Пираньи — одни из самых знаменитых рыб, населяющих Амазонку.Относятся к классу Костные рыбы,семейству Харациновые.Рыбы семейства пираньевых (Serrasalmidae) характеризуются сжатым с боков высоким телом.Существует несколько видов пираний, самый большой из которых достигает 60 см в длину,весом до 1 кг, обыкновенная пиранья — в два раза меньше.Охотятся пираньи за всем, что движется в воде, со дна ничего не берут.Эти кровожадные хищники имеют мощные челюсти с очень острыми, режущими зубами. Они перекусить стальной крючок и разодрать кожу крупного млекопитающего. Пираньи собираются в стаи и нападают наживотное,молниеносно расправляясь с ним, например,взрослого тапира они обгладывают до костей за минуту. Пираний привлекают всплески и движения в воде, а особенно запах крови.Они опасны и для человека, случайно оказавшегося в воде.Эта маленькая,но опасная рыба наделена мощной мускулатурой и довольно широким хвостовым плавником,что позволяет ей плавать очень быстро.Молодые рыбы очень красивы: голубое в темных пятнах тело, пунцовая грудь и парные плавники, черный хвостовой плавник с вертикальной голубой полоской. Окрас пираньи может быть от буро-зеленого до серебристо-черного и зависит от того,к какому из восемнадцати видов она относится.Взрослые особи приобретают мрачную окраску: они либо сплошь черные, либо усеяны золотыми блестками. Угрожающий вид придают пираньям торчащие из приоткрытых толстых губ кончики острых клиновидных зубов, число которых на верхней и нижней челюстях разнится — 66 и 77 соответственно. Наверное, именно эти зубы и стали причиной появления множества жутких рассказов о кровожадности пираний. Еще бы: в результате групповой атаки за 10—15 секунд от жертвы, например крупной рыбы, остаются лишь куски. Очень сильно реагируют они на кровь, так как это связано с их функцией в природе: пираньи поедают прежде всего больных или раненых животных. Так, капля крови, пущенная из пипетки в 250-литровый аквариум, через 30—40 секунд приводит голодных пираний в неистовство. Поэтому не стоит оказываться в тех водах, где живут пираньи, с открытой раной.
1. Об’єктом для досліджень Мендель брав горох, який має багато сортів, що відрізняються альтернативними проявами ознак. Вибір об’єкта виявився вдалим, оскільки спадкування ознак у гороха відбуваються досить чітко. Гороху звичайно властиве самозапилення, хоч можливе також перехресне запилення.
2. Моногібридне схрещування — поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки. Є ще дигібридне схрещування — схрещування двох ознак і полігібридне трьох ознак і більше. Основні закономірності спадковості були відкриті Грегором Менделем (1865).
3. Основні закономірності спадковості встановив видатний чеський учений Грегор Мендель. Успіху його роботи сприяв вдалий вибір об’єкта досліджень – гороху посівного. Відомо багато сортів цієї культурної рослини, які відрізняються різними станами певних спадкових ознак (забарвлення насіння, квіток і т.д.). Її життєвий цикл короткий, що дає змогу прослідкувати передачу спадкової інформації потомкам протягом багатьох ноколінь. Горох посівний – самозапильна рослина, тому що нащадки кожної особини є чистими лініями, оскільки унеможливлюється неконтрольоване перехресне запилення. Числі лінії – генготипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більшістю генів й одержані у результаті самозапліднення.
4. Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини. Вперше аналізуючі схрещування проводив Грегор Мендель для підтвердження своєї моделі спадковості.
5. До менделевських ознак людини належать:
альбінізм
вдовиний пік
ластовиння
вільні чи закріплені мочки вуха
волога чи суха вушна сірка
група крові
здатність смакувати фенілтіокарбамід
брахідактилія (короткопалість)
6. Спадковість – здатність організмів передавати наступному поколінню свої ознаки і властивості, тобто здатність відтворювати собі подібних.
Ген – ділянка молекули ДНК, яка інформує про структуру одного білка.
Алелі – різні форми одного й того самого гена.
Локус – ділянка хромосоми, в якій розташований певний ген.
Генотип – сукупність усіх спадкових властивостей особини, спадкова основа організму, складена сукупністю генів.
Фенотип – сукупність усіх внутрішніх і зовнішніх ознак та властивостей особини, що сформувалися на базі генотипу під час індивідуального розвитку.
Гомозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні однакові алелі; при самозапиленні дають однорідне потомство, що не розщеплюється за даною парою ознак.
Гетерозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні різні алелі; при самозапиленні
дають розщеплення за даною парою ознак.
Моногібридне схрещування – схрещування батьківських форм, що спадково відрізняються лише за однією парою ознак.
Дигібрідне схрещування – схрещування батьківських форм, що відрізняються за двома парами ознак.
Домінування – проявлення лише однієї з альтернативних ознак у гетерозиготи.
Домінантна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; домінантний ген позначається великою літерою.
Рецесивна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; рецесивний ген позначається малою літерою.
Мінливість – здатність організмів змінювати свої ознаки і властивості.
Модифікаційна (фенотипова) мінливість – зміни фенотипу, що виникають під впливом змін зовнішніх умов
і не пов’язані зі змінами генотипу.
Мутації – зміни генотипу, спричинені структурними змінами генів або хромосом.
Поліплоїдія – кратне гаплоїдному набору збільшення кількості хромосом у клітині.
Пираньи — одни из самых знаменитых рыб, населяющих Амазонку.Относятся к классу Костные рыбы,семейству Харациновые.Рыбы семейства пираньевых (Serrasalmidae) характеризуются сжатым с боков высоким телом.Существует несколько видов пираний, самый большой из которых достигает 60 см в длину,весом до 1 кг, обыкновенная пиранья — в два раза меньше.Охотятся пираньи за всем, что движется в воде, со дна ничего не берут.Эти кровожадные хищники имеют мощные челюсти с очень острыми, режущими зубами. Они перекусить стальной крючок и разодрать кожу крупного млекопитающего. Пираньи собираются в стаи и нападают наживотное,молниеносно расправляясь с ним, например,взрослого тапира они обгладывают до костей за минуту. Пираний привлекают всплески и движения в воде, а особенно запах крови.Они опасны и для человека, случайно оказавшегося в воде.Эта маленькая,но опасная рыба наделена мощной мускулатурой и довольно широким хвостовым плавником,что позволяет ей плавать очень быстро.Молодые рыбы очень красивы: голубое в темных пятнах тело, пунцовая грудь и парные плавники, черный хвостовой плавник с вертикальной голубой полоской. Окрас пираньи может быть от буро-зеленого до серебристо-черного и зависит от того,к какому из восемнадцати видов она относится.Взрослые особи приобретают мрачную окраску: они либо сплошь черные, либо усеяны золотыми блестками. Угрожающий вид придают пираньям торчащие из приоткрытых толстых губ кончики острых клиновидных зубов, число которых на верхней и нижней челюстях разнится — 66 и 77 соответственно. Наверное, именно эти зубы и стали причиной появления множества жутких рассказов о кровожадности пираний. Еще бы: в результате групповой атаки за 10—15 секунд от жертвы, например крупной рыбы, остаются лишь куски. Очень сильно реагируют они на кровь, так как это связано с их функцией в природе: пираньи поедают прежде всего больных или раненых животных. Так, капля крови, пущенная из пипетки в 250-литровый аквариум, через 30—40 секунд приводит голодных пираний в неистовство. Поэтому не стоит оказываться в тех водах, где живут пираньи, с открытой раной.
1. Об’єктом для досліджень Мендель брав горох, який має багато сортів, що відрізняються альтернативними проявами ознак. Вибір об’єкта виявився вдалим, оскільки спадкування ознак у гороха відбуваються досить чітко. Гороху звичайно властиве самозапилення, хоч можливе також перехресне запилення.
2. Моногібридне схрещування — поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки. Є ще дигібридне схрещування — схрещування двох ознак і полігібридне трьох ознак і більше. Основні закономірності спадковості були відкриті Грегором Менделем (1865).
3. Основні закономірності спадковості встановив видатний чеський учений Грегор Мендель. Успіху його роботи сприяв вдалий вибір об’єкта досліджень – гороху посівного. Відомо багато сортів цієї культурної рослини, які відрізняються різними станами певних спадкових ознак (забарвлення насіння, квіток і т.д.). Її життєвий цикл короткий, що дає змогу прослідкувати передачу спадкової інформації потомкам протягом багатьох ноколінь. Горох посівний – самозапильна рослина, тому що нащадки кожної особини є чистими лініями, оскільки унеможливлюється неконтрольоване перехресне запилення. Числі лінії – генготипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більшістю генів й одержані у результаті самозапліднення.
4. Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини. Вперше аналізуючі схрещування проводив Грегор Мендель для підтвердження своєї моделі спадковості.
5. До менделевських ознак людини належать:
альбінізм
вдовиний пік
ластовиння
вільні чи закріплені мочки вуха
волога чи суха вушна сірка
група крові
здатність смакувати фенілтіокарбамід
брахідактилія (короткопалість)
6. Спадковість – здатність організмів передавати наступному поколінню свої ознаки і властивості, тобто здатність відтворювати собі подібних.
Ген – ділянка молекули ДНК, яка інформує про структуру одного білка.
Алелі – різні форми одного й того самого гена.
Локус – ділянка хромосоми, в якій розташований певний ген.
Генотип – сукупність усіх спадкових властивостей особини, спадкова основа організму, складена сукупністю генів.
Фенотип – сукупність усіх внутрішніх і зовнішніх ознак та властивостей особини, що сформувалися на базі генотипу під час індивідуального розвитку.
Гомозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні однакові алелі; при самозапиленні дають однорідне потомство, що не розщеплюється за даною парою ознак.
Гетерозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні різні алелі; при самозапиленні
дають розщеплення за даною парою ознак.
Моногібридне схрещування – схрещування батьківських форм, що спадково відрізняються лише за однією парою ознак.
Дигібрідне схрещування – схрещування батьківських форм, що відрізняються за двома парами ознак.
Домінування – проявлення лише однієї з альтернативних ознак у гетерозиготи.
Домінантна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; домінантний ген позначається великою літерою.
Рецесивна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; рецесивний ген позначається малою літерою.
Мінливість – здатність організмів змінювати свої ознаки і властивості.
Модифікаційна (фенотипова) мінливість – зміни фенотипу, що виникають під впливом змін зовнішніх умов
і не пов’язані зі змінами генотипу.
Мутації – зміни генотипу, спричинені структурними змінами генів або хромосом.
Поліплоїдія – кратне гаплоїдному набору збільшення кількості хромосом у клітині.
Сори дальше хз
Объяснение: