Лист папороті суміщає функції фотосинтезу й спороношення. Влітку на нижній стороні листа з'являються коричневі горбики — соруси (групи спорангіїв), в яких утворюються і дозрівають гаплоїдні спори. Доспілі спори розносяться вітром, проростають, утворюючи серцеподібну зелену пластинку — заросток, який має в поперечнику 2-4 мм. Заросток прикріпляється до ґрунту ризоїдами. На нижній його стороні утворюються статеві органи: архегонії — жіночі, антеридії — чоловічі; у них дозрівають жіночі та чоловічі гамети. Запліднення відбувається за наявності вологи (дощ або рясна роса), котра затримується під заростком.
Із зиготи розвивається зародок, який має первинний корінець, стеблинку та лист. Спочатку зародок прикріплений до заростку й одержує від нього поживні речовини. Потім він зміцнюється в ґрунті та дає початок дорослій рослині.
Таким чином, при розвитку папороті відбувається чергування двох поколінь, що різко розрізняються між собою. Листостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається спорофітом і є безстатевим поколінням. Воно у папороті переважає. Статеве покоління — заросток (гаметофіт) — репрезентується невеликою зеленою пластинкою.
Некоторые группы беспозвоночных, в том числе земляные черви (тип Annelida), хотя и не вызывают особых симпатий или сочувствия, тем не менее представлены в Красной книге МСОП. В 1996 г. МСОП включил в Красную книгу 1891 вид беспозвоночных животных, нуждающихся в защите или охране. Сохранившиеся до наших дней виды внесены в списки «исчезающих», «находящихся под серьезной угрозой» или «уязвимых», а некоторые признаны «вымершими» либо «исчезнувшими в дикой природе».Внесение того или иного вида в Красную книгу разрабатывать эффективные меры по его охране и в ряде случаев подкреплять их законодательными мерами, особенно там, где данный вид взят под опеку несколькими странами.Максимальный эффект в деле охраны беспозвоночных дает комплексная охрана целых экосистем. Таким удается сохранить видовое разнообразие всей группы живых существ вместо того, чтобы тратить значительные силы и средства на сохранение отдельных видов.
Лист папороті суміщає функції фотосинтезу й спороношення. Влітку на нижній стороні листа з'являються коричневі горбики — соруси (групи спорангіїв), в яких утворюються і дозрівають гаплоїдні спори. Доспілі спори розносяться вітром, проростають, утворюючи серцеподібну зелену пластинку — заросток, який має в поперечнику 2-4 мм. Заросток прикріпляється до ґрунту ризоїдами. На нижній його стороні утворюються статеві органи: архегонії — жіночі, антеридії — чоловічі; у них дозрівають жіночі та чоловічі гамети. Запліднення відбувається за наявності вологи (дощ або рясна роса), котра затримується під заростком.
Із зиготи розвивається зародок, який має первинний корінець, стеблинку та лист. Спочатку зародок прикріплений до заростку й одержує від нього поживні речовини. Потім він зміцнюється в ґрунті та дає початок дорослій рослині.
Таким чином, при розвитку папороті відбувається чергування двох поколінь, що різко розрізняються між собою. Листостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається спорофітом і є безстатевим поколінням. Воно у папороті переважає. Статеве покоління — заросток (гаметофіт) — репрезентується невеликою зеленою пластинкою.