Мохоподібні – бріофіти (бріологія – наука про мохи) – вищі спорові рослини, багаторічні, дрібні (2-50 мм) живуть в помірному та холодному поясах, в тропіках, в гірських районах, сухих степах і пустелях. Мохи є: зелені зозулин льон (звичайний), маршанція; білі а) торф’яний мох (сфагнум). Деякі з мохів протягом років можуть зберігати життєздатність знаходячись у висушеному стані.
В життєвому циклі мохів є чергування двох поколінь:..., домінує гаметофіт. Мохи нерозчленовані, погано захищені від нестачі вологи. Невелика висота стебла обумовлена недостатньою ризоїдів як водопоглинаючого органа (відсутність справжніх судинних тканин), а також відсутністю добре розвиненої механічної тканини.
Зозулин льон. Будова гаметофіту. Вегетативне тіло представлене сланню, що складається з стебла і листків, коренів немає, є ризоїди – вирости поверхневих клітин тіла. Стебло покрите шкірочкою, під нею механічна тканина, далі в глибину основна, і в центрі примітивний провідний пучок. Стебло невелике (30-40 мм), трав’янисте, пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими лінійно-ланцетними листками. Листки дрібні, лускаті, на чоловічих екземплярах листки більші, сидять густіше і мають червонуватий колір.
Зозулин льон – дводомна рослина, бо чоловічі і жіночі статеві органи містяться на різних рослинах. Ризоїди виконують функції кореня: утримання рослини в ґрунті та всисання з нього розчинів поживних речовин. Але на відміну від коренів, ризоїди не мають тканин. На верхівці стебла чоловічої особини формуються антеридії, у яких дозрівають сперматозоїди; на верхівці стебла жіночої особини формуються архегонії, де дозрівають яйцеклітини.
Запліднення відбувається за участю вологи, ранньою весною. Сперматозоїд проникає до яйцеклітини за до води і відбувається запліднення. З заплідненої яйцеклітини виростає спорофіт: він складається з стопи, стеблоподібної ніжки і коробочки, що накрита кришечкою. В коробочці містяться спорангії, в яких достигають спори.
Коробочка має спеціальне пристосування до розсіювання спор. Кришечка з коробочкою з’єднана зубчиками, які в суху погоду відчиняються назовні і цим самим відкривають вихід дозрілим спорам. Спора падає на землю і починає проростати, утворюючи протонему – тонкі розгалужені нитки, які мають верхівкову бруньку, з якої виростають дорослі рослини моху.
Зозулин льон – рослина багатолітня, тому на другий рік на чоловічих і жіночих рослинах утворюються антеридії і архегонії. За характером живлення – автотрофи (фотосинтез в хлоропластах). Зозулин льон може вбирати води в 4 рази більше за власну масу. Практичне значення зеленого моху незначне, часом його використовують, як підстилку для тварин. Може спричинити заболочення лісу.
Сфагнум (білі мохи – сфагнові) – торф’яний мох. Одержав таку назву, бо бере участь в утворенні торфу, а білий – бо в сухому стані він забарвлений в білий, або ясно-зелений колір. В Україні – 30 видів. Будова гаметофіту – стебло (10-15 см) галузисте, вкрите листочками, коренів і ризоїдів сфагнум немає, прикріплюється нижньою частиною стебла. Росте він верхівкою і в міру росту нижня частина стебла відмирає.
Листки сфагнуму складаються з 2-х типів клітин – одні клітини довгі і вузькі, заповнені хлорофілом (хлорофілоносні, здатні до асиміляції (фотосинтез)), між ними розміщені великі овальні, мертві клітини з тонкими стінками і великими порами. Мертві клітини заповнені водою, а при висиханні повітрям (робляться білими). За до листків, сфагнум вбирає воду як губка (в 25 разів більше за свою масу).
Сфагнум – однодомна рослина (чоловічі і жіночі органи на одній рослині). Процес запліднення відбувається ранньою весною при наявності води. З зиготи виростає спорофіт, що являє собою ніжку з кулястою коробочкою. Спора випадає на ґрунт і проростає, утворюється протонема з ризоїдами, в дорослої рослини їх нема. Бруньки протонеми дають нову особину гаметофіт.
Парацельс-один из величайших умов эпохи Реформации. Как и его отец Парацельс изучал медицину в Германии, Франции и Италии и получил В 1515 г. степень доктора медицины.После этого он странствовал по Европе и продолжал изучать медицину и алхимию. В 1526 г. Парацельс стал профессором университета и врачом в Базеле. В университете он читал лекции на немецком языке, хотя это было в то время большой дерзостью так как в основном использовалась латынь. Лекции его были очень интересными и привлекали много слушателей. В своих лекциях он выступал против схоластической медицины и слепого почитания авторитета Галена и этим настроил против себя многих врачей и аптекарей В 1528 г. Парацельсу пришлось покинуть Базель, где ему угрожал суд за вольнодумство. Последние годы жизни он провел в скитании по городам Баварии, Швейцарии, был даже в Прусси, Польшу и в итоге поселился в Зальцбурге, где у него появился могущественный покровитель в лице архиепископа и пфальцграфа рейнского. Здесь он и умер в 1541 г. По некоторым данным причиной смерти была насильственная смерть Парацельс в своей теории отвергал учение о четырёх соках человеческого тела и считал, что все организменные процессы являются химическими. Он выделял 4 группы причин болезней: 1) космические и атмосферические влияния 2) анатомо-физиологические свойства организма 3) психические влияния 4) Божье попущение. Он учил, что в составе живого тела участвуют три вещественных начала, которые входят в состав всех тел природы. Это ртуть, сера и соль. В здоровом они находятся в равновесии; если же одно из них преобладает над другими или находится в меньшем количестве, то появляются различные заболевания Парацельс изучал влияние различных химических элементов и соединений, применял на практике препараты меди, ртути, сурьмы и мышьяка. Он также выделял лекарства из растений и использовал их в виде эликсиров. Благодаря Парацельсу появились представление о дозировке лекарств Однако многие его взгляды имеют мистический харатер. Известно что Парацельс не отрицал возможности получения философского камня.Также в его трудах можно найти подробный рецепт приготовления гомункулуса(искусственного человека) Парацельс при жизни неоднократно говорил: "Я буду мёртв, но мои учения останутся жить".И это действительно так ведь до сих пор многие ученые возвращаются к его трактатам и его имя на слуху.
Мохоподібні – бріофіти (бріологія – наука про мохи) – вищі спорові рослини, багаторічні, дрібні (2-50 мм) живуть в помірному та холодному поясах, в тропіках, в гірських районах, сухих степах і пустелях. Мохи є: зелені зозулин льон (звичайний), маршанція; білі а) торф’яний мох (сфагнум). Деякі з мохів протягом років можуть зберігати життєздатність знаходячись у висушеному стані.
В життєвому циклі мохів є чергування двох поколінь:..., домінує гаметофіт. Мохи нерозчленовані, погано захищені від нестачі вологи. Невелика висота стебла обумовлена недостатньою ризоїдів як водопоглинаючого органа (відсутність справжніх судинних тканин), а також відсутністю добре розвиненої механічної тканини.
Зозулин льон. Будова гаметофіту. Вегетативне тіло представлене сланню, що складається з стебла і листків, коренів немає, є ризоїди – вирости поверхневих клітин тіла. Стебло покрите шкірочкою, під нею механічна тканина, далі в глибину основна, і в центрі примітивний провідний пучок. Стебло невелике (30-40 мм), трав’янисте, пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими лінійно-ланцетними листками. Листки дрібні, лускаті, на чоловічих екземплярах листки більші, сидять густіше і мають червонуватий колір.
Зозулин льон – дводомна рослина, бо чоловічі і жіночі статеві органи містяться на різних рослинах. Ризоїди виконують функції кореня: утримання рослини в ґрунті та всисання з нього розчинів поживних речовин. Але на відміну від коренів, ризоїди не мають тканин. На верхівці стебла чоловічої особини формуються антеридії, у яких дозрівають сперматозоїди; на верхівці стебла жіночої особини формуються архегонії, де дозрівають яйцеклітини.
Запліднення відбувається за участю вологи, ранньою весною. Сперматозоїд проникає до яйцеклітини за до води і відбувається запліднення. З заплідненої яйцеклітини виростає спорофіт: він складається з стопи, стеблоподібної ніжки і коробочки, що накрита кришечкою. В коробочці містяться спорангії, в яких достигають спори.
Коробочка має спеціальне пристосування до розсіювання спор. Кришечка з коробочкою з’єднана зубчиками, які в суху погоду відчиняються назовні і цим самим відкривають вихід дозрілим спорам. Спора падає на землю і починає проростати, утворюючи протонему – тонкі розгалужені нитки, які мають верхівкову бруньку, з якої виростають дорослі рослини моху.
Зозулин льон – рослина багатолітня, тому на другий рік на чоловічих і жіночих рослинах утворюються антеридії і архегонії. За характером живлення – автотрофи (фотосинтез в хлоропластах). Зозулин льон може вбирати води в 4 рази більше за власну масу. Практичне значення зеленого моху незначне, часом його використовують, як підстилку для тварин. Може спричинити заболочення лісу.
Сфагнум (білі мохи – сфагнові) – торф’яний мох. Одержав таку назву, бо бере участь в утворенні торфу, а білий – бо в сухому стані він забарвлений в білий, або ясно-зелений колір. В Україні – 30 видів. Будова гаметофіту – стебло (10-15 см) галузисте, вкрите листочками, коренів і ризоїдів сфагнум немає, прикріплюється нижньою частиною стебла. Росте він верхівкою і в міру росту нижня частина стебла відмирає.
Листки сфагнуму складаються з 2-х типів клітин – одні клітини довгі і вузькі, заповнені хлорофілом (хлорофілоносні, здатні до асиміляції (фотосинтез)), між ними розміщені великі овальні, мертві клітини з тонкими стінками і великими порами. Мертві клітини заповнені водою, а при висиханні повітрям (робляться білими). За до листків, сфагнум вбирає воду як губка (в 25 разів більше за свою масу).
Сфагнум – однодомна рослина (чоловічі і жіночі органи на одній рослині). Процес запліднення відбувається ранньою весною при наявності води. З зиготи виростає спорофіт, що являє собою ніжку з кулястою коробочкою. Спора випадає на ґрунт і проростає, утворюється протонема з ризоїдами, в дорослої рослини їх нема. Бруньки протонеми дають нову особину гаметофіт.
Объяснение:
В 1526 г. Парацельс стал профессором университета и врачом в Базеле. В университете он читал лекции на немецком языке, хотя это было в то время большой дерзостью так как в основном использовалась латынь. Лекции его были очень интересными и привлекали много слушателей. В своих лекциях он выступал против схоластической медицины и слепого почитания авторитета Галена и этим настроил против себя многих врачей и аптекарей В 1528 г. Парацельсу пришлось покинуть Базель, где ему угрожал суд за вольнодумство. Последние годы жизни он провел в скитании по городам Баварии, Швейцарии, был даже в Прусси, Польшу и в итоге поселился в Зальцбурге, где у него появился могущественный покровитель в лице архиепископа и пфальцграфа рейнского. Здесь он и умер в 1541 г. По некоторым данным причиной смерти была насильственная смерть Парацельс в своей теории отвергал учение о четырёх соках человеческого тела и считал, что все организменные процессы являются химическими.
Он выделял 4 группы причин болезней:
1) космические и атмосферические влияния
2) анатомо-физиологические свойства организма
3) психические влияния
4) Божье попущение.
Он учил, что в составе живого тела участвуют три вещественных начала, которые входят в состав всех тел природы. Это ртуть, сера и соль. В здоровом они находятся в равновесии; если же одно из них преобладает над другими или находится в меньшем количестве, то появляются различные заболевания
Парацельс изучал влияние различных химических элементов и соединений, применял на практике препараты меди, ртути, сурьмы и мышьяка. Он также выделял лекарства из растений и использовал их в виде эликсиров. Благодаря Парацельсу появились представление о дозировке лекарств Однако многие его взгляды имеют мистический харатер. Известно что Парацельс не отрицал возможности получения философского камня.Также в его трудах можно найти подробный рецепт приготовления гомункулуса(искусственного человека)
Парацельс при жизни неоднократно говорил: "Я буду мёртв, но мои учения останутся жить".И это действительно так ведь до сих пор многие ученые возвращаются к его трактатам и его имя на слуху.