1) Разнообразие форм листьев, удивительная экологическая пластичность, устойчивость к переувлажнению, громадное количество производимых спор обусловили широкое распространение папоротников по земному шару. Папоротники встречаются в лесах — в нижнем и верхнем ярусах, на ветвях и стволах крупных деревьев — как эпифиты, в расщелинах скал, на болотах, в реках и озёрах, на стенах городских домов, на сельскохозяйственных землях как сорняки, по обочинам дорог. Папоротники — вездесущи, хотя и не всегда привлекают внимание. Но самое их большое разнообразие — там, где тепло и сыро: тропики и субтропики 2)У папоротников ещё нет настоящих листьев. Но они сделали в их направлении первые шаги. То, что у папоротника напоминает лист — вовсе не лист, а по своей природе — целая система ветвей, да ещё расположенных в одной плоскости. Так это и называется — плосковетка. Несмотря на отсутствие листа, у папоротников есть листовая пластинка.
3)1. Мхи не имеют корней. Папоротники имеют множество придаточных корней, отрастающих от корневища (видоизменённого побега) . 2. Листья мхов микроскопичны, листья папоротников - вайи имеют сложное строение. 3. У мхов гаметофитом является взрослое листостебельное растение, у папоротников - заросток. 4. Мхи гаплоидны, папоротники - диплоидны. 5. У мхов фотосинтез идёт медленно. Мхи могут фотосинтезировать под снегом. Если температура холодного времени года близка к 0, то мхи остаются вечнозелёными. 6. Мхи - в эволюционном тупике ( невозможность размножения без воды) . 7. Тело мхов может быть представлено слоевищем (нет органов), как у Печёночников. 8. У мхов плохо дифференцированны ткани, у папоротников ткани специализированны. 9. У мхов споры находятся в коробочке на ножке, у папоротников - с обратной стороны вайи ( на спорофите) . 10. Жизненный цикл мхов проходит неразрывно от гаметофита и спорофита. У папоротников половое поколение - это отдельное самостоятельное растение (заросток) . 11. Некоторые мхи могут приводить к заболачиванию территории своего обитания.
Для регулювання більшості мимовільних (рефлекторних) і довільних рухів людини най шої рефлекторної дуги недостатньо. Різні моторні структури ЦНС повинні постійно отримувати інформацію від відповідних рецепторів про положення тіла або його окремих частин у швидкість його переміщення, прискорення, зміни в окремих ланках системи. Рух зумовлює появу змін у потоках чутливих нервових імпульсів, що проходять від м'язів, сухожилків, суглобів і шкіри. Ця інформація надходить безпосередньо до моторної кори і спінального мозочка, який передає її до ядер стовбура головного мозку. Вони забезпечують також формування зворотного зв'язку, завдяки якому рефлекторна відповідь може змінитися і значно підвищиться точність рухів. Запускаються моторні рефлекси з великої кількості різноманітних рецепторів. Основними шляхами стовбура головного мозку, що пов'язані із забезпеченням постави та координування, є червоноядерний-спинномозочковий, ретикуло-спинномо-зочковий, покришко-спинномозочковий, присінково-спинномозочковий, а також шляхи, спрямовані до мотонейронів стовбура. Крім того, людина здатна виконувати цілеспрямовані свідомі рухи, команди для яких зароджуються у корі великого мозку.
Філогенез розвитку нервової системи здійснювався від формування сегментарного відділу спинного мозку до переднього мозку через послідовну появу проміжних відділів ЦНС. У такому разі в кожному наступному відділі ЦНС формувалися рухові нервові центри, що за посередництва попередніх нижчерозташованих включалися у регулювання рухів, не замінюючи їх, а підпорядковуючи і модулюючи їхній вплив. У результаті всі центри, складаючи елементи ієрархічної системи, водночас діють як партнери. Усе це призвело до утворення складної системи багаторівневого нервового центру, що забезпечує людині можливість виконання усієї різноманітної гами рухів. Однак не слід забувати, що безпосередній контакт із м'язами усі його елементи здійснюють через мотонейрони спинного мозку (а до м'язів голови - через мотонейрони стовбура головного мозку).
^ 7.1. Рухові функції спинного мозку
Руховими центрами спинного мозку є його передні роги, у яких кожному окремому м'язу або його частині відповідає власна популяція (пул) альфа- і гама-мотонейронів, які лежать безпосередньо один біля одного. У кожному сегменті спинного мозку локалізовані мотонейрони, що іннервують м'язи суворо визначеної ділянки (метамера) тіла. Величина пулу за-
2)У папоротников ещё нет настоящих листьев. Но они сделали в их направлении первые шаги. То, что у папоротника напоминает лист — вовсе не лист, а по своей природе — целая система ветвей, да ещё расположенных в одной плоскости. Так это и называется — плосковетка. Несмотря на отсутствие листа, у папоротников есть листовая пластинка.
3)1. Мхи не имеют корней. Папоротники имеют множество придаточных корней, отрастающих от корневища (видоизменённого побега) .
2. Листья мхов микроскопичны, листья папоротников - вайи имеют сложное строение.
3. У мхов гаметофитом является взрослое листостебельное растение, у папоротников - заросток.
4. Мхи гаплоидны, папоротники - диплоидны.
5. У мхов фотосинтез идёт медленно. Мхи могут фотосинтезировать под снегом. Если температура холодного времени года близка к 0, то мхи остаются вечнозелёными.
6. Мхи - в эволюционном тупике ( невозможность размножения без воды) .
7. Тело мхов может быть представлено слоевищем (нет органов), как у Печёночников.
8. У мхов плохо дифференцированны ткани, у папоротников ткани специализированны.
9. У мхов споры находятся в коробочке на ножке, у папоротников - с обратной стороны вайи ( на спорофите) .
10. Жизненный цикл мхов проходит неразрывно от гаметофита и спорофита. У папоротников половое поколение - это отдельное самостоятельное растение (заросток) .
11. Некоторые мхи могут приводить к заболачиванию территории своего обитания.
Объяснение:
РЕГУЛЮВАННЯ ПОСТАВИ І РУХІВ
Для регулювання більшості мимовільних (рефлекторних) і довільних рухів людини най шої рефлекторної дуги недостатньо. Різні моторні структури ЦНС повинні постійно отримувати інформацію від відповідних рецепторів про положення тіла або його окремих частин у швидкість його переміщення, прискорення, зміни в окремих ланках системи. Рух зумовлює появу змін у потоках чутливих нервових імпульсів, що проходять від м'язів, сухожилків, суглобів і шкіри. Ця інформація надходить безпосередньо до моторної кори і спінального мозочка, який передає її до ядер стовбура головного мозку. Вони забезпечують також формування зворотного зв'язку, завдяки якому рефлекторна відповідь може змінитися і значно підвищиться точність рухів. Запускаються моторні рефлекси з великої кількості різноманітних рецепторів. Основними шляхами стовбура головного мозку, що пов'язані із забезпеченням постави та координування, є червоноядерний-спинномозочковий, ретикуло-спинномо-зочковий, покришко-спинномозочковий, присінково-спинномозочковий, а також шляхи, спрямовані до мотонейронів стовбура. Крім того, людина здатна виконувати цілеспрямовані свідомі рухи, команди для яких зароджуються у корі великого мозку.
Філогенез розвитку нервової системи здійснювався від формування сегментарного відділу спинного мозку до переднього мозку через послідовну появу проміжних відділів ЦНС. У такому разі в кожному наступному відділі ЦНС формувалися рухові нервові центри, що за посередництва попередніх нижчерозташованих включалися у регулювання рухів, не замінюючи їх, а підпорядковуючи і модулюючи їхній вплив. У результаті всі центри, складаючи елементи ієрархічної системи, водночас діють як партнери. Усе це призвело до утворення складної системи багаторівневого нервового центру, що забезпечує людині можливість виконання усієї різноманітної гами рухів. Однак не слід забувати, що безпосередній контакт із м'язами усі його елементи здійснюють через мотонейрони спинного мозку (а до м'язів голови - через мотонейрони стовбура головного мозку).
^ 7.1. Рухові функції спинного мозку
Руховими центрами спинного мозку є його передні роги, у яких кожному окремому м'язу або його частині відповідає власна популяція (пул) альфа- і гама-мотонейронів, які лежать безпосередньо один біля одного. У кожному сегменті спинного мозку локалізовані мотонейрони, що іннервують м'язи суворо визначеної ділянки (метамера) тіла. Величина пулу за-