З віком кількість води в організмі зменшується. Одна з теорій старіння пов'язує цей процес із зміною властивостей тканин, зменшенням їх здатності утримувати воду. Протягом усього життя людину частка води коливається: у дитячому віці – близько 90 %, а в літньому – всього 65 %.
Кількість води в організмі залежить від статі, віку і пов'язаного з ними співвідношення м'язової і жирової тканини. Так як в м'язовій тканині більше води, ніж в жировій, а в організмі у чоловіків міститься більше м'язової тканини, ніж у жінок похилого віку, то і води в тілі чоловіків теж буде більше. Цією ж обставиною пояснюється і меншу кількість води в людині більш старшого віку, коли м'язова тканина розвинена гірше.
За результатами досліджень виявлено, що люди похилого та старечого віку вживають рідини значно менше, ніж люди середнього та молодого віку, суттєво впливає як на соматичний стан, так і на розумові здібності людини.
Між кількістю споживаної і виділюваної рідини у здорової людини існує суворе рівновагу. Споживання рідини більшою мірою визначається температурою навколишнього середовища, умовами та характером праці, а також конституцією людини. При виведенні рідини з організму найбільш важливу роль відіграють нирки, шкіра і легені. Людина щодня втрачає в середньому до 2,5 л рідини з сечею, калом, потом, видихуваним повітрям.
Не секрет, що в кожному віці є свої фізіологічні особливості, так і відносини з водою після багатьох років активного трудового життя, у людей навчених досвідом дещо інші. Вода – це основа життя на нашій планеті, вона бере участь у всіх процесах організму, підлаштовуючись спочатку під потрібні новонародженого, потім під потреби зрілої людини, у часи третього віку, роль рідини різко зростає, так як організм літніх людей більш ранимий і гірше, ніж у молодості може справлятися зі зневодненням.
Молекулы состоят из атомов, отличие живой материи от неживой начинается только на уровне молекул. Только в состав живых организмов входит большое количество сложных органических веществ – биополимеров. Однако молекулярный уровень организации живого включает и неорганические молекулы, входящие в клетки и играющие важную роль в их жизнедеятельности.
Функционирование биологических молекул лежит в основе живой системы. На молекулярном уровне жизни проявляется обмен веществ и превращение энергии как химические реакции, передача и изменение наследственной информации (редупликация и мутации), а также ряд других клеточных процессов. Иногда молекулярный уровень называют молекулярно-генетическим.
– Клеточный уровень жизни.
Клетка является структурной и функциональной единицей живого. Вне клетки жизни нет. На клеточном уровне проявляется феномен жизни, сопрягаются механизмы передачи генетической информации и превращения веществ и энергии.
– Органно-тканевый.
Ткани есть только у многоклеточных организмов. Ткань представляет собой совокупность сходных по строению и функциям клеток. Ткани образуются в процессе онтогенеза путем дифференцировки клеток имеющих одну и ту же генетическую информацию. На этом уровне происходит специализация клеток. У растений тип тканей – мирестема, защитная, основная и проводящая ткани. У животных – эпителиальная, соединительная, мышечная и нервная. Орган обычно состоит из нескольких тканей, объединенных между собой в структурно-функциональное единство. Органы формируют систему органов, каждая из которых отвечает за важную для организма функцию.
– Организменный уровень организации живого.
Ткани и органы не могут жить независимо, организмы и клетки (если это одноклеточный организм) могут. Многоклеточные организмы состоят из систем органов. На организменном уровне проявляются такие явления жизни как размножение, онтогенез, обмен веществ, раздражимость, нервно-гуморальная регуляция, гомеостаз. Другими словами, его элементарные явления составляют закономерные изменения организма в индивидуальном развитии. Элементарной единицей является особь.
– Популяционно-видовой.
Организмы одного вида, объединенные общим местообитанием, формируют популяцию. Вид обычно состоит из множества популяций. Популяции имеют общий генофонд. В пределах вида они могут обмениваться генами, т.е. являются генетически открытыми системами. В популяции происходят элементарные эволюционные явления, приводящие к видообразованию. Живая природа может эволюционировать только в надорганизменных уровнях. На этом уровне возникает потенциальное бессмертие живого.
– Биогеоценотический уровень.
Представляет собой взаимодействующую совокупность организмов разных видов с различными факторами среды их обитания. Элементарные явления представлены вещественно-энергетическим круговоротами, обеспечиваемыми в первую очередь живыми организмами. Роль уровня состоит в образовании устойчивых сообществ организмов разных видов, при к совместному проживанию в определенной среде обитания.
– Биосфера.
Биосферный уровень организации жизни – это система высшего порядка жизни на Земле. Биосфера охватывает все проявления жизни на планете. На этом уровне происходит глобальный круговорот веществ и поток энергии (охватывающий все биогеоценозы).
З віком кількість води в організмі зменшується. Одна з теорій старіння пов'язує цей процес із зміною властивостей тканин, зменшенням їх здатності утримувати воду. Протягом усього життя людину частка води коливається: у дитячому віці – близько 90 %, а в літньому – всього 65 %.
Кількість води в організмі залежить від статі, віку і пов'язаного з ними співвідношення м'язової і жирової тканини. Так як в м'язовій тканині більше води, ніж в жировій, а в організмі у чоловіків міститься більше м'язової тканини, ніж у жінок похилого віку, то і води в тілі чоловіків теж буде більше. Цією ж обставиною пояснюється і меншу кількість води в людині більш старшого віку, коли м'язова тканина розвинена гірше.
За результатами досліджень виявлено, що люди похилого та старечого віку вживають рідини значно менше, ніж люди середнього та молодого віку, суттєво впливає як на соматичний стан, так і на розумові здібності людини.
Між кількістю споживаної і виділюваної рідини у здорової людини існує суворе рівновагу. Споживання рідини більшою мірою визначається температурою навколишнього середовища, умовами та характером праці, а також конституцією людини. При виведенні рідини з організму найбільш важливу роль відіграють нирки, шкіра і легені. Людина щодня втрачає в середньому до 2,5 л рідини з сечею, калом, потом, видихуваним повітрям.
Не секрет, що в кожному віці є свої фізіологічні особливості, так і відносини з водою після багатьох років активного трудового життя, у людей навчених досвідом дещо інші. Вода – це основа життя на нашій планеті, вона бере участь у всіх процесах організму, підлаштовуючись спочатку під потрібні новонародженого, потім під потреби зрілої людини, у часи третього віку, роль рідини різко зростає, так як організм літніх людей більш ранимий і гірше, ніж у молодості може справлятися зі зневодненням.
– Молекулярный уровень
Молекулы состоят из атомов, отличие живой материи от неживой начинается только на уровне молекул. Только в состав живых организмов входит большое количество сложных органических веществ – биополимеров. Однако молекулярный уровень организации живого включает и неорганические молекулы, входящие в клетки и играющие важную роль в их жизнедеятельности.
Функционирование биологических молекул лежит в основе живой системы. На молекулярном уровне жизни проявляется обмен веществ и превращение энергии как химические реакции, передача и изменение наследственной информации (редупликация и мутации), а также ряд других клеточных процессов. Иногда молекулярный уровень называют молекулярно-генетическим.
– Клеточный уровень жизни.
Клетка является структурной и функциональной единицей живого. Вне клетки жизни нет. На клеточном уровне проявляется феномен жизни, сопрягаются механизмы передачи генетической информации и превращения веществ и энергии.
– Органно-тканевый.
Ткани есть только у многоклеточных организмов. Ткань представляет собой совокупность сходных по строению и функциям клеток. Ткани образуются в процессе онтогенеза путем дифференцировки клеток имеющих одну и ту же генетическую информацию. На этом уровне происходит специализация клеток. У растений тип тканей – мирестема, защитная, основная и проводящая ткани. У животных – эпителиальная, соединительная, мышечная и нервная. Орган обычно состоит из нескольких тканей, объединенных между собой в структурно-функциональное единство. Органы формируют систему органов, каждая из которых отвечает за важную для организма функцию.
– Организменный уровень организации живого.
Ткани и органы не могут жить независимо, организмы и клетки (если это одноклеточный организм) могут. Многоклеточные организмы состоят из систем органов. На организменном уровне проявляются такие явления жизни как размножение, онтогенез, обмен веществ, раздражимость, нервно-гуморальная регуляция, гомеостаз. Другими словами, его элементарные явления составляют закономерные изменения организма в индивидуальном развитии. Элементарной единицей является особь.
– Популяционно-видовой.
Организмы одного вида, объединенные общим местообитанием, формируют популяцию. Вид обычно состоит из множества популяций. Популяции имеют общий генофонд. В пределах вида они могут обмениваться генами, т.е. являются генетически открытыми системами. В популяции происходят элементарные эволюционные явления, приводящие к видообразованию. Живая природа может эволюционировать только в надорганизменных уровнях. На этом уровне возникает потенциальное бессмертие живого.
– Биогеоценотический уровень.
Представляет собой взаимодействующую совокупность организмов разных видов с различными факторами среды их обитания. Элементарные явления представлены вещественно-энергетическим круговоротами, обеспечиваемыми в первую очередь живыми организмами. Роль уровня состоит в образовании устойчивых сообществ организмов разных видов, при к совместному проживанию в определенной среде обитания.
– Биосфера.
Биосферный уровень организации жизни – это система высшего порядка жизни на Земле. Биосфера охватывает все проявления жизни на планете. На этом уровне происходит глобальный круговорот веществ и поток энергии (охватывающий все биогеоценозы).