ответ:Відомі із середнього девону, були численні до пермського періоду.
Для дводишних риб характерна аутостилія. Зуби зазвичай у виді двох масивних пластин. Тазовий пояс з однієї пластинки. Парні плавці з довгою сегментованою віссю. У дводишних риб крім зябрового дихання є ще легеневе (великий комірчастий плавальний міхур перетворений в одну або дві «легені» — служить для дихання атмосферним повітрям). Є «легеневий» кровообіг; передсердя частково розділене на праву і ліву частини. Хорда зберігається протягом усього життя, не розвиваються тіла хребців.
2 ряди, 21 родина. Більшість вимерла (у тому числі диптеруси). Сучасні дводишні риби представлені 6 реліктовими видами з двох родин. Живуть у прісній воді.
Єдиний вид рогозубоподібних (Ceratodontiformes) — рогозуб (Neoceratodus forsteri) — живе на мілководдях у північно-східній Австралії. Довжина до 175 см, тіло товсте, луска велика, парні плавці листоподібні, плавальний міхур непарний.
Протоптери (Protopterus, 4 види) живуть у водах тропічної Африки; довжина від 30 см до 2 м, іноді більше. Під час засухи в пересохлих водоймах впадають у сплячку (нерідко тривалу), яку проводять в норах, виритих у ґрунті.
Подібним чином поводиться лусковик, або лепідосирен (Lepidosiren paradoxa), що живе в басейні Амазонки. Живляться безхребетними, рибами, земноводними. Нерест у період дощів, ікра донна.
Протоптери і лусковик — об'єкти місцевого промислу. Рогозуб в Австралії — об'єкт охорони. Деколи дводишних утримують в акваріумах.
Всі сучасні дводишні демонструють значне зниження злиття кісток верхньої частини черепа, а його специфічні кістки не показують гомології з кістами черепа променеперих або тетрапод. Під час сезону розмноження в американських дводишних розвивається пара перистих придатків, які є високо модифікованими черевними плавниками. Вважають, що ними риби сприяють поліпшенню газообміну навколо яєць у гнізді.
Мощным фактором воздействия на животный мир является деятельность человека. Древний человек палеолита уже занимался охотой, истребляя вымерших ныне животных — мамонта и шерстистого носорога, остатки которых обнаружены на стоянках. Дикие звери, птицы и рыбы обеспечивали людей пищей, материалом для одежды, обуви и некоторыми предметами домашней утвари. Наиболее активное воздействие человека на животных начинается со времени, когда люди стали употреблять мясную пищу. Как указывает Ф. Энгельс, использование мясной пищи привело к пользованию огнем и к приручению животных. По мере совершенствования орудий охоты и одомашнивания некоторых животных влияние человека на животный мир усиливалось. Это влияние в основном шло по двум направлениям: через непосредственное уничтожение животных и их одомашнивание и изменение других компонентов природных комплексов, особенно растительности. С переходом к скотоводству, а в эпоху неолита к земледелию, -формы воздействия на животный мир усложнились и расширились. Следовательно, по мере развития процесса общественного производства усиливалось влияние человека на природу, в том числе на животный мир. Наши лесостепи в этом отношении представляют наиболее яркий пример сильного преобразующего влияния человека на природные комплексы, и в частности на животный мир. Чапский К. К., ссылаясь на ряд источников, пишет, что в 1389 г. во время «третьего хождения митрополита Пимена в Царь-град» путешественники, описывая характер местности по берегам Дона, указывали: «...зверей множество: козы, лоси, волки, лисицы, выдры, медведи, бобры и птицы, орлы, гуси, лебеди, журавли и прочая...». В степях были многочисленные тропы, проложенные табунами тарпанов — диких лошадей, зубров, оленей. «Дикие козы (косули) неисчислимыми массами откачевывали на зиму в леса и возвращались на лето в степи». Из летописей известно об огромной роли звероловства в жизни славян и других народностей, населявших леса. Шкурами пушных зверей, особенно бобра, соболя, куницы, взымались подати и дани с населения. Историк Н. М. Карамзин писал, что вскоре после завоевания Ермаком Сибири, в 1586 г. «Московский государь наложил ясаку на Сибирское царство, и на Конду Большую, и на Конду Меньшую, и на Пелымское государство, и на Туру, на Иргизское государство, и на Обь Великую, и на все городки Обские 200 тысяч соболей, 10 тысяч лисиц и 500 тысяч белок». Царь Федор Иванович в 1594 г., отправил в Вену 40 360 соболей в качестве цепной на войну с Турцией. Наша родина издавна является поставщиком пушнины на мировом рынке. До настоящего времени в ряде местностей страны охота на пушного зверя и добыча дичи являются одним из основных источников дохода населения.
ответ:Відомі із середнього девону, були численні до пермського періоду.
Для дводишних риб характерна аутостилія. Зуби зазвичай у виді двох масивних пластин. Тазовий пояс з однієї пластинки. Парні плавці з довгою сегментованою віссю. У дводишних риб крім зябрового дихання є ще легеневе (великий комірчастий плавальний міхур перетворений в одну або дві «легені» — служить для дихання атмосферним повітрям). Є «легеневий» кровообіг; передсердя частково розділене на праву і ліву частини. Хорда зберігається протягом усього життя, не розвиваються тіла хребців.
2 ряди, 21 родина. Більшість вимерла (у тому числі диптеруси). Сучасні дводишні риби представлені 6 реліктовими видами з двох родин. Живуть у прісній воді.
Єдиний вид рогозубоподібних (Ceratodontiformes) — рогозуб (Neoceratodus forsteri) — живе на мілководдях у північно-східній Австралії. Довжина до 175 см, тіло товсте, луска велика, парні плавці листоподібні, плавальний міхур непарний.
У лусковикоподібних (Lepidosireniformes) подовжене тіло, дрібна луска, парні плавці джгутоподібні, плавальний міхур («легеня») парний.
Протоптери (Protopterus, 4 види) живуть у водах тропічної Африки; довжина від 30 см до 2 м, іноді більше. Під час засухи в пересохлих водоймах впадають у сплячку (нерідко тривалу), яку проводять в норах, виритих у ґрунті.
Подібним чином поводиться лусковик, або лепідосирен (Lepidosiren paradoxa), що живе в басейні Амазонки. Живляться безхребетними, рибами, земноводними. Нерест у період дощів, ікра донна.
Протоптери і лусковик — об'єкти місцевого промислу. Рогозуб в Австралії — об'єкт охорони. Деколи дводишних утримують в акваріумах.
Всі сучасні дводишні демонструють значне зниження злиття кісток верхньої частини черепа, а його специфічні кістки не показують гомології з кістами черепа променеперих або тетрапод. Під час сезону розмноження в американських дводишних розвивається пара перистих придатків, які є високо модифікованими черевними плавниками. Вважають, що ними риби сприяють поліпшенню газообміну навколо яєць у гнізді.
Объяснение:
Следовательно, по мере развития процесса общественного производства усиливалось влияние человека на природу, в том числе на животный мир. Наши лесостепи в этом отношении представляют наиболее яркий пример сильного преобразующего влияния человека на природные комплексы, и в частности на животный мир. Чапский К. К., ссылаясь на ряд источников, пишет, что в 1389 г. во время «третьего хождения митрополита Пимена в Царь-град» путешественники, описывая характер местности по берегам Дона, указывали: «...зверей множество: козы, лоси, волки, лисицы, выдры, медведи, бобры и птицы, орлы, гуси, лебеди, журавли и прочая...». В степях были многочисленные тропы, проложенные табунами тарпанов — диких лошадей, зубров, оленей. «Дикие козы (косули) неисчислимыми массами откачевывали на зиму в леса и возвращались на лето в степи».
Из летописей известно об огромной роли звероловства в жизни славян и других народностей, населявших леса. Шкурами пушных зверей, особенно бобра, соболя, куницы, взымались подати и дани с населения. Историк Н. М. Карамзин писал, что вскоре после завоевания Ермаком Сибири, в 1586 г. «Московский государь наложил ясаку на Сибирское царство, и на Конду Большую, и на Конду Меньшую, и на Пелымское государство, и на Туру, на Иргизское государство, и на Обь Великую, и на все городки Обские 200 тысяч соболей, 10 тысяч лисиц и 500 тысяч белок». Царь Федор Иванович в 1594 г., отправил в Вену 40 360 соболей в качестве цепной на войну с Турцией.
Наша родина издавна является поставщиком пушнины на мировом рынке. До настоящего времени в ряде местностей страны охота на пушного зверя и добыча дичи являются одним из основных источников дохода населения.