Главным систематическим признаком типа членистоногих является 1. Трахейное дыхание
2. Сегментация тела и конечностей
3. Развитие с полным превращением
4. Незамкнутая кровеносная система

Дуже великий інтерес викликає група самостійних островів – коралові острови. Давайте поміркуємо з вами як утворюються коралові острови. Вони створені організмами (поліпами), здатними виділяти вапняну речовину. Живуть вони колоніями. Нові організми які знаходяться в процесі розвитку, залишаються у зв’язку з відмерлими і утворюють загальний стовбур. Для життя коралів, а отже, і для утворення острова потрібні підходящі і сприятливі умови. Необхідно, щоб температура води в середньому не опускалася нижче 20 °. Тому поліпи можуть розвиватися тільки в теплих тропічних морях, та і то не скрізь. Там, де узбережжя омивається холодними течіями, їх немає, як, наприклад, біля берегів Перу. Крім того, для існування більшості поліпів потрібне тверде дно, щоб вкоренитися, і порівняно чиста вода; в тих місцях, де впадають в море річки, приносячи з собою муть, риф переривається. Коралові утворення можна розділити на дві категорії. До першої категорії належать коралові рифи, що облягають якийсь острів чи материк, – це берегові і бар’єрні рифи. До другої категорії відносяться самостійні острови, які прийнято називати атолами. Атоли мають більш-менш овальну або округлу форми, рідше зустрічається трикутна або чотирикутна форми. ЯК УТВОРЮЮТЬСЯ КОРАЛОВІ РИФИ Береговий риф оздоблює острів або берег материка. Цей вал ледь здіймається над водою, але разом з тим далеко не скрізь, а здебільшого він представляє мілину, оскільки корали можуть жити тільки під водою. Живі корали можуть існувати на глибині до 90 м, але на такій глибині вони зустрічаються досить рідко, зазвичай вони не опускаються нижче 30- 40 м. Кордон відливу складає їх верхню межу. Але деякі поліпи можуть визирати з- під води і піддаватися нетривалий час інсоляції. Цілий ряд процесів веде до того, що коралова мілина поступово росте. Море набігає на берег, відторгає шматки поліпняку, подрібнює їх в пісок і накидає на мілину, заповнюючи порожнини; на поверхні рифу поселяються інші організми – молюски, ракоподібні, панцирі і скелети яких, у свою чергу, йдуть на ріст рифу. Крім того, тепла вода розчиняє вапняк, вітер і хвилі викидають на мілину речовини принесені з берега. У результаті, риф поступово ущільнюється, іноді трохи піднімається над поверхнею моря, відділяючись від берега вузьким каналом.

Плоские черви уплощены в спинно-брюшном направлении;

нервная система образована головным нервным узлом, от которого отходят два нервных ствола, соединенных поперечными перемычками, и нер­вы;

выделительная система представлена разветвленными трубочками, которые оканчиваются «пламенными» клетками;

анального отверстия нет;

гермафродиты;

половая система очень сложная;

в жизненном цикле, как правило, имеются личинки;

свободноживущие ресничные черви, обитающие в во­де,— хищники. Плоские черви из остальных классов — парази­ты, обитающие в теле двух хозяев — первичных (окончатель­ных) и вторичных (промежуточных). В первичных хозяевах обитает половое поколение паразитических плоских червей, во вторичных — личиночное поколение;

для паразитических плоских червей характерна утрата (дегенерация) некоторых органов (например, пищеварения, чувств) и различные приспо­собления к паразитизму — наличие присосок, шипиков, крючков, а также большая плодовитость.

Сосальщики (Трематоды)

Класс Сосальщики (Трематоды) — паразитические плоские черви, обладающие органами прикрепления — присосками. У них жизненный цикл очень сложен.

Из класса сосальщиков очень опасен кошачий сосальщик (кошачья дву­устка); половозрелое поколение этого паразита обитает в печени кошек, собак, некоторых других животных, а также человека. Заражение происходит от поедания сырой рыбы.

Для изучения сосальщиков обычно приводится её наиболее типичный представитель — печеночный сосальщик.

Ленточные черви

Класс Ленточные черви — это паразиты различных жи­вотных; тело у большинства видов вытянутое, лентовидной формы, поделенное на членики.

У ленточного червя эхинококка одна стадия (до величины детской головы) обитает во внутренних органах домашних и диких копытных, иногда в организме человека. Если мясо с эхинококком съест собака, то в ее кишечнике начнут развиваться ленточ­ные черви. Оплодотворенные яйца паразита выносятся на­ружу и могут попасть на шерсть собаки. Погладив такую собаку, человек иногда заносит яйца эхинококка в рот и заражается этим опасным паразитом. Животные заража­ются червями, поедая траву вместе с их яйцами.