Стрес вражає будь-яку систему організму і може виявлятися різними симптомами: алергіями, втомою, труднощами концентрації, уваги і пам`яті, головними болями, безсонням, депресією і панікою...
Стрес - це не хвороба, проте він призводить до виникнення і/або ускладнення багатьох захворювань. Проблеми із здоров`ям починаються тільки в тому випадку, якщо слабшають захисні сили організму. Хто з нас не переживав напруження стосунків у сім`ї, на роботі? Стрес і напруження можуть послужити поштовхом до появи найрізноманітніших хвороб.
Нас постійно атакує тиск і фізичний, і психологічний: на роботі, удома і з дітьми, з боку подружжя і старіючих батьків, тисне становище у сфері безпеки і економіки, і навіть погода. Постійні моральні удари призводять до появи втоми, песимізму, паніки, роздратування, очікуванню вироку і відсутності задоволення. Стан вічного тиску позбавляє нас задоволення від життя.
Не можна уявити собі життя, позбавлене хвилювань, проте постійне і сильне напруження, згідно безлічі проведених досліджень, згубно позначається на нашому здоров`ї. Стрес вражає будь-яку систему організму і може виявлятися різними симптомами: з боку травної системи (закрепи, проноси, синдром роздратованого кишечника, виразка шлунку), з боку дихальної системи, алергія, втома, труднощі концентрації, уваги і пам`яті, головні болі, безсоння, депресія і паніка тощо. Стрес ослабляє імунну систему і може привести до погіршення перебігу різних захворювань.
Стрес є давнім механізмом, який покликаний допомагати людському організму в питаннях виживання. В давнину первісна людина постійно стикалася із смертельними небезпеками, подолання яких було необхідне, для того, щоб вижити.
Під час стресу в тілі виділяються спеціальні гормони, які активізують роботу симпатичної нервової системи, що приводить до посиленого серцебиття, глибокого дихання, активного надходження крові у периферичні відділи організму - руки і ноги, зменшеному кровопостачанню внутрішніх органів (внаслідок цього їх утруднюється їхнє функціонування). Такий стан дозволяє нам швидше втекти або битися, що було актуальне для виживання первісної людини. Але сьогодні в більшості випадків ми не можемо вирішити свої проблеми, тікаючи або атакуючи, і наше тіло одержує накази, які приводять до збою нормальної роботи всіх органів і систем.
Що ж ми можемо зробити, щоб зменшити вплив стресу і попередити розвиток спровокованих ним хвороб? Найефективнішими, як не дивно, виявляються найпростіші і всім відомі рекомендації, як, наприклад, фізична активність і правильне харчування. Раціон має бути поживним, але не жирним: фрукти, овочі, харчові волокна, менше червоного м`яса. Дуже корисні овес, греча, пшоно, пшениця, перловка, цілісний рис і кукурудза, білки рослинного походження, насіння - гарбузові, соняшникові, олія, риба тощо. Здорове харчування забезпечує добре самопочуття.
Рекомендації щодо зниження нервового напруження
1. Зміцнення сімейних зв`язків. Численні дослідження показують, що сімейні люди мають краще здоров`я, ніж самотні, у них нижчий ризик одержати важке захворювання, потрапити в аварію і навіть померти. Тому бережіть сімейні зв`язки.
2. Підтримуйте дружні відносини. Зустрічі з друзями це не тільки задоволення, вони важливі для зміцнення нашого душевного здоров`я. Коли наші внутрішні ресурси виснажуються, друзі здатні знизити тиск і напругу, яку ми відчуваємо. Дружні контакти приносять відчуття задоволення, а моральна підтримка допомагає легше переносити повсякденні тяготи.
3. Духовність - важливий показник. В дні проблем і життєвих випробувань люди релігійні черпають сили у властивому їм ставленні до труднощів, що грунтується на терпінні, співчутті, надії і розумінні. Ці якості послаблюють дію стресу.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/health/country/241668-stres-ruynue-usi-sistemi-organizmu.html
Функции клеточной оболочки — определяет форму клетки, защищает от факторов внешней среды.
Плазматическая мембрана — тонкая пленка, состоит из взаимодействующих молекул липидов и белков, отграничивает внутреннее содержимое от внешней среды, обеспечивает транспорт в клетку воды, минеральных и органических веществ путем осмоса и активного переноса, а также удаляет продукты жизнедеятельности.
Цитоплазма — внутренняя полужидкая среда клетки, в которой расположено ядро и органоиды, обеспечивает связи между ними, участвует в основных процессах жизнедеятельности.
Эндоплазматическая сеть — сеть ветвящихся каналов в цитоплазме. Она участвует в синтезе белков, липидов и углеводов, в транспорте веществ. Рибосомы — тельца, расположенные на ЭПС или в цитоплазме, состоят из РНК и белка, участвуют в синтезе белка. ЭПС и рибосомы — единый аппарат синтеза и транспорта белков.
Митохондрии — органоиды, отграниченные от цитоплазмы двумя мембранами. В них окисляются органические вещества и синтезируются молекулы АТФ с участием ферментов. Увеличение поверхности внутренней мембраны, на которой расположены ферменты за счет крист. АТФ — богатое энергией органическое вещество.
Пластиды (хлоропласты, лейкопласты, хромопласты), их содержание в клетке — главная особенность растительного организма. Хлоропласты — пластиды, содержащие зеленый пигмент хлорофилл, который поглощает энергию света и использует ее на синтез органических веществ из углекислого газа и воды. Отграничение хлоропластов от цитоплазмы двумя мембранами, многочисленные выросты — граны на внутренней мембране, в которых расположены молекулы хлорофилла и ферменты .
Комплекс Гольджи — система полостей, отграниченных от цитоплазмы мембраной. Накапливание в них белков, жиров и углеводов. Осуществление на мембранах синтеза жиров и углеводов.
Лизосомы — тельца, отграниченные от цитоплазмы одной мембраной. Содержащиеся в них ферменты ускоряют реакцию расщепления сложных молекул до простых: белков до аминокислот, сложных углеводов до простых, липидов до глицерина и жирных кислот, а также разрушают отмершие части клетки, целые клетки.
Вакуоли — полости в цитоплазме, заполненные клеточным соком, место накопления запасных питательных веществ, вредных веществ; они регулируют содержание воды в клетке.
Ядро — главная часть клетки, покрытая снаружи двух мембранной, пронизанной порами ядерной оболочкой. Вещества поступают в ядро и удаляются из него через поры. Хромосомы — носители наследственной информации о признаках организма, основные структуры ядра, каждая из которых состоит из одной молекулы ДНК в соединении с белками. Ядро — место синтеза ДНК, и-РНК, р-РНК.
Строение животной клетки
Наличие наружной мембраны, цитоплазмы с органоидами, ядра с хромосомами.
Наружная, или плазматическая, мембрана — отграничивает содержимое клетки от окружающей среды (других клеток, межклеточного вещества), состоит из молекул липидов и белка, обеспечивает связь между клетками, транспорт веществ в клетку (пиноцитоз, фагоцитоз) и из клетки.
Цитоплазма — внутренняя полужидкая среда клетки, которая обеспечивает связь между расположенными в ней ядром и органоидами. В цитоплазме протекают основные процессы жизнедеятельности.
Органоиды клетки :
1) эндоплазматическая сеть (ЭПС) — система ветвящихся канальцев, участвует в синтезе белков, липидов и углеводов, в транспорте веществ в клетке;
2) рибосомы — тельца, содержащие рРНК, расположены на ЭПС и в цитоплазме, участвуют в синтезе белка. ЭПС и рибосомы — единый аппарат синтеза и транспорта белка;
3) митохондрии — «силовые станции» клетки, отграничены от цитоплазмы двумя мембранами. Внутренняя образует кристы (складки), увеличивающие ее поверхность. Ферменты на кристах ускоряют реакции окисления органических веществ и синтеза молекул АТФ, богатых энергией;
4) комплекс Гольджи — группа полостей, отграниченных мембраной от цитоплазмы, заполненных белками, жирами и углеводами, которые либо используются в процессах жизнедеятельности, либо удаляются из клетки. На мембранах комплекса осуществляется синтез жиров и углеводов;
5) лизосомы — тельца, заполненные ферментами, ускоряют реакции расщепления белков до аминокислот, липидов до глицерина и жирных -.кислот, полисахаридов до моносахаридов. В лизосомах разрушаются отмершие части клетки, целые и клетки.
Ядро — наиболее важная часть клетки. Оно покрыто двухмембранной оболочкой с порами, через которые одни вещества проникают в ядро, а Другие поступают в цитоплазму. Хромосомы — основные структуры ядра, носители наследственной информации о признаках организма. Она передается в процессе деления материнской клетки дочерним клеткам, а с половыми клетками — дочерним организмам. Ядро — место синтеза ДНК, иРНК, рРНК.
Стрес руйнує усі системи організму
11:26, 08 липня 2009
5 хв.
1807
Стрес вражає будь-яку систему організму і може виявлятися різними симптомами: алергіями, втомою, труднощами концентрації, уваги і пам`яті, головними болями, безсонням, депресією і панікою...
Стрес - це не хвороба, проте він призводить до виникнення і/або ускладнення багатьох захворювань. Проблеми із здоров`ям починаються тільки в тому випадку, якщо слабшають захисні сили організму. Хто з нас не переживав напруження стосунків у сім`ї, на роботі? Стрес і напруження можуть послужити поштовхом до появи найрізноманітніших хвороб.
Нас постійно атакує тиск і фізичний, і психологічний: на роботі, удома і з дітьми, з боку подружжя і старіючих батьків, тисне становище у сфері безпеки і економіки, і навіть погода. Постійні моральні удари призводять до появи втоми, песимізму, паніки, роздратування, очікуванню вироку і відсутності задоволення. Стан вічного тиску позбавляє нас задоволення від життя.
Не можна уявити собі життя, позбавлене хвилювань, проте постійне і сильне напруження, згідно безлічі проведених досліджень, згубно позначається на нашому здоров`ї. Стрес вражає будь-яку систему організму і може виявлятися різними симптомами: з боку травної системи (закрепи, проноси, синдром роздратованого кишечника, виразка шлунку), з боку дихальної системи, алергія, втома, труднощі концентрації, уваги і пам`яті, головні болі, безсоння, депресія і паніка тощо. Стрес ослабляє імунну систему і може привести до погіршення перебігу різних захворювань.
Стрес є давнім механізмом, який покликаний допомагати людському організму в питаннях виживання. В давнину первісна людина постійно стикалася із смертельними небезпеками, подолання яких було необхідне, для того, щоб вижити.
Під час стресу в тілі виділяються спеціальні гормони, які активізують роботу симпатичної нервової системи, що приводить до посиленого серцебиття, глибокого дихання, активного надходження крові у периферичні відділи організму - руки і ноги, зменшеному кровопостачанню внутрішніх органів (внаслідок цього їх утруднюється їхнє функціонування). Такий стан дозволяє нам швидше втекти або битися, що було актуальне для виживання первісної людини. Але сьогодні в більшості випадків ми не можемо вирішити свої проблеми, тікаючи або атакуючи, і наше тіло одержує накази, які приводять до збою нормальної роботи всіх органів і систем.
Що ж ми можемо зробити, щоб зменшити вплив стресу і попередити розвиток спровокованих ним хвороб? Найефективнішими, як не дивно, виявляються найпростіші і всім відомі рекомендації, як, наприклад, фізична активність і правильне харчування. Раціон має бути поживним, але не жирним: фрукти, овочі, харчові волокна, менше червоного м`яса. Дуже корисні овес, греча, пшоно, пшениця, перловка, цілісний рис і кукурудза, білки рослинного походження, насіння - гарбузові, соняшникові, олія, риба тощо. Здорове харчування забезпечує добре самопочуття.
Рекомендації щодо зниження нервового напруження
1. Зміцнення сімейних зв`язків. Численні дослідження показують, що сімейні люди мають краще здоров`я, ніж самотні, у них нижчий ризик одержати важке захворювання, потрапити в аварію і навіть померти. Тому бережіть сімейні зв`язки.
2. Підтримуйте дружні відносини. Зустрічі з друзями це не тільки задоволення, вони важливі для зміцнення нашого душевного здоров`я. Коли наші внутрішні ресурси виснажуються, друзі здатні знизити тиск і напругу, яку ми відчуваємо. Дружні контакти приносять відчуття задоволення, а моральна підтримка допомагає легше переносити повсякденні тяготи.
3. Духовність - важливий показник. В дні проблем і життєвих випробувань люди релігійні черпають сили у властивому їм ставленні до труднощів, що грунтується на терпінні, співчутті, надії і розумінні. Ці якості послаблюють дію стресу.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/health/country/241668-stres-ruynue-usi-sistemi-organizmu.html
Объяснение:
Функции клеточной оболочки — определяет форму клетки, защищает от факторов внешней среды.
Плазматическая мембрана — тонкая пленка, состоит из взаимодействующих молекул липидов и белков, отграничивает внутреннее содержимое от внешней среды, обеспечивает транспорт в клетку воды, минеральных и органических веществ путем осмоса и активного переноса, а также удаляет продукты жизнедеятельности.
Цитоплазма — внутренняя полужидкая среда клетки, в которой расположено ядро и органоиды, обеспечивает связи между ними, участвует в основных процессах жизнедеятельности.
Эндоплазматическая сеть — сеть ветвящихся каналов в цитоплазме. Она участвует в синтезе белков, липидов и углеводов, в транспорте веществ. Рибосомы — тельца, расположенные на ЭПС или в цитоплазме, состоят из РНК и белка, участвуют в синтезе белка. ЭПС и рибосомы — единый аппарат синтеза и транспорта белков.
Митохондрии — органоиды, отграниченные от цитоплазмы двумя мембранами. В них окисляются органические вещества и синтезируются молекулы АТФ с участием ферментов. Увеличение поверхности внутренней мембраны, на которой расположены ферменты за счет крист. АТФ — богатое энергией органическое вещество.
Пластиды (хлоропласты, лейкопласты, хромопласты), их содержание в клетке — главная особенность растительного организма. Хлоропласты — пластиды, содержащие зеленый пигмент хлорофилл, который поглощает энергию света и использует ее на синтез органических веществ из углекислого газа и воды. Отграничение хлоропластов от цитоплазмы двумя мембранами, многочисленные выросты — граны на внутренней мембране, в которых расположены молекулы хлорофилла и ферменты .
Комплекс Гольджи — система полостей, отграниченных от цитоплазмы мембраной. Накапливание в них белков, жиров и углеводов. Осуществление на мембранах синтеза жиров и углеводов.
Лизосомы — тельца, отграниченные от цитоплазмы одной мембраной. Содержащиеся в них ферменты ускоряют реакцию расщепления сложных молекул до простых: белков до аминокислот, сложных углеводов до простых, липидов до глицерина и жирных кислот, а также разрушают отмершие части клетки, целые клетки.
Вакуоли — полости в цитоплазме, заполненные клеточным соком, место накопления запасных питательных веществ, вредных веществ; они регулируют содержание воды в клетке.
Ядро — главная часть клетки, покрытая снаружи двух мембранной, пронизанной порами ядерной оболочкой. Вещества поступают в ядро и удаляются из него через поры. Хромосомы — носители наследственной информации о признаках организма, основные структуры ядра, каждая из которых состоит из одной молекулы ДНК в соединении с белками. Ядро — место синтеза ДНК, и-РНК, р-РНК.
Строение животной клетки
Наличие наружной мембраны, цитоплазмы с органоидами, ядра с хромосомами.
Наружная, или плазматическая, мембрана — отграничивает содержимое клетки от окружающей среды (других клеток, межклеточного вещества), состоит из молекул липидов и белка, обеспечивает связь между клетками, транспорт веществ в клетку (пиноцитоз, фагоцитоз) и из клетки.
Цитоплазма — внутренняя полужидкая среда клетки, которая обеспечивает связь между расположенными в ней ядром и органоидами. В цитоплазме протекают основные процессы жизнедеятельности.
Органоиды клетки :
1) эндоплазматическая сеть (ЭПС) — система ветвящихся канальцев, участвует в синтезе белков, липидов и углеводов, в транспорте веществ в клетке;
2) рибосомы — тельца, содержащие рРНК, расположены на ЭПС и в цитоплазме, участвуют в синтезе белка. ЭПС и рибосомы — единый аппарат синтеза и транспорта белка;
3) митохондрии — «силовые станции» клетки, отграничены от цитоплазмы двумя мембранами. Внутренняя образует кристы (складки), увеличивающие ее поверхность. Ферменты на кристах ускоряют реакции окисления органических веществ и синтеза молекул АТФ, богатых энергией;
4) комплекс Гольджи — группа полостей, отграниченных мембраной от цитоплазмы, заполненных белками, жирами и углеводами, которые либо используются в процессах жизнедеятельности, либо удаляются из клетки. На мембранах комплекса осуществляется синтез жиров и углеводов;
5) лизосомы — тельца, заполненные ферментами, ускоряют реакции расщепления белков до аминокислот, липидов до глицерина и жирных -.кислот, полисахаридов до моносахаридов. В лизосомах разрушаются отмершие части клетки, целые и клетки.
Клеточные включения — скопления запасных питательных веществ: белков, жиров и углеводов.
Ядро — наиболее важная часть клетки. Оно покрыто двухмембранной оболочкой с порами, через которые одни вещества проникают в ядро, а Другие поступают в цитоплазму. Хромосомы — основные структуры ядра, носители наследственной информации о признаках организма. Она передается в процессе деления материнской клетки дочерним клеткам, а с половыми клетками — дочерним организмам. Ядро — место синтеза ДНК, иРНК, рРНК.
Объяснение: