Покровы Покровы большинства животных состоят из наружного слоя — эпидермиса (эктодерма) — и внутреннего слоя — кориума (мезодерма). Сообщение животного с внешней средой всегда осуществляется через эктодерму. Поэтому восприятие раздражения, чувствительность и защита представляют собой основные функции эктодермы, особенно у беспозвоночных животных. У беспозвоночных эпидермис однослойный, чаще всего цилиндрический или синцитиальный. У низших форм (турбеллярии) он мерцательный (снабжен ресничками). Мерцательный эпителий характерен для личинок очень многих беспозвоночных (кроме членистоногих и нематод). Такой ресничный покров является наиболее примитивной формой органов движения. Эпителий может выделять защитную кутикулу (нематоды, кольчатые черви и др.); у членистоногих кутикула образована из хитина. Те организмы, у которых есть толстая кутикула или хитиновый панцирь, в период роста проходят ряд линек. Эпидермис может выделять раковину (моллюски). В эпидермисе беспозвоночных располагаются одноклеточные железы различного назначения: слизистые, ядовитые, восковые и т. д. Соединительнотканный слой в покровах выражен у кольчатых червей, головоногих моллюсков и иглокожих. У иглокожих в этом слое формируется известковый кожный скелет. У позвоночных ясно выражены оба эти слоя — эпидермис и кориум. Эпидермис позвоночных всегда многослойный. У настоящих наземных позвоночных эпидермис дифференцируется на два слоя: нижний живой и верхний мертвый, роговой. Кориум развит у всех позвоночных в виде слоев волокон и отдельных клеток между ними. В этом слое находятся пигментные клетки — хроматофоры. Основное назначение рогового покрова — предохранение кожи от высыхания и повреждений. Утолщение и видоизменения рогового слоя приводят к образованию чешуй (рептилии), перьев (птицы), волос (млекопитающие), а также когтей, рогов и копыт. У позвоночных (кроме рептилий) в коже множество различных желез (у птиц одна — копчиковая), которые вырабатывают слизь (рыбы, амфибии), она может быть ядовита; или представлять собой маслянистый секрет для смазки перьев (птицы). У млекопитающих в коже расположены потовые, сальные и молочные железы. В соединительнотканном слое могут образовываться части кожного скелета — чешуи рыб, зубы и кожные кости, которые у древних рыб образовывали панцирь, а у современных позвоночных входят в состав скелета черепа и плечевого пояса конечностей, а также зубов. Внутренний скелет У беспозвоночных скелет может быть наружным (раковина моллюсков, панцирь членистоногих) и внутренним, который может быть твердым (спикулы губок, скелет кишечнополостных) и жидким (гидроскелет). Гидроскелет развивается у плоских червей (за счет рыхлой соединительной ткани — паренхимы внутри кожно-мышечного мешка); круглых червей (заполненная жидкостью под давлением первичная полость тела) и кольчатых червей (парные, посегментно расположенные мешки вторичной полости тела, заполненные жидкостью). У головоногих моллюсков внутренний скелет головы состоит из хряща, при этом наружный скелет (раковина) частично или полностью утрачивается. У ланцетника скелет представлен хордой и хрящеподобным неклеточным материалом, образующим жаберный скелет и скелет плавников. Скелет позвоночных делится на осевой скелет (позвоночник), скелет черепа, скелет передних и задних конечностей и их поясов. Скелет позвоночных образован костной тканью. Конечности наземных позвоночных произошли от плавников рыб.
Вибач,що українською! Піклування про потомство Ссавці мають дуже міцний зв'язок між матір'ю і дитинчатами. Однак ніжно ставитися до свого потомства можуть не тільки ссавці. Наприклад, самка нільського крокодила викопує в піску на березі ямку, відкладає в неї 30-70 яєць, вкриває їх зверху прілими рослинами і протягом трьох місяців стереже кладку, уважно пильнуючи її вдень і вночі. Від гнізда самка крокодила віддаляється тільки для того, щоб поживитися. Крокодильчики, що вже збираються вилупитися, починають видавати особливі скриплячі звуки. Мати, почувши ці звуки, розкопує гніздо і допомагає малюкам вибратися на поверхню. Потім вона обережно переносить новонароджених у воду. За один раз вона може перенести у своїй пащі до шести крокодильчиків. Протягом деякого часу самка продовжує про них піклуватися і залишає їх тільки тоді, коли вони вже можуть самі подбати про себе. Та все ж, незважаючи на опіку, дуже невелика кількість крокодильчиків досягає статевої зрілості, оскільки на молодняк полює багато хижих тварин. Цікаво, що великою жертовністю відзначаються й самки гігантських восьминогів. Відклавши на морському дні в середньому 50 000 яєць, вони стережуть своїх нащадків протягом шести місяців, створюючи їм постійний приплив води, багатшої на кисень.
Дбайливі батьки
У багатьох видів вирощування потомства є суто чоловічим клопотом. Самка південноамериканської жаби ринодерми Дарвіна відкладає на землю 20-40 яєць, залишаючи їх на опіку самця, котрий зберігає їх у роті. Пуголовки, що вилупилися з яєць, живуть у роті самця доти, доки не досягнуть сантиметрової довжини, і доки в них не почнуть вкорочуватися хвости. Тоді батько випускає пуголовків у воду, де відбувається подальший розвиток дитинчат. Самець колючки будує на дні гніздо з рослин і за до нього самку, щоб вона відклала там ікру. Потім самець запліднює ікринки і оберігає їх, створюючи за до плавників постійний приплив води. Він також дбає і про мальків, поки вони не подорослішають, і не розпливуться в різні боки. Інші мешканці водних просторів, самці морських коників, виконують роль батька ще більш зразково. У них на череві є особлива порожнина, до якої самка відкладає близько п'ятдесяти ікринок. Самець їх запліднює і носить у сумці доти, доки з ікринок не вилупляться мальки. Зародки в сумці годуються спеціальною поживною рідиною. Новонароджені мальки морських коників залишають батьківську сумку і відразу ж відпливають у море. Різні представники тваринного світу оточують своє потомство турботою, але роблять це по-різному. Дитинчата ссавців часто живуть з матір'ю декілька років, а мальки риб від народження мусять бути самостійними.
Піклування про потомство Ссавці мають дуже міцний зв'язок між матір'ю і дитинчатами. Однак ніжно ставитися до свого потомства можуть не тільки ссавці. Наприклад, самка нільського крокодила викопує в піску на березі ямку, відкладає в неї 30-70 яєць, вкриває їх зверху прілими рослинами і протягом трьох місяців стереже кладку, уважно пильнуючи її вдень і вночі. Від гнізда самка крокодила віддаляється тільки для того, щоб поживитися. Крокодильчики, що вже збираються вилупитися, починають видавати особливі скриплячі звуки. Мати, почувши ці звуки, розкопує гніздо і допомагає малюкам вибратися на поверхню. Потім вона обережно переносить новонароджених у воду. За один раз вона може перенести у своїй пащі до шести крокодильчиків. Протягом деякого часу самка продовжує про них піклуватися і залишає їх тільки тоді, коли вони вже можуть самі подбати про себе. Та все ж, незважаючи на опіку, дуже невелика кількість крокодильчиків досягає статевої зрілості, оскільки на молодняк полює багато хижих тварин. Цікаво, що великою жертовністю відзначаються й самки гігантських восьминогів. Відклавши на морському дні в середньому 50 000 яєць, вони стережуть своїх нащадків протягом шести місяців, створюючи їм постійний приплив води, багатшої на кисень.
Дбайливі батьки
У багатьох видів вирощування потомства є суто чоловічим клопотом. Самка південноамериканської жаби ринодерми Дарвіна відкладає на землю 20-40 яєць, залишаючи їх на опіку самця, котрий зберігає їх у роті. Пуголовки, що вилупилися з яєць, живуть у роті самця доти, доки не досягнуть сантиметрової довжини, і доки в них не почнуть вкорочуватися хвости. Тоді батько випускає пуголовків у воду, де відбувається подальший розвиток дитинчат.
Самець колючки будує на дні гніздо з рослин і за до нього самку, щоб вона відклала там ікру. Потім самець запліднює ікринки і оберігає їх, створюючи за до плавників постійний приплив води. Він також дбає і про мальків, поки вони не подорослішають, і не розпливуться в різні боки. Інші мешканці водних просторів, самці морських коників, виконують роль батька ще більш зразково. У них на череві є особлива порожнина, до якої самка відкладає близько п'ятдесяти ікринок.
Самець їх запліднює і носить у сумці доти, доки з ікринок не вилупляться мальки. Зародки в сумці годуються спеціальною поживною рідиною. Новонароджені мальки морських коників залишають батьківську сумку і відразу ж відпливають у море. Різні представники тваринного світу оточують своє потомство турботою, але роблять це по-різному. Дитинчата ссавців часто живуть з матір'ю декілька років, а мальки риб від народження мусять бути самостійними.