Дано: Популяция бобров из 500 животных обитает в пойме реки площадью 20000 га. Однако, места обитания бобров в пойме составляют лишь 10 % от ее площади. Однако, при такой плотности бобры будут наносить ущерб лесным запасам. Поэтому устанавливают Хозяйственно допустимую плотность – до 100 особей на 1000 га и не позволяют ей подниматься выше. Задание: Рассчитайте среднюю, экологическую и хозяйственно-допустимую плотность популяции бобров, выразив их в экз./га.

Даже в чистых и ухоженных домах и квартирах иногда появляются пауки. Многие их боятся и сразу пытаются избавиться от незваных гостей, но сперва следует разобраться — действительно ли опасен домовой паук.

Комнатный паук Тegenaria domestica имеет небольшие размеры, в среднем от 5 до 12 мм. Особенностью является то, что самки в размерах вдвое больше противоположного пола. Окрас — пятнистый, оттенки от светлого до тёмно-жёлтого с бурыми вкраплениями. Расположение пятен на туловище может быть индивидуальным, иногда они образуют узор в виде ёлки. Строение тела у обоих полов не отличается.

Встречается данный вид в любом месте, где живут люди, поскольку дома и квартиры для его представителей — наиболее благоприятная среда. Если же особи всё-таки оказались в дикой природе, они ищут схожее окружение для безопасности, например: упавшее дерево; опавшая листва; заброшенное здание и т. д.

По внешнему виду домовой паук очень схож с бродячим, второе название которого — «кусачий». Он действительно опасен для людей, поскольку из-за его укуса образуется рана, которая очень долго заживает.Но домовой паук не опасен, поскольку его челюсти не могут прокусить кожу, а если и удалось это сделать — яд слишком слаб, чтобы принести вред человеку.

1. Адсорбція на чутливих клітинах за до так званих прикріплювальних білків, які входять до складу капсиду або суперкапсиду. Віруси грипу адсорбуються на мембранах клітин епітелію дихальних шляхів, віруси гепатиту — на гепатоцитах, сказу — на нервових клітинах, ВІЛ — на Т-лімфоцитах.

2. Проникнення в клітину завдяки піноцитозу або при злитті мембран.

3. "Роздягання" вірусу (депротеїнізація) — звільнення від капсиду та суперкапсиду. Починається після прикріплення до чутливих рецепторів на плазматичній мембрані і триває до злиття з ядерною мембраною.Взаємодія вірусного генома з геномом клітини хазяїна (можлива індукція реплікації вірусів, або вірогенія).4. Реплікація вірусних нуклеїнових кислот та синтез вірусних білків.5. Збирання (самоскладання) віріонів. У складних віріонів це відбувається на мембранах клітин, компоненти клітини стають компонентами зовнішньої оболонки вірусів.

6. Вихід віріонів із клітини. Може бути вибухоподібним унаслідок лізису чи розпаду клітини або тривалим (брунькування) і супроводжується ушкодженням мембран клітин.

Тип взаємодії вірусного генома з геномом клітини хазяїна лежить в основі патогенезу вірусних інфекцій. Результатом цієї взаємодії може бути виникнення трьох форм інфекції: продуктивної, абортивної та інтегративної (вірогенії).