Чудовий літній ранок наповнювався росою після вчорашнього дощу. Ген там по трохи піднімалося сонце. Кругом ще все дрімало. Тільки десь здалеку, з кущів біля річки, зрідка доносилися трелі запізнілого соловейка та наливалася жагою в небі пісня жайворонка. На галявині, на окраїні лісу, на маленькій квіточці дзвіночка причаїлася маленька краплинка води. Вона була самотня й тремтіла від найменшого подиху вітерцю. -Мамо, мамо! – обізвалась тривожно-журливим голосом краплинка. Та навколо нікого не було. Тільки могутній ліс і поле. Тож її окутав страх. І вона вирішила знайти свою матусю. Як пташеня повертається додому, так крапелька прагнула вернутися додому.
