так само як і всі живі істоти, тварини знайшли своє поширення між нижньою частиною атмосфери й глибинами океану. тваринни освоїли не тільки комфортні ліси, степи чи теплі водойми, а також сухі спекотні чи холодні льодяні пустелі, високогір’я і міські території.
при цьому де б не мешкали тварини, вони весь час контактують між собою та іншими організмами і неживим середовищем. отже, кожному з тваринних організмів властиве певне середовище існування.
на планеті земля є чотири основні середовища проживання живих організмів:
водне,наземно-повітряне,ґрунтове,паразити (організми живих істот).
середовище існування представляє собою частину довкілля, що оточує організм і він безпосередньо взаємодіє з нею.
з свого оточуючого середовища тварини отримують необхідні їм поживні корисні речовини та енергію для життя. в відповідь туди вони виділяють продукти свого обміну речовин. будь-яке середовище існування наділене певним набором умов довкілля: температурою, вологостю, освітленістю, а також певною сукупністю інших живих організмів, між якими існуютьвзаємозв’язки.
вклика кількість тварин проживають у водоймах, таких як моря, річки, озера і навіть тимчасі калюжі. якщо, наприклад, водні представники рослин можуть існувати лише в приповерхневих шарах водойми, навіть червоні водорості можна побачити лише до глибини близько 270 м, то тварини зустрічаються скрізь. представникак тваринного світу можна побачити скрізь від поверхневих шарів і навіть до найбільших глибин океану
на сухопутній частині тварини розповсюджені на всіх континентах, починаючи від спекотних тропіків і аж до вкритих вічною кригою та снігами антарктиди та арктики. представники иварин розповсюджені і на різних висотах гірських систем. не менш різноманітний і світ тварин, які опанували ґрунт. серед них зустрічається багато одноклітинних, червів, комах, ссавців (кротів, землерийок, мишей). всі вони беруть участь в складних процесах ґрунтоутворення, забезпечуючи високу родючість ґрунтів й ґрунтове живлення рослин.
кожній місцевості на планеті властиві певні види тварин, що максимально пристосовані до її характерних кліматично-ічних умов. сукупність цих тварин має назву фауна. походить воно від латинського фауна - богині лісів і полів, а також покровителька тварин. тому, наприклад, існує фауна карпат чи фауна україни і фауна європи тощо.
також серед тварин є і багато паразитів. пам’ятаємо, що паразитизм - це спосіб співіснування різних видів організмів, коли один із них, тобто паразит, використовує іншого як домівку і джерело живлення. такі види тварин можуть жити на поверхні або всередині тіла хазяїна, тобто іншого виду тварин чи рослин. паразити часто викликають смертельно небезпечні захворювання.
однак не всі істоти, що живуть всередині організму хазяїна, причиняють йому шкоди. так, у кишечнику деяких комах містяться одноклітинні тварини, що їм краще перетравлювати їжу.
Среди животных много таких, которые, поселяясь во внутренних органах либо на теле других животных или человека, питаются за счет чужих соков и тка-ней. Этот нападающий организм называется паразитом, а животное, за счет кото-рого он живет и питается,— хозяином. Паразитизм широко распространен в природе и очень разнообразен. Паразитарный образ жизни ведут многие виды насекомых, разнообразные клещи, черви и некоторые представители самых низших животных — простейших, тело которых состоит всего лить из одной-единственной клетки.
Временные паразиты все свое развитие совершают вне тела хозяина и ис-пользуют его лишь для утоления голода. Стационарные, или постоянные, паразиты всю свою жизнь или большую часть ее паразитируют на хозяине. Они питаются за счет хозяина и обитают в его тканях и органах. Таковы, например, многочисленные паразитические черви, но-сящие название гельминты, паразитические простейшие, а также вши и чесоточные клещи. У паразитических простейших очень несложное строение, но у некоторых из них сложный цикл развития.
Гельминты, или глисты,— это паразитические черви, которые поселяются в организме человека и различных животных. Есть также гельминты — паразиты растений. Наука, занимающаяся изучением гельминтов, вызываемых ими заболеваний и разработкой методов борьбы с ними, называется гельминтологией.
По форме и строению паразитические черви разделяются на две большие группы: круглые, или нематоды, и плоские. Плоские, в свою очередь, подразделяются на трематод и цестод (ленточных червей). У трематод плоская листо-видная форма тела, на теле имеются две присоски или реже одна. Некоторые виды их очень малы —от 1 до 3 мм, другие довольно крупные, достигают 10 см и более. У цестод тело удлиненное в виде ленты, оно состоит из головки, шейки и ряда отдельных члеников. Цестоды бывают различных размеров — от очень мелких, в 1—2 мм, до очень крупных, достигающих 10 м и более.
Число члеников у цестод тоже различно: у одних видов всего 1—2 членика, у других их сотни и даже тысячи. Головкой паразит прикрепляется к тканям хозяина. За головкой тело суживается; это место называется шейкой. Членики нарастают от шейки, поэтому около нее всегда самый молодой членик, а более старые постепенно отодвигаются к заднему концу цестоды. У нематод, или круглых червей, удлиненное нитевидное тело; в поперечном сечении нематоды круглые. Длина их — от миллиметра до метра и даже более (у кита была обнаружена нематода длиной около 8м).
Известно более 12 тыс. видов различных гельминтов, паразитирующих у животных. Гельминтов, паразитирующих у человека, на земном шаре более 200 видов, примерно 70 видов обнаружено в СССР.
Развитие гельминтов протекает различно. Одни виды паразитируют и в личиночной и во взрослой стадии в одном хозяине. Таковы аскариды, власоглавы, острицы, цепни карликовые и некоторые другие. Другие гельминты меняют хозяев. В личиночной стадии они живут в одном хозяине, а во взрослой —в другом.
Так происходит, например, развитие бычьего и свиного цепней (цестод), которые во взрослом состоянии достигают 6—8 м в длину и живут в кишечнике человека, а в личиночном — в мышцах крупного рогатого скота (бычий цепень) и свиньи (свиной цепень) в виде небольших (около 4—5 мм) беловатых пузырьков.
так само як і всі живі істоти, тварини знайшли своє поширення між нижньою частиною атмосфери й глибинами океану. тваринни освоїли не тільки комфортні ліси, степи чи теплі водойми, а також сухі спекотні чи холодні льодяні пустелі, високогір’я і міські території.
при цьому де б не мешкали тварини, вони весь час контактують між собою та іншими організмами і неживим середовищем. отже, кожному з тваринних організмів властиве певне середовище існування.
на планеті земля є чотири основні середовища проживання живих організмів:
водне,наземно-повітряне,ґрунтове,паразити (організми живих істот).середовище існування представляє собою частину довкілля, що оточує організм і він безпосередньо взаємодіє з нею.
з свого оточуючого середовища тварини отримують необхідні їм поживні корисні речовини та енергію для життя. в відповідь туди вони виділяють продукти свого обміну речовин. будь-яке середовище існування наділене певним набором умов довкілля: температурою, вологостю, освітленістю, а також певною сукупністю інших живих організмів, між якими існуютьвзаємозв’язки.
вклика кількість тварин проживають у водоймах, таких як моря, річки, озера і навіть тимчасі калюжі. якщо, наприклад, водні представники рослин можуть існувати лише в приповерхневих шарах водойми, навіть червоні водорості можна побачити лише до глибини близько 270 м, то тварини зустрічаються скрізь. представникак тваринного світу можна побачити скрізь від поверхневих шарів і навіть до найбільших глибин океану
на сухопутній частині тварини розповсюджені на всіх континентах, починаючи від спекотних тропіків і аж до вкритих вічною кригою та снігами антарктиди та арктики. представники иварин розповсюджені і на різних висотах гірських систем. не менш різноманітний і світ тварин, які опанували ґрунт. серед них зустрічається багато одноклітинних, червів, комах, ссавців (кротів, землерийок, мишей). всі вони беруть участь в складних процесах ґрунтоутворення, забезпечуючи високу родючість ґрунтів й ґрунтове живлення рослин.
кожній місцевості на планеті властиві певні види тварин, що максимально пристосовані до її характерних кліматично-ічних умов. сукупність цих тварин має назву фауна. походить воно від латинського фауна - богині лісів і полів, а також покровителька тварин. тому, наприклад, існує фауна карпат чи фауна україни і фауна європи тощо.
також серед тварин є і багато паразитів. пам’ятаємо, що паразитизм - це спосіб співіснування різних видів організмів, коли один із них, тобто паразит, використовує іншого як домівку і джерело живлення. такі види тварин можуть жити на поверхні або всередині тіла хазяїна, тобто іншого виду тварин чи рослин. паразити часто викликають смертельно небезпечні захворювання.
однак не всі істоти, що живуть всередині організму хазяїна, причиняють йому шкоди. так, у кишечнику деяких комах містяться одноклітинні тварини, що їм краще перетравлювати їжу.
Временные паразиты все свое развитие совершают вне тела хозяина и ис-пользуют его лишь для утоления голода. Стационарные, или постоянные, паразиты всю свою жизнь или большую часть ее паразитируют на хозяине. Они питаются за счет хозяина и обитают в его тканях и органах. Таковы, например, многочисленные паразитические черви, но-сящие название гельминты, паразитические простейшие, а также вши и чесоточные клещи. У паразитических простейших очень несложное строение, но у некоторых из них сложный цикл развития.
Гельминты, или глисты,— это паразитические черви, которые поселяются в организме человека и различных животных. Есть также гельминты — паразиты растений. Наука, занимающаяся изучением гельминтов, вызываемых ими заболеваний и разработкой методов борьбы с ними, называется гельминтологией.
По форме и строению паразитические черви разделяются на две большие группы: круглые, или нематоды, и плоские. Плоские, в свою очередь, подразделяются на трематод и цестод (ленточных червей). У трематод плоская листо-видная форма тела, на теле имеются две присоски или реже одна. Некоторые виды их очень малы —от 1 до 3 мм, другие довольно крупные, достигают 10 см и более. У цестод тело удлиненное в виде ленты, оно состоит из головки, шейки и ряда отдельных члеников. Цестоды бывают различных размеров — от очень мелких, в 1—2 мм, до очень крупных, достигающих 10 м и более.
Число члеников у цестод тоже различно: у одних видов всего 1—2 членика, у других их сотни и даже тысячи. Головкой паразит прикрепляется к тканям хозяина. За головкой тело суживается; это место называется шейкой. Членики нарастают от шейки, поэтому около нее всегда самый молодой членик, а более старые постепенно отодвигаются к заднему концу цестоды. У нематод, или круглых червей, удлиненное нитевидное тело; в поперечном сечении нематоды круглые. Длина их — от миллиметра до метра и даже более (у кита была обнаружена нематода длиной около 8м).
Известно более 12 тыс. видов различных гельминтов, паразитирующих у животных. Гельминтов, паразитирующих у человека, на земном шаре более 200 видов, примерно 70 видов обнаружено в СССР.
Развитие гельминтов протекает различно. Одни виды паразитируют и в личиночной и во взрослой стадии в одном хозяине. Таковы аскариды, власоглавы, острицы, цепни карликовые и некоторые другие. Другие гельминты меняют хозяев. В личиночной стадии они живут в одном хозяине, а во взрослой —в другом.
Так происходит, например, развитие бычьего и свиного цепней (цестод), которые во взрослом состоянии достигают 6—8 м в длину и живут в кишечнике человека, а в личиночном — в мышцах крупного рогатого скота (бычий цепень) и свиньи (свиной цепень) в виде небольших (около 4—5 мм) беловатых пузырьков.