Відділ Покритонасінні поділяють на два класи: Дводольні та Однодольні. Дводольні мають зародок з двома сім’ядолями; кількість частин у квітці у кожному колі кратна п’яти або чотирьом; провідні пучки в стеблі розташовані по колу (упорядковано); жилкування листків сітчасте; коренева система стрижнева. Однодольні мають зародок з однією сім’ядолею; кількість частин у квітці в кожному колі кратна трьом; провідні пучки розташовані в стеблі безладно; жилкування листків дугове або паралельне; коренева система мичкувата (складається з додаткових коренів). Характеризуючи рослину, усі ознаки необхідно розглядати в комплексі. За однією ознакою неможливо розпізнати, однодольна чи дводольна рослина, бо є винятки за кожною з ознак. Дводольних набагато більше, ніж однодольних (приблизно в 4 рази). Кожен з класів поділяють на підкласи (дводольні — на 8 підкласів, однодольні — на 3). Підкласи діляться на порядки, а ті — на родини. Родин у відділі понад 250. У нашій країні зустрічаються види не з усіх родин: немає видів із суто тропічних родин і суто арктичних. Найбільше видів у наш час мають родини Айстрові (22 тис.) з дводольних та Орхідні (20 тис.) з однодольних.
Зовнішня оболонка ВІЛ складається з двох шарів жироподібних молекул, називаних ліпідами, який вірус бере з клітинних мембран людини. В оболонку "вбудовані" численні клітинні білки, а також специфічні білки ВІЛ, формою нагадують гриби або антени, які виступають над поверхнею. Капелюшок "гриба-антени" складається з чотирьох глікопротеїнових молекул gp120, а ніжка - з чотирьох молекул gp41, вбудованих в оболонку вірусу. Ці білки потрібні вірусу для того, щоб прикріплюватися до клітин людського організму й інфікувати їх.
Відділ Покритонасінні поділяють на два класи: Дводольні та Однодольні. Дводольні мають зародок з двома сім’ядолями; кількість частин у квітці у кожному колі кратна п’яти або чотирьом; провідні пучки в стеблі розташовані по колу (упорядковано); жилкування листків сітчасте; коренева система стрижнева. Однодольні мають зародок з однією сім’ядолею; кількість частин у квітці в кожному колі кратна трьом; провідні пучки розташовані в стеблі безладно; жилкування листків дугове або паралельне; коренева система мичкувата (складається з додаткових коренів). Характеризуючи рослину, усі ознаки необхідно розглядати в комплексі. За однією ознакою неможливо розпізнати, однодольна чи дводольна рослина, бо є винятки за кожною з ознак. Дводольних набагато більше, ніж однодольних (приблизно в 4 рази). Кожен з класів поділяють на підкласи (дводольні — на 8 підкласів, однодольні — на 3). Підкласи діляться на порядки, а ті — на родини. Родин у відділі понад 250. У нашій країні зустрічаються види не з усіх родин: немає видів із суто тропічних родин і суто арктичних. Найбільше видів у наш час мають родини Айстрові (22 тис.) з дводольних та Орхідні (20 тис.) з однодольних.
Зовнішня оболонка ВІЛ складається з двох шарів жироподібних молекул, називаних ліпідами, який вірус бере з клітинних мембран людини. В оболонку "вбудовані" численні клітинні білки, а також специфічні білки ВІЛ, формою нагадують гриби або антени, які виступають над поверхнею. Капелюшок "гриба-антени" складається з чотирьох глікопротеїнових молекул gp120, а ніжка - з чотирьох молекул gp41, вбудованих в оболонку вірусу. Ці білки потрібні вірусу для того, щоб прикріплюватися до клітин людського організму й інфікувати їх.
Объяснение: