1) светолюбивые световые или гелиофиты – растения открытых постоянно хорошо освещаемых местообитаний.
2 тенелюбивые теневые или сциофиты – растения нижних ярусов тенистых лесов, пещер и глубоководные растения; они плохо переносят сильное освещение прямыми солнечными лучами.
3) теневыносливые или факультативные гелиофиты– могут переносить большее или меньшее затенение, но хорошо растут и на свету, они легче других растений перестраиваются под влиянием изменяющихся условий освещения, редко обладают большим количеством пыльцы.
Объяснение:
Растения делятся на экологические группы по отношению к различным факторам окружающей среды. Важнейшие из них это свет, температура и влажность.
Бліда поганка – найпоширеніший отруйний гриб, який маскуючись то під шампіньйон, то під сироїжку, може потрапляти у корзину недосвідченого грибника. В усьому світі щороку від отруєнь блідою поганкою помирають сотні людей. Така висока смертність пояснюється надзвичайною токсичністю отрути, котра входить до складу цих грибів.
Отруєння грибами з групи блідої поганки зазвичай відбуваються через деяку подібність цих грибів з печерицями і сироїжками. Однак буває й так, що збирають усі гриби підряд.
Зупинимося докладніше на характерних рисах зовнішнього вигляду блідої поганки. Це – гриб білого кольору. Капелюшок у молодої поганки вигнутий дзвіночком, у старішого гриба – плоский. Молода поганка одягнена у своєрідне покривальце, яке під час подальшого росту гриба розкривається. У результаті нижня частина покривала залишається біля основи ніжки гриба у вигляді чохла (вольви), а на капелюшку – у вигляді клаптиків – налипок, котрі іноді можуть бути відсутніми. Пластинки на нижній поверхні капелюшка часті, білі, з незмінним відтінком. У молодого гриба пластинки зазвичай закриті білою плівкою (окремим покривальцем), яка зберігається на ніжці у вигляді білого повислого широкого кільця. Ніжка внизу потовщена. М’якоть під шкірочкою капелюшка біла, іноді ледь зеленкувата. Зустрічаються поганки з жовтуватим і зеленкуватим кольором капелюшка.
Бліда поганка трохи нагадує печерицю, але ці гриби між собою суттєво відрізняються. Печериця має рожеві пластинки й у підстави ніжки позбавлена мішковидного чохла.
Мухомор
Розмови про отруєння мухоморами лише на перший погляд викликають теоретичний інтерес: мухомор, особливо червоний, важко переплутати з яким-небудь їстивним грибом. І все ж таки навіть червоним мухомором отруюються. Крім того, не слід забувати, що існують ще й сіро-рожеві, пантерні мухомори, котрі мають скромне, непомітне забарвлення. Вони віддалено схожі на шампіньйони.
Профілактика отруєнь мухоморами
Діти – основний контингент населення, який може отруїтися мухоморами. Профілактичні засаходи полягають в усуненні можливостей їхньої зустрічі з привабливими на вигляд та отруйними грибами.
З цією метою необхідно:
У літній період у закладах відпочинку і на дачах організувати повсякденні ранкові огляди галявин, місць прогулянок та ігрових майданчиків, щоб вчасно видалити помічені отруйні рослини та гриби.
У період лісових прогулянок проводити найсуворіший нагляд за всіма дітьми й особливо за тими, хто збирає квіти, гриби, трави та хоче смакувати ними.
Організувати ретельний контроль за використанням у їжу грибів, зібраних дітьми.
Ще з весни для дітей старшого віку, батьків і працівників дитячих установ систематично проводити спеціальні роз’яснювальні бесіди.
Перерахований комплекс заходів, зрозуміло, з успіхом може застосовуватись і для попередження отруєнь блідою поганкою.
Отруйні опеньки
Опеньки відносяться до найбільш цінних грибів, які ростуть на нашій території. Бажаючих їх збирати знайдеться чимало, але не кожний грибник знає, що поряд з їстівними існують ще й несправжні опеньки. Спокусливо маскуючись під справжні опеньки, ці рідко, та все ж попадаються у кошик недосвідчених грибників, викликаючи іноді важкі отруєння. Такі отруєння не мають надто драматичного характеру, як, наприклад, помилкове вживання блідої поганки, але пам’ятати про них необхідно.
Уважно розглядаючи малюнки, неважко переконатись у фальшивості несправжніх опеньків: справжні гриби – більш світліші за кольором, чистіші і скромніші за своїх імітаторів.
Сатанинський гриб
У найціннішого гриба — білого — є страшний двійник. Це сатанинський гриб. Відрізняється він від білого тим, що у нього нижня сторона капелюшка не біла чи жовтувата, як у боровика, а рожева чи навіть червона. Якщо розрізати шапочку білого гриба, вона не змінить свого кольору. Сатанинський же гриб спочатку почервоніє, потім почорніє.
Слід завжди пам’ятати, що тільки вміння розпізнавати їстівні гриби і правильне їх приготування вбереже вас від отруєння.
Здоров’я і навіть життя людини, яка отруїлася, здебільшого залежить від того, наскільки своєчасно їй надана медична до . При будь-якому отруєнні грибами необхідно негайно звернутися до лікаря. Але до прибуття медпрацівника потрібно діяти швидко і рішуче: хворого покласти в ліжко, дати випити 4-5 склянок кип’яченої води, содового розчину (1 чайна ложка соди на склянку води), розчину марганцівки, після чого викликати блювоту, дати проносне. Після кожного промивання шлунку слід зробити очищувальну клізму. Правильне лікування можливе лише при безпомилковому визначенні виду гриба, який викликав отруєння, для цього необхідно зберегти залишки грибів, які вживалися.
Запам'ятайте! Ні кинута у грибний відвар цибулина, ні срібна ложка не здатні визначити отруйність або доброякісність гриба! Все це - забобони!
Золоте правило грибника - не брати тих грибів, яких не знаєш або в яких не впевнений!
Щасливого вам грибного полювання, але будьте уважними, щоб жодна поганка не зіпсувала насолоди грибами!
1) светолюбивые световые или гелиофиты – растения открытых постоянно хорошо освещаемых местообитаний.
2 тенелюбивые теневые или сциофиты – растения нижних ярусов тенистых лесов, пещер и глубоководные растения; они плохо переносят сильное освещение прямыми солнечными лучами.
3) теневыносливые или факультативные гелиофиты– могут переносить большее или меньшее затенение, но хорошо растут и на свету, они легче других растений перестраиваются под влиянием изменяющихся условий освещения, редко обладают большим количеством пыльцы.
Объяснение:
Растения делятся на экологические группы по отношению к различным факторам окружающей среды. Важнейшие из них это свет, температура и влажность.
ГРИБИ-ВОРОГИ
Бліда поганка
Бліда поганка – найпоширеніший отруйний гриб, який маскуючись то під шампіньйон, то під сироїжку, може потрапляти у корзину недосвідченого грибника. В усьому світі щороку від отруєнь блідою поганкою помирають сотні людей. Така висока смертність пояснюється надзвичайною токсичністю отрути, котра входить до складу цих грибів.
Отруєння грибами з групи блідої поганки зазвичай відбуваються через деяку подібність цих грибів з печерицями і сироїжками. Однак буває й так, що збирають усі гриби підряд.
Зупинимося докладніше на характерних рисах зовнішнього вигляду блідої поганки. Це – гриб білого кольору. Капелюшок у молодої поганки вигнутий дзвіночком, у старішого гриба – плоский. Молода поганка одягнена у своєрідне покривальце, яке під час подальшого росту гриба розкривається. У результаті нижня частина покривала залишається біля основи ніжки гриба у вигляді чохла (вольви), а на капелюшку – у вигляді клаптиків – налипок, котрі іноді можуть бути відсутніми. Пластинки на нижній поверхні капелюшка часті, білі, з незмінним відтінком. У молодого гриба пластинки зазвичай закриті білою плівкою (окремим покривальцем), яка зберігається на ніжці у вигляді білого повислого широкого кільця. Ніжка внизу потовщена. М’якоть під шкірочкою капелюшка біла, іноді ледь зеленкувата. Зустрічаються поганки з жовтуватим і зеленкуватим кольором капелюшка.
Бліда поганка трохи нагадує печерицю, але ці гриби між собою суттєво відрізняються. Печериця має рожеві пластинки й у підстави ніжки позбавлена мішковидного чохла.
Мухомор
Розмови про отруєння мухоморами лише на перший погляд викликають теоретичний інтерес: мухомор, особливо червоний, важко переплутати з яким-небудь їстивним грибом. І все ж таки навіть червоним мухомором отруюються. Крім того, не слід забувати, що існують ще й сіро-рожеві, пантерні мухомори, котрі мають скромне, непомітне забарвлення. Вони віддалено схожі на шампіньйони.
Профілактика отруєнь мухоморами
Діти – основний контингент населення, який може отруїтися мухоморами. Профілактичні засаходи полягають в усуненні можливостей їхньої зустрічі з привабливими на вигляд та отруйними грибами.
З цією метою необхідно:
У літній період у закладах відпочинку і на дачах організувати повсякденні ранкові огляди галявин, місць прогулянок та ігрових майданчиків, щоб вчасно видалити помічені отруйні рослини та гриби.
У період лісових прогулянок проводити найсуворіший нагляд за всіма дітьми й особливо за тими, хто збирає квіти, гриби, трави та хоче смакувати ними.
Організувати ретельний контроль за використанням у їжу грибів, зібраних дітьми.
Ще з весни для дітей старшого віку, батьків і працівників дитячих установ систематично проводити спеціальні роз’яснювальні бесіди.
Перерахований комплекс заходів, зрозуміло, з успіхом може застосовуватись і для попередження отруєнь блідою поганкою.
Отруйні опеньки
Опеньки відносяться до найбільш цінних грибів, які ростуть на нашій території. Бажаючих їх збирати знайдеться чимало, але не кожний грибник знає, що поряд з їстівними існують ще й несправжні опеньки. Спокусливо маскуючись під справжні опеньки, ці рідко, та все ж попадаються у кошик недосвідчених грибників, викликаючи іноді важкі отруєння. Такі отруєння не мають надто драматичного характеру, як, наприклад, помилкове вживання блідої поганки, але пам’ятати про них необхідно.
Уважно розглядаючи малюнки, неважко переконатись у фальшивості несправжніх опеньків: справжні гриби – більш світліші за кольором, чистіші і скромніші за своїх імітаторів.
Сатанинський гриб
У найціннішого гриба — білого — є страшний двійник. Це сатанинський гриб. Відрізняється він від білого тим, що у нього нижня сторона капелюшка не біла чи жовтувата, як у боровика, а рожева чи навіть червона. Якщо розрізати шапочку білого гриба, вона не змінить свого кольору. Сатанинський же гриб спочатку почервоніє, потім почорніє.
Слід завжди пам’ятати, що тільки вміння розпізнавати їстівні гриби і правильне їх приготування вбереже вас від отруєння.
Здоров’я і навіть життя людини, яка отруїлася, здебільшого залежить від того, наскільки своєчасно їй надана медична до . При будь-якому отруєнні грибами необхідно негайно звернутися до лікаря. Але до прибуття медпрацівника потрібно діяти швидко і рішуче: хворого покласти в ліжко, дати випити 4-5 склянок кип’яченої води, содового розчину (1 чайна ложка соди на склянку води), розчину марганцівки, після чого викликати блювоту, дати проносне. Після кожного промивання шлунку слід зробити очищувальну клізму. Правильне лікування можливе лише при безпомилковому визначенні виду гриба, який викликав отруєння, для цього необхідно зберегти залишки грибів, які вживалися.
Запам'ятайте! Ні кинута у грибний відвар цибулина, ні срібна ложка не здатні визначити отруйність або доброякісність гриба! Все це - забобони!
Золоте правило грибника - не брати тих грибів, яких не знаєш або в яких не впевнений!
Щасливого вам грибного полювання, але будьте уважними, щоб жодна поганка не зіпсувала насолоди грибами!