Традиційна поведінка тварин вивчалася психологами, які використовували для цього лабораторних тварин, наприклад пацюків, в умовах, що дозволяли повністю контролювати одержувану піддослідними тваринами інформацію й можливості їх научування. Психологічний підхід недооцінював уроджені, що не залежать від досвіду реакції. Крім того, звичайно не враховувалися й ті типи поведінки, які служать адаптацією виду до типового для нього природному середовища й не завжди проявляються в лабораторній обстановці. Ці два недоліки були переборені з після дарвінівську епоху, коли почали вивчати поведінку тварин з еволюційної точки зору. Головна зміна полягала в тім, що поведінка тварин стала розглядатися як одна з ознак, що формується в процесі природного добору поряд з анатомічними й іншими спадкоємними особливостями конкретного виду. Однак хаотичний витяг термінів для пояснення поведінкових феноменів погано впливав й впливає на розуміння даного питання, тому що різні наукові школи, що вивчають поведінку, під однією і тією ж назвою можуть розуміти різні речі, а ті самі явища йменувати по-різному. Нарешті, сучасна наука частину термінів, що зустрічаються в літературі, може не використовувати, оскільки із часом стало зрозумілим, що вони неінформативні. І саме головне - існуючі дослідницькі школи обробляють, образно говорячи, наукове поле в різних його частинах й у різних напрямках, тому одні вчені більше уваги приділяють одним групам явищ, інші - іншим, вивчати їх під різними кутами зору. Тому актуальність моєї роботи полягає в спробі описати класифікацію форм поведінки тварин та основних форм поведінки тварин.
Головна зміна полягала в тім, що поведінка тварин стала розглядатися як одна з ознак, що формується в процесі природного добору поряд з анатомічними й іншими спадкоємними особливостями конкретного виду.
Однак хаотичний витяг термінів для пояснення поведінкових феноменів погано впливав й впливає на розуміння даного питання, тому що різні наукові школи, що вивчають поведінку, під однією і тією ж назвою можуть розуміти різні речі, а ті самі явища йменувати по-різному. Нарешті, сучасна наука частину термінів, що зустрічаються в літературі, може не використовувати, оскільки із часом стало зрозумілим, що вони неінформативні. І саме головне - існуючі дослідницькі школи обробляють, образно говорячи, наукове поле в різних його частинах й у різних напрямках, тому одні вчені більше уваги приділяють одним групам явищ, інші - іншим, вивчати їх під різними кутами зору. Тому актуальність моєї роботи полягає в спробі описати класифікацію форм поведінки тварин та основних форм поведінки тварин.
ответ
ЭПИТЕЛИАЛЬНАЯ
ТКАНЬ особенности
строения эпителиальная (покровная)
ткань,
или эпителий, представляет
собой пограничный слой клеток,
который выстилает покровы тела,
слизистые оболочки всех внутренних
органов и полостей, а также
составляет основу многих желез.
Основные функции эпителий
отделяет организм (внутреннюю
среду) от внешней среды, но
одновременно служит посредником
при взаимодействии организма с
окружающей средой.
СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ
ТКАНЬ Особенности: В
соединительной ткани различают:
МЕЖКЛЕТОЧНОЕ (ОСНОВНОЕ)
ВЕЩЕСТВО, КЛЕТОЧНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ,
ВОЛОКНИСТЫЕ СТРУКТУРЫ
(коллагеновые волокна). Особенность:
межклеточного вещества гораздо
больше, чем клеточных элементов.
Функции Выполняет опорную,
защитную и трофическую функции.
МЫШЕЧНАЯ ТКАНЬ
ОСОБЕННОСТИ Состоят из вытянутых
клеток
функц.
обеспечивают перемещения в
ПРОСТРАНСТВе организма в целом, его
движение органов внутри организма
НЕРВНАЯ ТКАНЬ
ОСОБЕННОСТИ Нервная ткань
состоит из нейронов.
ФУНКЦИИ обеспечивает получение, переработку и хранение информации из внешней и внутренней среды,
регуляцию и координацию
деятельности всех частей организма.
надеюсь