Даю 25 б. ( и с интернета ничего не ищите , а если будете искать то своими словами напишите Почему случайные изменения частот аллелей в популяции называют дрейфом генов?
У біології, мута́ції — зміни генетичного матеріалу (звичайно ДНК або РНК). Мутації можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу на стадії поділу клітини, опроміненням жорсткою радіацією, хімічними речовинами (мутагенами), вірусами або можуть відбуватися свідомо під клітинним контролем протягом таких процесів як, наприклад, мейоз або гіпермутація. У багатоклітинних організмах мутації можуть бути підрозділені на генеративні мутації, які можуть бути передані нащадкам, і соматичні мутації. Соматичні мутації не можуть передаватися до нащадків у тварин. Рослини іноді можуть передавати соматичні мутації своїм нащадкам безстатево або статево (у випадку, коли брунька розвивається в соматично зміненій частині рослини).
Мутації розглядаються як рушійна сила еволюції, де менш сприятливі (або шкідливі) мутації видаляються з генофонду природним відбором, тоді як сприятливі (вигідні) прагнуть накопичуватися. Нейтральні мутації визначаються як мутації, чиї ефекти не впливають на виживання видів або індивідуумів, які складають види. Вони також можуть накопичуватися. Переважна більшість мутацій не мають ніякого ефекту, тому що механізми репарації ДНК (ремонту ДНК) можуть виправити більшість змін перед тим, як вони стануть постійними мутаціями, і багато організмів мають механізми для усунення інакше постійно видозмінених соматичних клітин.
Энтомология – удивительная наука. Представьте себе, сколько в мире насекомых! И насколько они непохожи на нас, людей, да и на животных, обитающих рядом с нами! Люди проявляли интерес к насекомым с глубокой древности, но и по сей день далеко не все виды этих существ изучены в достаточной степени. И любой энтомолог может неожиданно стать первооткрывателем какого-нибудь жучка или особенностей поведения отдельного вида мухи.
Свидетельства внимания человека к насекомым обнаружены в папирусах Древнего Египта, в ассирийской клинописи. Великий ученый древности Аристотель, который одним из первых систематизировал животных, относил насекомых к группе «животные без крови».
Анатомию и развитие насекомых изучали различные исследователи. Марчелло Мальпиги и Ян Сваммердам (XVII век) предложили свою классификацию насекомых: по превращения. В следующем веке благодаря Карлу Линнею эта классификация была усовершенствована. С XVIII века и берет свое начало научная история энтомологии. Именно в этот период натуралисты и путешественники проводили многочисленные исследования и совершали открытия в мире насекомых. Но самостоятельной наукой энтомология тогда еще не стала
У біології, мута́ції — зміни генетичного матеріалу (звичайно ДНК або РНК). Мутації можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу на стадії поділу клітини, опроміненням жорсткою радіацією, хімічними речовинами (мутагенами), вірусами або можуть відбуватися свідомо під клітинним контролем протягом таких процесів як, наприклад, мейоз або гіпермутація. У багатоклітинних організмах мутації можуть бути підрозділені на генеративні мутації, які можуть бути передані нащадкам, і соматичні мутації. Соматичні мутації не можуть передаватися до нащадків у тварин. Рослини іноді можуть передавати соматичні мутації своїм нащадкам безстатево або статево (у випадку, коли брунька розвивається в соматично зміненій частині рослини).
Мутації розглядаються як рушійна сила еволюції, де менш сприятливі (або шкідливі) мутації видаляються з генофонду природним відбором, тоді як сприятливі (вигідні) прагнуть накопичуватися. Нейтральні мутації визначаються як мутації, чиї ефекти не впливають на виживання видів або індивідуумів, які складають види. Вони також можуть накопичуватися. Переважна більшість мутацій не мають ніякого ефекту, тому що механізми репарації ДНК (ремонту ДНК) можуть виправити більшість змін перед тим, як вони стануть постійними мутаціями, і багато організмів мають механізми для усунення інакше постійно видозмінених соматичних клітин.
Объяснение:
Называется Этомология
Подробно Про Эту Науку
Энтомология – удивительная наука. Представьте себе, сколько в мире насекомых! И насколько они непохожи на нас, людей, да и на животных, обитающих рядом с нами! Люди проявляли интерес к насекомым с глубокой древности, но и по сей день далеко не все виды этих существ изучены в достаточной степени. И любой энтомолог может неожиданно стать первооткрывателем какого-нибудь жучка или особенностей поведения отдельного вида мухи.
Свидетельства внимания человека к насекомым обнаружены в папирусах Древнего Египта, в ассирийской клинописи. Великий ученый древности Аристотель, который одним из первых систематизировал животных, относил насекомых к группе «животные без крови».
Анатомию и развитие насекомых изучали различные исследователи. Марчелло Мальпиги и Ян Сваммердам (XVII век) предложили свою классификацию насекомых: по превращения. В следующем веке благодаря Карлу Линнею эта классификация была усовершенствована. С XVIII века и берет свое начало научная история энтомологии. Именно в этот период натуралисты и путешественники проводили многочисленные исследования и совершали открытия в мире насекомых. Но самостоятельной наукой энтомология тогда еще не стала