Бери-бери или полиневрит – заболевание, которое развивается у человека вследствие недостатка витамина В1 (тиамина). Эта разновидность авитаминоза, должна устраняться в кратчайшие сроки, так как развивающееся на его фоне заболевание может привести к необратимым изменениям в организме и даже смерти.
В современном обществе бери-бери – явление редкое, но когда-то это заболевание довольно часто встречалось там, где основным продуктом питания был белый шлифованный рис. Целые семьи и даже деревни подвергались тяжелой, быстро прогрессирующей болезни.
«Изучение свойств витаминов, в частности группы В, началось в 1882-1886 годах, когда врач японской армии К. Такаки уменьшил заболеваемость бери-бери у японских матросов, улучшив рацион питания моряков… В 1912 году Казимир Функ выделяет фактор, препятствующий возникновению болезни бери-бери из экстракта рисовых отрубей, и называет его витамином – амином, важным для жизни», – рассказывает доктор медицинских наук, профессор Национального фармацевтического университета Игорь Владимирович Киреев.
Тиамин нормальному обмену углеводов и жиров в организме. Недостаток этого витамина приводит к накоплению в крови пировиноградной кислоты, вследствие чего нарушается нормальное функционирование нервной, сердечно-сосудистой и пищеварительной систем. Несмотря на то, что сейчас бери-бери встречается довольно редко, последствия этой болезни довольно серьезны, поэтому надо знать симптомы этого заболевания и следить за тем, чтобы в организ
Самки та самці хрестовика чітко розрізняються за зовнішнім виглядом: тіло самок довше, ніж у самців (20-25 та 10-11 мм відповідно). Самці мають вужче черевце. Характерною ознакою павука-хрестовика, яка відображена у його назві, є малюнок у вигляді хреста на спинній поверхні черевця. На відміну від річкового рака, покриви павука-хрестовика мають шар воскоподібної речовини, яка запобігає випаровуванню води. Голово-груди вкриті товстим та міцним голово-грудним щитом, у передній частині якого розташовані вісім простих очей.
Перша пара голово-грудних кінцівок - хеліцери - має вигляд рухомих загострених кігтиків. На кінці хеліцер відкриваються протоки отруйних залоз, розташованих у передній частині голово-грудей. Хеліцери слугують павукам для вбивання здобичі та захисту. Друга пара кінцівок - ногощупальця - у самок схожа на ходильні ноги, але коротша від них. У самців ногощупальця розширені на верхівці й здатні переносити статеві клітини під час запліднення. Вони також є органами дотику та нюху завдяки особливим чутливим щетинкам, розташованих на них.
Чотири пари ходильних ніг павука майже однакові за будовою і розрізняються лише за довжиною. Вони густо вкриті щетинками, які виконують функцію органів чуттів. На кінцевому членику ніг розташовані кігтики та особливі зігнуті щетинки, які допомагають павукові будувати ловильну сітку, а також пересуватися по ній.
В современном обществе бери-бери – явление редкое, но когда-то это заболевание довольно часто встречалось там, где основным продуктом питания был белый шлифованный рис. Целые семьи и даже деревни подвергались тяжелой, быстро прогрессирующей болезни.
«Изучение свойств витаминов, в частности группы В, началось в 1882-1886 годах, когда врач японской армии К. Такаки уменьшил заболеваемость бери-бери у японских матросов, улучшив рацион питания моряков… В 1912 году Казимир Функ выделяет фактор, препятствующий возникновению болезни бери-бери из экстракта рисовых отрубей, и называет его витамином – амином, важным для жизни», – рассказывает доктор медицинских наук, профессор Национального фармацевтического университета Игорь Владимирович Киреев.
Тиамин нормальному обмену углеводов и жиров в организме. Недостаток этого витамина приводит к накоплению в крови пировиноградной кислоты, вследствие чего нарушается нормальное функционирование нервной, сердечно-сосудистой и пищеварительной систем.
Несмотря на то, что сейчас бери-бери встречается довольно редко, последствия этой болезни довольно серьезны, поэтому надо знать симптомы этого заболевания и следить за тем, чтобы в организ
Объяснение:
Самки та самці хрестовика чітко розрізняються за зовнішнім виглядом: тіло самок довше, ніж у самців (20-25 та 10-11 мм відповідно). Самці мають вужче черевце. Характерною ознакою павука-хрестовика, яка відображена у його назві, є малюнок у вигляді хреста на спинній поверхні черевця. На відміну від річкового рака, покриви павука-хрестовика мають шар воскоподібної речовини, яка запобігає випаровуванню води. Голово-груди вкриті товстим та міцним голово-грудним щитом, у передній частині якого розташовані вісім простих очей.
Перша пара голово-грудних кінцівок - хеліцери - має вигляд рухомих загострених кігтиків. На кінці хеліцер відкриваються протоки отруйних залоз, розташованих у передній частині голово-грудей. Хеліцери слугують павукам для вбивання здобичі та захисту. Друга пара кінцівок - ногощупальця - у самок схожа на ходильні ноги, але коротша від них. У самців ногощупальця розширені на верхівці й здатні переносити статеві клітини під час запліднення. Вони також є органами дотику та нюху завдяки особливим чутливим щетинкам, розташованих на них.
Чотири пари ходильних ніг павука майже однакові за будовою і розрізняються лише за довжиною. Вони густо вкриті щетинками, які виконують функцію органів чуттів. На кінцевому членику ніг розташовані кігтики та особливі зігнуті щетинки, які допомагають павукові будувати ловильну сітку, а також пересуватися по ній.