Бiоценоз— сукупність рослин, тварин і мiкроорганiзмiв, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абiотичними факторами середовища.
Агроценоз – це система, яка з’являється при втручанні людини в простір природного середовища. Як і біогеоценози, вона містить органічну і неорганічну частини.
Порівнюючи між собою розглянуті системи, слід насамперед звернути увагу на їх видовий склад. Для біогеоценозу в цьому відношенні характерна більша різноманітність. У агроценозі ж переважають одна або декілька культур, обраних людиною для вирощування , і, відповідно, кількість видів тварин і нижчих організмів теж є обмеженим.
У зв’язку з цим ланцюги живлення в штучно створених системах коротше і простіше. Однак на території, де знаходиться безліч рослин одного виду, створюються всі умови для життєдіяльності шкідливих організмів, здатних співіснувати саме з такими культурами. Не відчуваючи біологічної конкуренції, вони можуть посилено розмножуватися і знищувати посіви або викликати хвороби у рослин. В результаті вся система нерідко виявляється під загрозою загибелі. Біоценози в цьому відношенні набагато стійкіші.
Відмінність біоценозу від агроценозу полягає також у тому, яким чином у кожному випадку здійснюється колообіг речовин. В природній спільноті він замкнутий.
Главные железы внутренней секреции (слева — мужчина, справа — женщина): 1. Эпифиз(относят к диффузной эндокринной системе) 2. Гипофиз 3.Щитовидная железа 4. Тимус 5.Надпочечник 6. Поджелудочная железа 7. Яичник 8. Яичко
Эндокри́нная систе́ма — система регуляции деятельности внутреннихорганов посредством гормонов, выделяемых эндокринными клетками непосредственно в кровь, либо диффундирующих через межклеточное пространство в соседние клетки.
Не́йроэндокри́нная (эндокринная) система координирует и регулирует деятельность практически всех органов и систем организма, обеспечивает его адаптацию к постоянно изменяющимся условиям внешней и внутренней среды, сохраняя постоянство внутренней среды, необходимое для поддержания нормальной жизнедеятельности данного индивидуума. Имеются чёткие указания на то, что осуществление перечисленных функций нейроэндокринной системы возможно только в тесном взаимодействии с иммунной системой[1].
Эндокринная система делится нагландулярную эндокринную систему(или гландулярный аппарат), в которой эндокринные клетки собраны вместе и формируют железу внутренней секреции, и диффузную эндокринную систему. Железа внутренней секреции производит гландулярные гормоны, к которым относятся все стероидные гормоны, гормоны щитовидной железы и многие периодические гормоны. Диффузная эндокринная система представлена рассеянными по всему организму эндокринными клетками, продуцирующими гормоны, называемые агландулярными — (за исключением кальцитриола)пептиды. Практически в любой ткани организма имеются эндокринные клетки.
Объяснение:
Бiоценоз— сукупність рослин, тварин і мiкроорганiзмiв, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абiотичними факторами середовища.
Агроценоз – це система, яка з’являється при втручанні людини в простір природного середовища. Як і біогеоценози, вона містить органічну і неорганічну частини.
Порівнюючи між собою розглянуті системи, слід насамперед звернути увагу на їх видовий склад. Для біогеоценозу в цьому відношенні характерна більша різноманітність. У агроценозі ж переважають одна або декілька культур, обраних людиною для вирощування , і, відповідно, кількість видів тварин і нижчих організмів теж є обмеженим.
У зв’язку з цим ланцюги живлення в штучно створених системах коротше і простіше. Однак на території, де знаходиться безліч рослин одного виду, створюються всі умови для життєдіяльності шкідливих організмів, здатних співіснувати саме з такими культурами. Не відчуваючи біологічної конкуренції, вони можуть посилено розмножуватися і знищувати посіви або викликати хвороби у рослин. В результаті вся система нерідко виявляється під загрозою загибелі. Біоценози в цьому відношенні набагато стійкіші.
Відмінність біоценозу від агроценозу полягає також у тому, яким чином у кожному випадку здійснюється колообіг речовин. В природній спільноті він замкнутий.
Главные железы внутренней секреции (слева — мужчина, справа — женщина): 1. Эпифиз(относят к диффузной эндокринной системе) 2. Гипофиз 3.Щитовидная железа 4. Тимус 5.Надпочечник 6. Поджелудочная железа 7. Яичник 8. Яичко
Эндокри́нная систе́ма — система регуляции деятельности внутреннихорганов посредством гормонов, выделяемых эндокринными клетками непосредственно в кровь, либо диффундирующих через межклеточное пространство в соседние клетки.
Не́йроэндокри́нная (эндокринная) система координирует и регулирует деятельность практически всех органов и систем организма, обеспечивает его адаптацию к постоянно изменяющимся условиям внешней и внутренней среды, сохраняя постоянство внутренней среды, необходимое для поддержания нормальной жизнедеятельности данного индивидуума. Имеются чёткие указания на то, что осуществление перечисленных функций нейроэндокринной системы возможно только в тесном взаимодействии с иммунной системой[1].
Эндокринная система делится нагландулярную эндокринную систему(или гландулярный аппарат), в которой эндокринные клетки собраны вместе и формируют железу внутренней секреции, и диффузную эндокринную систему. Железа внутренней секреции производит гландулярные гормоны, к которым относятся все стероидные гормоны, гормоны щитовидной железы и многие периодические гормоны. Диффузная эндокринная система представлена рассеянными по всему организму эндокринными клетками, продуцирующими гормоны, называемые агландулярными — (за исключением кальцитриола)пептиды. Практически в любой ткани организма имеются эндокринные клетки.