Сучасні птахи не мають зубів, їхню функцію як знаряддя захоплювання і втримування поживи виконують рогові чохли, що вкривають щелепи. Форма й розміри дзьоба залежать від характеру поживи та в її добування. До дна ротової порожнини прикріплений язик, форма якого також різноманітна. Здебільшого у птахів є слинні залози, хоча ступінь їх розвитку різний. Довгий стравохід у хижих, курячих та голубів утворює розширення - воло, в якому їжа розмочується і частково перетравлюється. Стравохід веде до тонкостінного залозистого шлунка, в якому їжа зазнає впливу травних залоз.
За залозистим шлунком розміщений товстостінний мускульний відділ шлунка, вистелений зроговілою кутикулою. Тут пожива перетирається завдяки рухам стінок шлунка, а також за до проковтнутих камінців (у зерноїдних), що відіграють роль жорен. Тонкий відділ кишок відносно довгий. Коротка товста кишка відкривається в клоаку. Печінка велика, дволопатева. У більшості видів є жовчний міхур. Підшлункова залоза розміщена в петлі дванадцятипалої кишки.
Легені птахів являють собою щільні губчасті тіла, численні галузисті повітроносні трубочки – парабронхи, а не мішки, як у плазунів. Крім того, вони доповнюються тонкостінними повітряними мішками (умовно поділеними на передні й задні), які розміщуються між усіма внутрішніми органами, між м'язами, в порожнині кісток та під шкірою і виконують роль резервуарів для повітря.
Коли птах не в польоті, дихання здійснюється опусканням і підійманням грудної кістки. Об'єм грудної клітки збільшується під час опускання груднини (вдих) і зменшується під час її підіймання (видих). Під час польоту грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється рухами крил. Коли крила підіймаються, повітряні мішки розширюються і повітря надходить у них через легені. При цьому повітря, що було в легенях, переходить у передні мішки, а легені і задні мішки заповнюються свіжим повітрям.
Під час опускання крил повітря з легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків - у легені. Отже, під час польоту у птахів гається подвійне дихання, тобто газообмін відбувається не лише під час вдиху, а й під час видиху. Дихальні мішки крім виконання дихальної (вентилювальної) функції сприяють полегшенню тіла і запобігають його перегріванню в разі інтенсивного руху.
У птахів є верхня і нижня гортань, в останній розміщений голосовий апарат.
Реакції матричного синтезу – це реакції синтезу нових молекул точно відповідно до плану, закладеного в структурі молекул, що вже існують. Матричний синтез є специфічною особливістю живих організмів. Реакції матричного синтезу лежать в основі реакцій біосинтезу нуклеїнових кислот і білків, якими є реплікація ДНК, транскрипція та трансляція. У процесі реплікації ДНК матрицями виступають лідируючий та відстаючий ланцюги материнської ДНК, з якої за принципом коплементарності напівконсервативним шляхом утворюються дві дочірні молекули ДНК. У процесі транскрипції матрицею виступає один з ланцюгів ДНК. У процесі трансляції матрицею виступає зріла іРНК, з якої інформація за принципом колінеарності переноситься на амінокислотну послідовність поліпептидного ланцюга. Мономерами матричного синтезу в процесі реплікації та транскрипції є нуклеотиди, а трансляції – амінокислоти. Матричний синтез забезпечує точність відтворення копій, а також дуже швидке "копіювання" і нарощування кількості необхідних компонентів. Наприклад, для приєднання однієї амінокислоти під час трансляції потрібно всього 0,2 с. Таким чином, синтез однієї молекули білка, який складається з 300 амінокислотних залишків, триває упродовж однієї хвилини (0,2×300=60 с). У прокаріотів швидкість полімеризації становить 30-45 нуклеотидів за секунду, тому синтез ланцюга РНК з довжиною 300 нуклеотидів буде тривати близько 10 с.
Сучасні птахи не мають зубів, їхню функцію як знаряддя захоплювання і втримування поживи виконують рогові чохли, що вкривають щелепи. Форма й розміри дзьоба залежать від характеру поживи та в її добування. До дна ротової порожнини прикріплений язик, форма якого також різноманітна. Здебільшого у птахів є слинні залози, хоча ступінь їх розвитку різний. Довгий стравохід у хижих, курячих та голубів утворює розширення - воло, в якому їжа розмочується і частково перетравлюється. Стравохід веде до тонкостінного залозистого шлунка, в якому їжа зазнає впливу травних залоз.
За залозистим шлунком розміщений товстостінний мускульний відділ шлунка, вистелений зроговілою кутикулою. Тут пожива перетирається завдяки рухам стінок шлунка, а також за до проковтнутих камінців (у зерноїдних), що відіграють роль жорен. Тонкий відділ кишок відносно довгий. Коротка товста кишка відкривається в клоаку. Печінка велика, дволопатева. У більшості видів є жовчний міхур. Підшлункова залоза розміщена в петлі дванадцятипалої кишки.
Легені птахів являють собою щільні губчасті тіла, численні галузисті повітроносні трубочки – парабронхи, а не мішки, як у плазунів. Крім того, вони доповнюються тонкостінними повітряними мішками (умовно поділеними на передні й задні), які розміщуються між усіма внутрішніми органами, між м'язами, в порожнині кісток та під шкірою і виконують роль резервуарів для повітря.
Коли птах не в польоті, дихання здійснюється опусканням і підійманням грудної кістки. Об'єм грудної клітки збільшується під час опускання груднини (вдих) і зменшується під час її підіймання (видих). Під час польоту грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється рухами крил. Коли крила підіймаються, повітряні мішки розширюються і повітря надходить у них через легені. При цьому повітря, що було в легенях, переходить у передні мішки, а легені і задні мішки заповнюються свіжим повітрям.
Під час опускання крил повітря з легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків - у легені. Отже, під час польоту у птахів гається подвійне дихання, тобто газообмін відбувається не лише під час вдиху, а й під час видиху. Дихальні мішки крім виконання дихальної (вентилювальної) функції сприяють полегшенню тіла і запобігають його перегріванню в разі інтенсивного руху.
У птахів є верхня і нижня гортань, в останній розміщений голосовий апарат.
Реакції матричного синтезу – це реакції синтезу нових молекул точно відповідно до плану, закладеного в структурі молекул, що вже існують. Матричний синтез є специфічною особливістю живих організмів. Реакції матричного синтезу лежать в основі реакцій біосинтезу нуклеїнових кислот і білків, якими є реплікація ДНК, транскрипція та трансляція. У процесі реплікації ДНК матрицями виступають лідируючий та відстаючий ланцюги материнської ДНК, з якої за принципом коплементарності напівконсервативним шляхом утворюються дві дочірні молекули ДНК. У процесі транскрипції матрицею виступає один з ланцюгів ДНК. У процесі трансляції матрицею виступає зріла іРНК, з якої інформація за принципом колінеарності переноситься на амінокислотну послідовність поліпептидного ланцюга. Мономерами матричного синтезу в процесі реплікації та транскрипції є нуклеотиди, а трансляції – амінокислоти. Матричний синтез забезпечує точність відтворення копій, а також дуже швидке "копіювання" і нарощування кількості необхідних компонентів. Наприклад, для приєднання однієї амінокислоти під час трансляції потрібно всього 0,2 с. Таким чином, синтез однієї молекули білка, який складається з 300 амінокислотних залишків, триває упродовж однієї хвилини (0,2×300=60 с). У прокаріотів швидкість полімеризації становить 30-45 нуклеотидів за секунду, тому синтез ланцюга РНК з довжиною 300 нуклеотидів буде тривати близько 10 с.