Рослини які запилюються комахами — бджолами, джмелями, метеликами, називаються насекомоопиляемих. Крім гречки, до них відносяться конюшина, гірчиця, огірки, плодові дерева та багато інших. Насекомоопиляемих рослини приваблюють комах ароматом, яскравим забарвленням своїх віночків і нектаром, виділеним нектарниками. Зрозуміло, яке величезне значення має бджільництво, не тільки дає цінні продукти — мед і віск, а й сприяє значному підвищенню врожаїв насіння і плодів польових, овочевих і плодових рослин.Ветроопиленіе також поширене в природі. Вітром запилюються сережкоцветние рослини — береза, вільха, дуб, а також осоки, лугові злаки і жито. Вітрозапилюваних рослини у більшості випадків мають непоказні квітки, суху легку пилок, в достатку розноситься вітром.У практиці селекційної роботи широко використовується штучне запилення рослин при отриманні гібридів, тобто таких нових рослин, які виходять від схрещування різних сортів, видів або родів і які суміщають в собі ознаки материнського і батьківського рослин.При штучному запиленні у обох статей квіток материнської рослини видаляються тонким пінцетом всі пильовики, тобто проводиться попередня кастрація квітки для попередження самозапилення. На квітки надіваються ізолятори, щоб не допустити випадкового занесення пилку з інших квіток.Через 1 — 3 дні, коли рильце буде готове до сприйняття пилку, на нього наноситься пилок, взята з квітки батьківського рослини, призначеного для схрещування. Зрозуміло, ізолятор при цій операції знімається, а потім знову надягає і залишається на рослині до моменту зав'язування плоду.Штучним запиленням при гібридизації рослин широко користувався І. В. Мічурін, який вивів багато цінних сортів плодових і ягідних рослин. Цим же методом отримання нових рослин широко користуються селекціонери при виведенні нових сортів польових рослин.
Молекула ДНК состоит из двух спирально закрученных нитей. Азотистое основание одной из нитей ДНК связано водородным «мостиком» с основанием другой нити, причем так, что аденин может быть связан только с тимином, а цитозин – только с гуанином. Они комплементарны (дополнительны) друг другу. Порядок расположения оснований в одной цепи определяет порядок в другой. Именно на этом основано особое свойство: кодирования информации о большом многообразии необходимых белков и к самовоспроизведению, т.е. к автопродукции. В настоящее время известно более 20 аминокислот, из которых 20 входят в состав белковых молекул. В то же время молекулы многих белков содержат более 100 мономеров (различных аминокислот), которые соединены одна за другой, подобно бусам на нитке. Перестановка или замена всего одной-единственной аминокислоты влечет за собой значительные изменения свойств. Так, например, в молекуле гемоглобина около 300 мономеров (аминокислот), но при замене одной из них – глутаминовой кислоты – валином свойство гемоглобина в отношении передачи кислорода тканям резко снижено. Люди с таким аномальным гемоглобином страдают наследственным заболеванием - серповидноклеточной анемией. В структуре ДНК отражена последовательность расположения триплетов азотистых оснований (кодонов), которая определяет генетическую информацию клетки. При этом участок ДНК, содержащий информацию о структуре какого-либо одного белка принято называть геном. Четыре азотистых основания, входящие в состав молекулы ДНК, в комбинациях по три дают 64 разных кодона. Этого более чем достаточно для кодирования 20 аминокислот. Эта информация считывается в процессе транскрипции информационной РНК (иРНК). Она определяет порядок расположения аминокислот в белках при последующем их синтезе в рибосомах. В процессе репликативного синтеза и удвоения ДНК структура ДНК точно воспроизводится, что позволяет произвести позже точное и равное распределение генетического материала между материнской и дочерней клеткой в процессе ее деления.