У наш час багато людей застосовують рослини для лікування. Їх ще називають - лікарські. Пропоную дізнатися про таку рослину як ехінацея.
Ехнацея - багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло в неї пряме, до 150 см заввишки. Листки прості, овальні , по краю — зубчасті, нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. На кінцях стебел квітки розташовані неоднаково: крайні — довгоязичкові, неплідні, темно-червоні або жовті; середні — трубчасті, двостатеві. Цвіте у липні — жовтні. Плід — сім'янка.
Ехінацею пурпурову вирощують як цінну кормову культуру і лікарську рослину, багату білками. Коріння ехінацеї містить глікозиди, бетаїн, органічні кислоти, ефірну олію, мінеральні речовини , вітаміни. Галенові препарати ехінацеї мають стимулюючу дію на центральну нервову систему, сприяють загоюванню ран, підвищують захисні сили організму (імунітет). Внутрішньо ехінацею застосовують як настоянку коріння(чай), а зовнішньо у вигляді компресів на пошкоджені ділянки тіла.
Каждый побег развивается из почки. Листья располагаются на стебле в определённом порядке, в соответствии с типом листорасположения, а участки стебля на которых развиваются листья, называются узлами. Если основание листа полностью окружает стебель, узел называется закрытым, в противном случае — открытым. Участки стебля между двумя ближайшими узлами одного побега называются междоузлиями.
Многие растения обладают побегами двух типов. У таких растений одни побеги имеют длинные междоузлия(узлы находятся на большом расстоянии друг от друга). На этих побегах развиваются другие побеги, уже с короткими междоузлиями.
Угол, образованный листом (черешком листа) и вышерасположенным междоузлием стебля, называется пазухой листа. В пазухе листа может образоваться почка (которая в этом случае называется пазушной почкой), цветок (называется пазушным цветком), соцветие (называется пазушным соцветием).
Ехінацея як цінна лікарська рослина
У наш час багато людей застосовують рослини для лікування. Їх ще називають - лікарські. Пропоную дізнатися про таку рослину як ехінацея.
Ехнацея - багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло в неї пряме, до 150 см заввишки. Листки прості, овальні , по краю — зубчасті, нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. На кінцях стебел квітки розташовані неоднаково: крайні — довгоязичкові, неплідні, темно-червоні або жовті; середні — трубчасті, двостатеві. Цвіте у липні — жовтні. Плід — сім'янка.
Ехінацею пурпурову вирощують як цінну кормову культуру і лікарську рослину, багату білками. Коріння ехінацеї містить глікозиди, бетаїн, органічні кислоти, ефірну олію, мінеральні речовини , вітаміни. Галенові препарати ехінацеї мають стимулюючу дію на центральну нервову систему, сприяють загоюванню ран, підвищують захисні сили організму (імунітет). Внутрішньо ехінацею застосовують як настоянку коріння(чай), а зовнішньо у вигляді компресів на пошкоджені ділянки тіла.
Каждый побег развивается из почки. Листья располагаются на стебле в определённом порядке, в соответствии с типом листорасположения, а участки стебля на которых развиваются листья, называются узлами. Если основание листа полностью окружает стебель, узел называется закрытым, в противном случае — открытым. Участки стебля между двумя ближайшими узлами одного побега называются междоузлиями.
Многие растения обладают побегами двух типов. У таких растений одни побеги имеют длинные междоузлия(узлы находятся на большом расстоянии друг от друга). На этих побегах развиваются другие побеги, уже с короткими междоузлиями.
Угол, образованный листом (черешком листа) и вышерасположенным междоузлием стебля, называется пазухой листа. В пазухе листа может образоваться почка (которая в этом случае называется пазушной почкой), цветок (называется пазушным цветком), соцветие (называется пазушным соцветием).