Лови помилку 1
Людина за відсутності зору не може виконувати складні висококоординовані рухи. Рецептори рухової сенсорної системи розміщуються в шкірі, м’язах, сухожиллях, суглобах. Орган рівноваги повідомляє про положення тіла. З вестибулярного апарата надходить життєво важлива інформація про положення і рухи голови. Анатомічно орган рівноваги пов’язаний із круглим та овальним вікном, трьома півколовими каналами. Волоски вестибулярних рецепторів розміщенні у завитці на основній мембрані. Висока стійкість вестибулярного апарату є причиною виникнення «морської хвороби». Впливати на стійкість вестибулярного апарату спеціальними фізичними вправами неможливо.
Лови помилку 2
Є спеціальні сенсорні системи дотику, болю і температури, рецептори яких насамперед пов’язані зі шкірою. Рецептори дотику розташовані на поверхні м’язів і на шкірі. Найбільше рецепторів дотику розміщено на долонях і кінчиках пальців. Збудження, яке виникає в рецепторах дотику, нервами доходить до скроневих часток кори великих півкуль головного мозку.
Біль людина сприймає внаслідок подразнення рецепторів, які містяться у шкірі та внутрішніх органах. Вони входять до складу центрального відділу сенсорної системи болю. Больові сигнали аналізуються в довгастому мозку.
Температурну чутливість забезпечують три види рецепторів. Крім шкіри ці рецептори розміщені також на слизових оболонках. Почергове подразнення холодових і теплових рецепторів шкіри сприяє загартовуванню організму та підтримує тонус нервової системи БАЛОВ
Сенсорна система, або органи чуття — спеціалізовані органи, через які нервова система отримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттів. Показники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ. Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до довкілля, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.
За визначенням І. П. Павлова, органи чуття є периферійними частинами аналізаторів. Аналізатори — це складні нейродинамічні системи, аферентні відділи рефлекторних дуг, які здійснюють зв'язок центральної нервової системи із зовнішнім і внутрішнім середовищем.