3. бордың табиғи изотоптарының құрамы 19% 10b және 81% 11b құралған. нуклидтің массасы массалық санға тең деп алып, бордың атомдық массасын есептеңдер
Гідра відноситься до типу морські кишковопорожнинні безхребетні тварини. Живуть гідри в стоячій або повільно поточної воді - в ставках, озерах і заплавах річок, багатих водною рослинністю. Прісноводна гідра - дуже маленька тварина, розміром в 1 - 3 см, тому гідру важко виявити гати за життям гідр краще за до лупи або мікроскопа. Гідру найлегше відшукати, зачерпнувши в банку води зі ставка разом з плаваючою на поверхні ряскою. Якщо такій воді дати устоятися, то на стінці судини, зверненій до світла, можна буде помітити маленькі, тоненькі трубочки білого, бурого або зеленого кольору. Це і є прісноводні гідри. Існує кілька видів прісноводної гідри.
Харчування гідри
Прісноводна гідра харчується дрібними водними тваринами. Запустіть у банку або акваріум, в якому живуть прісноводні гідри, крихітних тварин зі ставка - рачків, дафнії, або водяних бліх, і ви побачите, яке значення в житті гідри мають щупальця. Якщо яка-небудь дафнія, швидко пересувається у воді, злегка зачепить щупальця гідри, вона зупиняється як паралізована і повністю втрачає здатність рухатися. Щупальця гідри охоплюють дафнії і підтягують до ротового отвору, що знаходиться на вільному кінці тіла гідри. Воно веде у внутрішню порожнину тіла прісноводної гідри - травну або кишкову порожнину. Тут дафнія перетравлюється. Гідра має лише один отвір в тілі. Чи не переварені в кишковій порожнині залишки їжі, зокрема тверді покриви тіла дафнії, викидаються назовні через той же ротовий отвір гідри.
Розтягуючи своє гнучке тіло, позбавлене скелета, прісноводна гідра може проковтнути підряд 5 - 6 дафнії. Крім рачків, гідра часто ковтає черв'ячків, маленьких пуголовків і невеликих мальків риб. Отже, прісноводна гідра - хижий тварина. Знищуючи мальків риб, гідри завдають шкоди рибному господарству.
З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).
Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.
Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).
З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.
Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.
Гідра відноситься до типу морські кишковопорожнинні безхребетні тварини. Живуть гідри в стоячій або повільно поточної воді - в ставках, озерах і заплавах річок, багатих водною рослинністю. Прісноводна гідра - дуже маленька тварина, розміром в 1 - 3 см, тому гідру важко виявити гати за життям гідр краще за до лупи або мікроскопа. Гідру найлегше відшукати, зачерпнувши в банку води зі ставка разом з плаваючою на поверхні ряскою. Якщо такій воді дати устоятися, то на стінці судини, зверненій до світла, можна буде помітити маленькі, тоненькі трубочки білого, бурого або зеленого кольору. Це і є прісноводні гідри. Існує кілька видів прісноводної гідри.
Харчування гідри
Прісноводна гідра харчується дрібними водними тваринами. Запустіть у банку або акваріум, в якому живуть прісноводні гідри, крихітних тварин зі ставка - рачків, дафнії, або водяних бліх, і ви побачите, яке значення в житті гідри мають щупальця. Якщо яка-небудь дафнія, швидко пересувається у воді, злегка зачепить щупальця гідри, вона зупиняється як паралізована і повністю втрачає здатність рухатися. Щупальця гідри охоплюють дафнії і підтягують до ротового отвору, що знаходиться на вільному кінці тіла гідри. Воно веде у внутрішню порожнину тіла прісноводної гідри - травну або кишкову порожнину. Тут дафнія перетравлюється. Гідра має лише один отвір в тілі. Чи не переварені в кишковій порожнині залишки їжі, зокрема тверді покриви тіла дафнії, викидаються назовні через той же ротовий отвір гідри.
Розтягуючи своє гнучке тіло, позбавлене скелета, прісноводна гідра може проковтнути підряд 5 - 6 дафнії. Крім рачків, гідра часто ковтає черв'ячків, маленьких пуголовків і невеликих мальків риб. Отже, прісноводна гідра - хижий тварина. Знищуючи мальків риб, гідри завдають шкоди рибному господарству.
З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).
Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.
Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).
З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.
Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.