4. Рассмотрите рисунок «Внутреннее строение листа» а) назовите структуру №3 и ее функцию(2) б) определите номера структур, где происходит фотосинтез и назовите их (2) в) укажите номер структуры, по которой осуществляется транспорт неорганических веществ в листья и назовите ее(2) г) укажите номер структуры, по которой осуществляется транспорт органических веществ из листьев и назовите ее(2) д) определите структуру №7
Регуляція травлення здійснюється і нервовими, і гуморальними механізмами. Класичні дослідження процесів травлення і його регуляції були проведені І. П. Павловим і його співробітниками. Саме за ці дослідження І. П. Павлов був удостоєний Нобелівської премії. Він розробив цілий ряд експериментально-хірургічних прийомів — вживлення фістул в різні відділи шлунково-кишкового тракту, перерізання, формування «малого шлуночка» і т. д. Операції І. П. Павлова здійснювалися таким чином, щоб зберегти кровопостачання і іннервацію досліджуваних відділів шлунково- кишкового тракту. Досліди при цьому були хронічними, тварини встигали оговтатися після хірургічного втручання і були практично здоровими. Павлівській школою і наступними дослідниками були встановлені принципи регуляції травлення і всмоктування.
Вид і запах їжі призводять до виділення деяких кількостей слини, цей процес посилюється при попаданні їжі в ротову порожнину. Потрапляючи в ротову порожнину, їжа дратує смакові і механічні рецептори, і збудження від них надходить в центр слиновиділення довгастого мозку. Від нейронів цього центру нервові імпульси передаються на нейрони симпатичних і парасимпатичних центрів вегетативної нервової системи, иннервирующих слинні залози. Імпульси, які приходять по симпатичних волокнах, гальмують виділення слини, а парасимпатична імпульсація підсилює її виділення.
Виділення шлункового соку відбувається постійно, але воно посилюється вже при вигляді їжі. Відразу ж після прийому їжі подразнення рецепторів ротової порожнини приводить до запуску рефлексу виділення шлункового соку. Впливи, що приходять до шлунку по головному парасимпатическому нерву — блукаючому, стимулюють виділення соляної кислоти обкладочнимі клітинами стінок шлунка. Ці ж впливу призводять до виділення з клітин слизової оболонки кишечника пептиду гастрину, який з потоком крові, тобто гуморально, надходить до стінок шлунка, також стимулюючи виділення компонентів шлункового соку.
Коли частково переварена їжа порціями починає надходити з шлунку в дванадцятипалу кишку, шлункова секреція спочатку навіть посилюється, а потім поступово гальмується. Це пов’язано з тим, що під дією хімусу в стінках кишечника виробляється і надходить у кров антагоніст гастрину — секретин. Для того, щоб хімус зміг потрапити в кишечник, необхідно розкриття сфінктера, що знаходиться на кордоні шлунка та дванадцятипалої кишки. Це відбувається при подразненні рецепторів хімусом, мають кислу реакцію. Коли ж порція хімусу надходить у дванадцятипалу кишку і лужна реакція в ній тимчасово змінюється з лужною на кислу, сфінктер рефлекторно закривається. При надходженні харчових мас у дванадцятипалу кишку рефлекторно посилюється виділення соку підшлункової залози і жовчі в просвіт кишечника. Склад соку підшлункової залози змінюється залежно від кількості і складу їжі. Далі харчові маси, перемішуючись за до маятникоподібних рухів кільцевих і поздовжніх м’язів стінок кишечника, просуваються по тонкому кишечнику за рахунок перистальтичних рухів, які забезпечуються скороченнями кільцевих м’язів. Регуляція рухів кишечника відбувається головним чином за рахунок впливів, що приходять по блукаючому нерву — вагусу. Однак стінки кишечника володіють певною автоматией: якщо вагус перерізати, то перистальтичні рухи зберігаються.
Як вже було сказано, в товстому кишечнику концентруються неперетравлені харчові залишки, що втрачають воду і перетворюються в калові маси. З прямої кишки кал віддаляється через анальний отвір, причому дефекація є рефлекторним актом, нервові центри якого розташовані в поперековому і крижовому відділах спинного мозку.
Семейство СЛОЖНОЦВЕТНЫЕ (ASTERACEAE) Сложноцветные — самое крупное семейство двудольных растений. В нем от 1150 до 1300 родов и более 20 000 видов. Сложноцветные встречаются почти везде, где вообще возможно существование высших растений, — от тундр до экватора, от морских побережий до альпийских снегов, на бесплодных песках и на тучных черноземах. Растения этого семейства обычно нетрудно отличить от представителей других семейств по характерному для них соцветию-корзинке. Основу корзинки образует расширенное ложе соцветия, или общее цветоложе, на котором располагаются тесно примыкающие друг к другу цветки. Снаружи общее цветоложе окружено оберткой, состоящей из более или менее сильно видоизмененных верховых листьев. Основная функция обертки заключается в защите цветков от неблагоприятных внешних воздействий среды.Плод сложноцветных — семянка. Это односемянный невскрывающийся плод с более или менее плотным кожистым и обычно нетолстым околоплодником, как правило, отделяющимся от семени. Лишь в очень редких случаях, как у видов неотроппческого рода вулъфия (Wulffia), семянки с сочным околоплодником. Краткие сведения о цветке и связанных с ним образованиях, о которых выше было рассказано, относятся к хорошо развитому обоеполому цветку сложноцветных. Однако далеко не у всех видов этого семейства все цветки в корзинке обоеполые и плодущие. Часто встречаются еще 2 типа однополых цветков — женские (обычно плодущие) и мужские (бесплодные) , а также бесплодные цветки, в которых редуцирован и андроцей и гинецей.Большинство сложноцветных — травы, многолетние или однолетние, которые по своим размерам варьируют от очень крупных, как некоторые виды подсолнечника, до крошечных. Но среди них много также полукустарников и кустарников. Кустарники — от 1 до Г) м и лишь иногда выше (до 8 м) . Встречаются среди сложноцветных и деревья, обычно невысокие. Многие древесные формы характерны для океанических островов.Среди древовидных сложноцветных встречаются так называемые розеточные деревья. Ствол у них не ветвится или слабо ветвится и несет на верхушке крону листьев наподобие пучка или розетки. Розеточные деревья из рода крестовник (Senecio) достигают в высоту 7,5м.Среди сложноцветных встречаются так называемые компасные растения. В полуденные часы они располагать свои листья ребром к падающему на них свету; при этом одна широкая сторона пластинки обращена на восток, а другая — на запад.Подавляющее большинство сложноцветных — насекомоопыляемые растения. Ранние весенние виды умеренных областей часто имеют золотисто- или оранжево-желтые цветки в корзинке, которые хорошо выделяются на темной, еще слабо покрытой другими растениями почве.Сравнительно у немногих сложноцветных, например у видов рода дурнишник (Xanthium), наблюдается протогиния. Нередко встречается анемофилия. думаю хватит тут и на 2 страницы больше написать не смогу тут все что я прол них знаю
Регуляція травлення здійснюється і нервовими, і гуморальними механізмами. Класичні дослідження процесів травлення і його регуляції були проведені І. П. Павловим і його співробітниками. Саме за ці дослідження І. П. Павлов був удостоєний Нобелівської премії. Він розробив цілий ряд експериментально-хірургічних прийомів — вживлення фістул в різні відділи шлунково-кишкового тракту, перерізання, формування «малого шлуночка» і т. д. Операції І. П. Павлова здійснювалися таким чином, щоб зберегти кровопостачання і іннервацію досліджуваних відділів шлунково- кишкового тракту. Досліди при цьому були хронічними, тварини встигали оговтатися після хірургічного втручання і були практично здоровими. Павлівській школою і наступними дослідниками були встановлені принципи регуляції травлення і всмоктування.
Вид і запах їжі призводять до виділення деяких кількостей слини, цей процес посилюється при попаданні їжі в ротову порожнину. Потрапляючи в ротову порожнину, їжа дратує смакові і механічні рецептори, і збудження від них надходить в центр слиновиділення довгастого мозку. Від нейронів цього центру нервові імпульси передаються на нейрони симпатичних і парасимпатичних центрів вегетативної нервової системи, иннервирующих слинні залози. Імпульси, які приходять по симпатичних волокнах, гальмують виділення слини, а парасимпатична імпульсація підсилює її виділення.
Виділення шлункового соку відбувається постійно, але воно посилюється вже при вигляді їжі. Відразу ж після прийому їжі подразнення рецепторів ротової порожнини приводить до запуску рефлексу виділення шлункового соку. Впливи, що приходять до шлунку по головному парасимпатическому нерву — блукаючому, стимулюють виділення соляної кислоти обкладочнимі клітинами стінок шлунка. Ці ж впливу призводять до виділення з клітин слизової оболонки кишечника пептиду гастрину, який з потоком крові, тобто гуморально, надходить до стінок шлунка, також стимулюючи виділення компонентів шлункового соку.
Коли частково переварена їжа порціями починає надходити з шлунку в дванадцятипалу кишку, шлункова секреція спочатку навіть посилюється, а потім поступово гальмується. Це пов’язано з тим, що під дією хімусу в стінках кишечника виробляється і надходить у кров антагоніст гастрину — секретин. Для того, щоб хімус зміг потрапити в кишечник, необхідно розкриття сфінктера, що знаходиться на кордоні шлунка та дванадцятипалої кишки. Це відбувається при подразненні рецепторів хімусом, мають кислу реакцію. Коли ж порція хімусу надходить у дванадцятипалу кишку і лужна реакція в ній тимчасово змінюється з лужною на кислу, сфінктер рефлекторно закривається. При надходженні харчових мас у дванадцятипалу кишку рефлекторно посилюється виділення соку підшлункової залози і жовчі в просвіт кишечника. Склад соку підшлункової залози змінюється залежно від кількості і складу їжі. Далі харчові маси, перемішуючись за до маятникоподібних рухів кільцевих і поздовжніх м’язів стінок кишечника, просуваються по тонкому кишечнику за рахунок перистальтичних рухів, які забезпечуються скороченнями кільцевих м’язів. Регуляція рухів кишечника відбувається головним чином за рахунок впливів, що приходять по блукаючому нерву — вагусу. Однак стінки кишечника володіють певною автоматией: якщо вагус перерізати, то перистальтичні рухи зберігаються.
Як вже було сказано, в товстому кишечнику концентруються неперетравлені харчові залишки, що втрачають воду і перетворюються в калові маси. З прямої кишки кал віддаляється через анальний отвір, причому дефекація є рефлекторним актом, нервові центри якого розташовані в поперековому і крижовому відділах спинного мозку.