шлунковий сік — це прозора рідина, яку виробляють численні залози слизової оболонки і яка забезпечує хімічне перетравлення їжі в шлунку. за добу людина виробляє до 2 л шлункового соку. його основними компонентами є хлоридна кислота і травний фермент пепсин, який бере участь в розщепленні білків. у шлунку відбуваються лише початкові етапи розщеплення білків, їхнє кінцеве руйнування до окремих амінокислот закінчується в тонкій кишці.
шлунковий сік настільки кислий (за рахунок значної кількості хлоридної кислоти), що міг би розчинити навіть залізний цвях, не кажучи вже й про стінки шлунка. проте цього не відбувається, адже слизова оболонка шлунка виробляє густий, в’язкий слиз, який захищає його стінки від самоперетравлення та агресивної дії хлоридної кислоти.
роль хлоридної кислоти:
— знешкоджує бактерії та інші мікроорганізми, що надходять разом з їжею;
причини та наслідки. один з основних видів забруднення атмосфери – автомобільний транспорт. у викидах автомобілів знаходяться такі шкідливі речовини як: угарний газ, окиси азоту, тверді частинки та летючі органічні з’єднання. на автотранспорт приходиться 90% угарного газу, що взагалі викидається в атмосферу. при високих рівнях вмісту у повітрі він викликає сонливість і навіть призводить до смерті. максимальна кількість викидів регіструється в години пік, причому всередині автомобіля концентрація шкідливих речовин найбільша. припускають, що двоокис азоту подразнює легені і викликає загострення астми.
тверді частинки, що осі навколо (в тому числі на нашому одязі та шкірі) є складовою частиною забруднень від автотранспорту. найменші з них (діаметром до 10 мікрометрів, тобто однієї сотої міліметра) спроможні проникати глибоко в легені, загострюючи респіраторні захворювання. значну кількість цих частинок у повітря автомобілі з дизельними двигунами та великі вантажівки.
вихлопні гази одну третю вуглекислого газу, що викидається в повітря, сприяють утворенню парникового ефекту, який викликає потепління. летючі органічні речовини, такі як поліароматичні вуглеводні та бензол, спонукають утворення смогів. викиди вуглеводнів є наслідком не повного згорання палива. це можуть бути гази чи тверді частинки. бензол (що потрапляє у атмосферу з вихлопами та випарами з бензобаків та бензоколонок під час заправки автомобілів) може викликати рак легенів та респіраторні захворювання.
за даними всесвітньої організації охорони здоров’я, цей газ настільки небезпечний, що для нього не існує норм гранично допустимої концентрації. окиси азоту з повітряними масами переміщуються на значні відстані і, з’єднуючись із сіркою, у вигляді кислотних дощів, забруднюючи земляні угіддя, водойми, руйнуючи різні забудови. окиси азоту можуть також з’єднуватись з твердими частинками не повністю згорівшого палива та угарним газом, утворюючи фотохімічний смог. спільна реакція вуглеводородів, кисню та окисів азоту на сонячне випромінювання приводять до утворення озону.
шлунковий сік — це прозора рідина, яку виробляють численні залози слизової оболонки і яка забезпечує хімічне перетравлення їжі в шлунку. за добу людина виробляє до 2 л шлункового соку. його основними компонентами є хлоридна кислота і травний фермент пепсин, який бере участь в розщепленні білків. у шлунку відбуваються лише початкові етапи розщеплення білків, їхнє кінцеве руйнування до окремих амінокислот закінчується в тонкій кишці.
шлунковий сік настільки кислий (за рахунок значної кількості хлоридної кислоти), що міг би розчинити навіть залізний цвях, не кажучи вже й про стінки шлунка. проте цього не відбувається, адже слизова оболонка шлунка виробляє густий, в’язкий слиз, який захищає його стінки від самоперетравлення та агресивної дії хлоридної кислоти.
роль хлоридної кислоти:
— знешкоджує бактерії та інші мікроорганізми, що надходять разом з їжею;
— хімічно руйнує компоненти їжі;
— є роботі головного ферменту шлункового соку -
пепсину.
причини та наслідки. один з основних видів забруднення атмосфери – автомобільний транспорт. у викидах автомобілів знаходяться такі шкідливі речовини як: угарний газ, окиси азоту, тверді частинки та летючі органічні з’єднання. на автотранспорт приходиться 90% угарного газу, що взагалі викидається в атмосферу. при високих рівнях вмісту у повітрі він викликає сонливість і навіть призводить до смерті. максимальна кількість викидів регіструється в години пік, причому всередині автомобіля концентрація шкідливих речовин найбільша. припускають, що двоокис азоту подразнює легені і викликає загострення астми.
тверді частинки, що осі навколо (в тому числі на нашому одязі та шкірі) є складовою частиною забруднень від автотранспорту. найменші з них (діаметром до 10 мікрометрів, тобто однієї сотої міліметра) спроможні проникати глибоко в легені, загострюючи респіраторні захворювання. значну кількість цих частинок у повітря автомобілі з дизельними двигунами та великі вантажівки.
вихлопні гази одну третю вуглекислого газу, що викидається в повітря, сприяють утворенню парникового ефекту, який викликає потепління. летючі органічні речовини, такі як поліароматичні вуглеводні та бензол, спонукають утворення смогів. викиди вуглеводнів є наслідком не повного згорання палива. це можуть бути гази чи тверді частинки. бензол (що потрапляє у атмосферу з вихлопами та випарами з бензобаків та бензоколонок під час заправки автомобілів) може викликати рак легенів та респіраторні захворювання.
за даними всесвітньої організації охорони здоров’я, цей газ настільки небезпечний, що для нього не існує норм гранично допустимої концентрації. окиси азоту з повітряними масами переміщуються на значні відстані і, з’єднуючись із сіркою, у вигляді кислотних дощів, забруднюючи земляні угіддя, водойми, руйнуючи різні забудови. окиси азоту можуть також з’єднуватись з твердими частинками не повністю згорівшого палива та угарним газом, утворюючи фотохімічний смог. спільна реакція вуглеводородів, кисню та окисів азоту на сонячне випромінювання приводять до утворення озону.