опадів чи атмосфері підвищувалася концентрація забруднюючих речовин, утворювалися вузькі кільця. Отже, наспиле стовбура можна побачити відбиток динаміки екологічних умов.
Непарнокопытные (Perissodactyla) — отряд крупных и очень крупных наземных млекопитающих. В отличие от парнокопытных (Artiodactyla) для них характерно нечётное число пальцев, образующих копыта. Отряд содержит три современных семейства — лошадиных (Equidae), носорогов (Rhinocerotidae) и тапировых (Tapiridae), которые вместе насчитывают 17 видов.
Из-за при к разным средам обитания, у непарнокопытных со временем возникли значительные различия в строении тела. Общие черты существуют в строении конечностей и зубов. Все современные и подавляющее большинство вымерших видов являются довольно крупными животными. Представители семейства носорогов являются вторыми по величине наземными млекопитающими после слонов. Вымерший парацератерий, безрогий носорог эпохи олигоцена, даже считается самым крупным наземным млекопитающим всех времён. Некоторые ранние представители отряда, такие как пралошадка гиракотерий, были однако небольшими по величине, достигая высоты в холке лишь 20 см. За исключением некоторых искусственно выведенных карликовых пород лошадей, современные непарнокопытные достигают длины тела от 180 до 420 см, а их вес составляет 150—3500 кг. Варьирует и их волосяной покров. В то время как у носорогов он редок и компенсируется толстым эпидермисом, у тапиров и лошадей более густая короткая шерсть. Большинство видов окрашены в серый или коричневый цвета. Для зебр, однако, характерны чёрно-белые вертикальные полосы. Похожий горизонтальный рисунок можно увидеть у детёнышей тапиров.
Основная нагрузка передних и задних конечностей приходится на центр, из-за чего самым длинным пальцем у всех видов является третий. Остальные пальцы в той или иной степени атрофировались, менее всего у тапиров. Эти животные из-за мягких почв в своей среде обитания имеют по четыре пальца на передних ногах и по три на задних. У лошадей атрофированность боковых пальцев зашла наиболее далеко, у них имеется всего один палец. На краях конечностей копыта, которые однако лишь у лошадей покрывают пальца полностью. У носорогов и тапиров копытами покрыта только передняя часть ноги, а нижняя сторона мягкая. У носорогов ступня довольно мягкая.
В конечностях уменьшены бедренная и малоберцовая кости, у лошадей они срослись с большеберцовой костью. Исключительной чертой непарнокопытных является особый сустав между таранной и ладьевидной костью, который сильно ограничивает их подвижность.
У непарнокопытных, как правило, продолговатая голова, отличающаяся в первую очередь длинной верхней челюстью. Разные формы челюстного аппарата отдельных семейств происходят от различного строения кости Praemaxillare. На слёзной кости имеется нарост, вдающийся в глазницу. Уникален широкий контакт между слёзной и носовой костью. У видов, питающихся преимущественно травой, челюсти особо массивные. Челюстный сустав расположен довольно глубоко, а нижняя челюсть увеличена.
У носорогов по одному или двум рогам, которые, в отличие от рогов парнокопытных, состоят не из кости, а из кератина.
Количество и строение зубов варьирует в зависимости от питания. Резцы и клыки могут быть очень малыми либо отсутствовать вовсе, как у африканских видов носорогов. У лошадей клыки имеются обычно только у самцов. Из-за продолговатой верхней челюсти между передними и боковыми зубами существует пространство, называемое
організми, які реагують зміни довкілля своєю присутністю чи відсутністю, зміною зовнішнього вигляду, хімічного складу, поведінки.
При екологічному моніторингу забруднень використанняБ.и. часто дає понад цінну інформацію, ніж пряма оцінка забруднення приладами, оскількиБ.и. реагують відразу все комплекс забруднень. З іншого боку, володіючи <пам'яттю>,Б.и. своїми реакціями відбивають забруднення за період. На листі дерев при забруднення атмосфери з'являються некрози (>отмирающие ділянки). По присутності деяких стійких до забруднення видів тварин і відсутності нестійких видів (наприклад, лишайників) визначається рівень забруднення атмосфери міст.
З використаннямБ.и. є здатність окремих видів акумулювати забруднюючі речовини. Наслідки аварії на Чорнобильською АЕС зафіксовано у Швеції під час аналізу лишайників.Сигнализировать про підвищеному вмісті барію зі стронцієм у навколишньому середовищі можуть береза і осика неприродно зеленим кольором листя. Аналогічно в ареалі розсіювання урану навколо родовищ пелюстки іван-чаю стають білими (гаразд - рожеві), у лохини темно-сині плоди набувають білий колір тощо. буд.
Для виявлення різних забруднюючих речовин використовують різні видиБ.и.: у загальне забруднення - лишайники і мохи, для забруднення важкими металами - зливу і квасоля,диоксидом сірки - ялина і люцерна, аміаком - соняшник, сірководнем - шпинатом і горох,полициклическими ароматичними вуглеводнями (>ПАУ) - недоторка та інших.
Використовуються й звані <живі прилади> -растения-индикатори, висаджені на грядках, уміщені увегетационние судини чи спеціальних коробочках (щодо останнього використовують мохи, коробочки із якими називаютьсябриометрами). <Живі прилади> встановлюють у школах найзабрудненіших частинах міста.
Оцінюючи забруднення водних екосистем якБ.и. можна використовувати вищі рослини чи мікроскопічні водорості, організми зоопланктону (інфузорії-туфельки) ізообентоса (молюски та інших.). У середній смузі Росії у водоймах при забруднення води розростаються кушир,рдест плаваючий, ряски, а чистої води -водокрас жаб'ячий і сальвінія.
З до и. можна розцінювати засолення грунту, інтенсивність випасу, зміна режиму зволоження тощо. буд. І тут якБ.и. найчастіше використовується весь складфитоценоза. Кожен вид рослин має певні межі поширення (толерантності) в кожному чиннику середовища, і тому сам собою факт їх спільного проростання дозволяє досить повно оцінювати екологічні чинники.
Можливості оцінки середовища по рослинності вивчаються спеціальним розділом ботаніки -. Її основний метод - використання екологічних шкал, т. е. спеціальних таблиць, у яких кожному за виду вказані межі розповсюдження даного вірусу за такими чинниками зволоження, багатства грунту, засолення, випасу тощо. буд. У Росії її екологічні шкали було укладено Л. Р.Раменским.
Широке поширення одержало використання дерев якБ.и. зміни клімату і підвищення рівня забруднення довкілля. Враховується товщина річних кілець: у роки, коли випадало мало опадів чи атмосфері підвищувалася концентрація забруднюючих речовин, утворювалися вузькі кільця. Отже, наспиле стовбура можна побачити відбиток динаміки екологічних умов.