У будові хромосоми виділяють хроматиди, первинну перетяжку, плечі, вторинну перетяжку, супутники, ядерцеві організатори, теломери та ін. Кожна така хромосома складається з двох поздовжніх частин – хроматид. Первинна перетяжка (центромера) – найбільш спіралізована частина хромосоми, яка поділяє її на два плеча. На ній розташовуються спеціальні білки (кінетохори), до яких при розподілі генетичного матеріалу прикріплюються нитки веретена поділу. Деякі хромосоми мають вторинні перетяжки, що часто відокремлюють ділянки хромосом, названі супутниками. Такі хромосоми в ядрах клітин можуть наближатися одна до одної і утворювати ядерцеві організатори, які містять гени рРНК. Кінці плечей одержали назву теломерів. Це генетично неактивні спіралізовані ділянки, що перешкоджають з'єднанню хромосом між собою або з їх фрагментами.
Спадковий матеріал в хромосомах постає як нуклео-протеїновий комплекс.Білки, що входять склад хромосом, це значна частина всього речовини в хромосомах, близько 65% всієї маси структур припадає саме на них. Хромосомні білки поділяються на негистоновие білки і гистони. Гистони - сильноосновни, лужний характер їх обумовлюється наявністю лізину і аргенина - основних амінокислот. Хімічний і структурний склад хромосом різноманітний. Гистони представляють п'ять фракцій: Hl, H2A, H2B, H3 і H4. Всі, крім першої фракції, приблизно в рівних кількостях є в клітинах всіх видів, що належать до вищим ссавцям. Білків Hl менше вдвічі. Синтез гістонів відбувається на полисомах цитоплазми. Це основні білки, що мають позитивний заряд, за рахунок чого можуть міцно з'єднуватися з молекулами ДНК і таким чином не дають зчитувати укладену спадкову інформацію. У цьому полягає регуляторна роль гістонів, але крім неї є і структурна функція, за рахунок якої забезпечується просторова організація ДНК в хромосомах. У характерний хімічний склад інтерфазних хромосом входять і негистоновие білки, які, в свою чергу, поділяються більш ніж на сто фракцій
Життєвий цикл — це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь, що характерні для певного виду. Безперервність життєвого циклу організмів забезпечують статеві клітини, які передають спадкову інформацію організмам дочірнього покоління. За простого життєвого циклу всі покоління не відрізняються одне від одного (гідра, дощовий черв'як, плазуни, птахи). Складні життєві цикли супроводжуються закономірним чергуванням різних поколінь або складними перетвореннями організму під час розвитку. Так, у деяких водоростей чергується статеве покоління (переважно гаплоїдне (гаплофаза)), з нестатевим (переважно диплоїдним (диплофаза)). Чергування поколінь, які розмножуються статевим партеногенетично, має важливе біологічне значення для тих організмів, які мешкають у мінливих умовах довкілля і не можуть переживати несприятливі періоди в активному стані. Статеве розмноження забезпечує безперервність існування виду, а партеногенез дає змогу повною мірою використати сприятливі періоди для швидкого зростання чисельності виду. Чергування поколінь, які розмножуються різними підсилює мінливість, яка забезпечує здатність виду мешкати в різних умовах довкілля і швидко реагувати на їхні зміни.
У будові хромосоми виділяють хроматиди, первинну перетяжку, плечі, вторинну перетяжку, супутники, ядерцеві організатори, теломери та ін. Кожна така хромосома складається з двох поздовжніх частин – хроматид. Первинна перетяжка (центромера) – найбільш спіралізована частина хромосоми, яка поділяє її на два плеча. На ній розташовуються спеціальні білки (кінетохори), до яких при розподілі генетичного матеріалу прикріплюються нитки веретена поділу. Деякі хромосоми мають вторинні перетяжки, що часто відокремлюють ділянки хромосом, названі супутниками. Такі хромосоми в ядрах клітин можуть наближатися одна до одної і утворювати ядерцеві організатори, які містять гени рРНК. Кінці плечей одержали назву теломерів. Це генетично неактивні спіралізовані ділянки, що перешкоджають з'єднанню хромосом між собою або з їх фрагментами.
Спадковий матеріал в хромосомах постає як нуклео-протеїновий комплекс.Білки, що входять склад хромосом, це значна частина всього речовини в хромосомах, близько 65% всієї маси структур припадає саме на них. Хромосомні білки поділяються на негистоновие білки і гистони. Гистони - сильноосновни, лужний характер їх обумовлюється наявністю лізину і аргенина - основних амінокислот. Хімічний і структурний склад хромосом різноманітний. Гистони представляють п'ять фракцій: Hl, H2A, H2B, H3 і H4. Всі, крім першої фракції, приблизно в рівних кількостях є в клітинах всіх видів, що належать до вищим ссавцям. Білків Hl менше вдвічі. Синтез гістонів відбувається на полисомах цитоплазми. Це основні білки, що мають позитивний заряд, за рахунок чого можуть міцно з'єднуватися з молекулами ДНК і таким чином не дають зчитувати укладену спадкову інформацію. У цьому полягає регуляторна роль гістонів, але крім неї є і структурна функція, за рахунок якої забезпечується просторова організація ДНК в хромосомах. У характерний хімічний склад інтерфазних хромосом входять і негистоновие білки, які, в свою чергу, поділяються більш ніж на сто фракцій