Чому переселення предків людини в савану сприяло розвитку всеїдності?

Тело пресмыкающихся разделено на отделы — голову, туловище, хвост и две пары конечностей. Конечности располагаются по бокам туловища и прижимается к земле (как бы смыкается с поверхностью), поэтому этот класс получил такое название — пресмыкающиеся.

 

Кожа сухая, не содержит желез. Кожные покровы образованы ороговевшим эпидермисом (роговыми чешуйками или щитками). Роговые чешуйки предохраняют животное от испарения влаги и иссушения.

 



 

Растут пресмыкающиеся во время периодических линек.

 



Происхождение

Первые рептилии появились на планете около 280 миллионов лет назад.

Их предками считают стегоцефалов — древних земноводных.

 



 

Развитие и расцвет рептилий связаны с изменением климатических условий: в мезозойской эре он становится более сухим, уменьшалось количество заболоченных площадей.

В новых условиях преимущество получили те земноводные, которые не имели тесной связи с водой. От таких древних земноводных и произошли первые пресмыкающиеся.

 

Новые особенности, появившиеся у рептилий (по сравнению с земноводными):

 

сухая кожа, без желёз, покрытая роговыми чешуйками;возникновение частичной, а у крокодилов полной перегородки в желудочке сердца, что привело к частичному разделению потоков венозной и артериальной крови;возникновение ячеистых легких с развитыми дыхательными путями;возникновение защитных оболочек вокруг яйца;внутреннее оплодотворение;прямое развитие.

Важными для жизни на суше были и такое изменение, как увеличение переднего отдела головного мозга и появление в нем первичной коры.

 

Расцвет пресмыкающихся наступил 225 миллионов лет назад. Они заселили все среды жизни.

 

В воде плавали плезиозавры — «морские ящеры» и ихтиозавры — «рыбоящеры».

 

В воздухе парили птерозавтры — «летающие ящеры».

 



 

 

Среди наземных животных царствовали разнообразные динозавры  — «ужасные ящеры».

 

Самые древние рептилии, дожившие до наших дней, — крокодилы и черепахи.

 



 

Одна из групп ящеров — Зверозубые ящеры, считаются переходной формой между пресмыкающимися и млекопитающими. Самым знаменитым зверозубым ящером является Иностранцевия.

 

Галузь біології, яка вивчає явища спадковості та мінливості живих ор-

ганізмів, називається генетикою. Назва цієї науки походить від грецького

слова genos, що означає рід чи походження. Генетика поділяється на загальну

та спеціальну, або прикладну частини. Загальна генетика вивчає закони, за-

кономірності та механізми спадковості та мінливості, спільні для усіх живих

організмів. Вивченням спадковості та мінливості окремих груп живих органі-

змів – вірусів, бактерій, грибів, рослин, тварин та людини займається при-

кладна, або спеціальна генетика. Генетику людини називають також антро-

погенетикою.

У розвитку загальної генетики важливу роль відіграли різноманітні

експериментальні об’єкти: серед бактерій – кишкова паличка, серед грибів –

нейроспора, серед рослин – горох та кукурудза, серед тварин – дрозофіла та

миша.

У 80-их роках минулого століття одним із головних об’єктів генетич-

них досліджень стала людина.

Вивчення генетики людини пов’язане з певними труднощами через не-

можливість довільного схрещування, пізнє настання статевої зрілості, малу

кількість нащадків у кожній сім’ї та неможливість урівняти умови існування

нащадків. Незважаючи на це, генетика людини за останні десятиліття досягла

значних успіхів. Досить добре вивчені закономірності успадкування різнома-

нітних ознак, у тому числі патологічних.Правда, генетичний аналіз психічної сфери та творчої діяльності люди-

ни залишається все ще нездійсненим через їх надзвичайну складність, хоча

вони, поза сумнівом, спадково обумовлені.