Ефективність роботи продуцентів — одна з важливих функціональних характеристик природних ландшафтів. Вона залежить від двох груп причин: одна з них пов'язана з внутрішніми особливостями продуцентів і можливостями їх фотосинтетичного апарату, які визначають теоретично можливу швидкість створення первинної продукції. Інша група причин пов'язана із зовнішніми екологічними факторами, виступаючими як обмежувачі фотосинтетичної активності рослин. Для кількісної оцінки ефективності функціонування фітоценозів використовується спеціальний показник — ККД використання радіації, розрахунок якого базується на зіставленні продуктивності рослинного покриву з кількістю поглиненої фотосинтетично активної радіації (ФАР). За даними В. Лархера, найбільший ККД відзначається для ландшафтів екваторіальних лісів (4,5%). Ефективність роботи продуцентів у різних зонах знижується при лімітуючій дії гідротермічних факторів. Найнижчий ККД гається в пустельних і напівпустельних ландшафтах тропіків (0,05%), де в поясі високого тиску рідкісний дефіцит вологи поєднується з максимальними величинами сонячної інсоляції.
Объяснение:
Вони є автотрофами, тобто організмами, які здатні синтезувати з неорганічної речовини необхідні їм для життя органічні речовини. Це вищі рослини (крім паразитних та сапрофітних), водорості, деякі бактерії (залізобактерії, сіркобактерії) та ін.
Мёртвая голова[2][3], или бражник мёртвая голова[4] (лат. Acherontia atropos) — крупная массивная бабочка с размахом крыльев до 13 см, принадлежащая к семейству бражников (Sphingidae)[5]. Самый крупный представитель семейства в фауне Европы[6] и России, является второй по величине бабочкой Европы (после сатурнии грушевой[7]) и первой по размерам тела. Отличительной особенностью является характерный рисунок на груди, напоминающий человеческий череп[8][9], что послужило основой для создания целого ряда легенд и суеверий о данной бабочке
Ефективність роботи продуцентів — одна з важливих функціональних характеристик природних ландшафтів. Вона залежить від двох груп причин: одна з них пов'язана з внутрішніми особливостями продуцентів і можливостями їх фотосинтетичного апарату, які визначають теоретично можливу швидкість створення первинної продукції. Інша група причин пов'язана із зовнішніми екологічними факторами, виступаючими як обмежувачі фотосинтетичної активності рослин. Для кількісної оцінки ефективності функціонування фітоценозів використовується спеціальний показник — ККД використання радіації, розрахунок якого базується на зіставленні продуктивності рослинного покриву з кількістю поглиненої фотосинтетично активної радіації (ФАР). За даними В. Лархера, найбільший ККД відзначається для ландшафтів екваторіальних лісів (4,5%). Ефективність роботи продуцентів у різних зонах знижується при лімітуючій дії гідротермічних факторів. Найнижчий ККД гається в пустельних і напівпустельних ландшафтах тропіків (0,05%), де в поясі високого тиску рідкісний дефіцит вологи поєднується з максимальними величинами сонячної інсоляції.
Объяснение:
Вони є автотрофами, тобто організмами, які здатні синтезувати з неорганічної речовини необхідні їм для життя органічні речовини. Це вищі рослини (крім паразитних та сапрофітних), водорості, деякі бактерії (залізобактерії, сіркобактерії) та ін.
Мёртвая голова[2][3], или бражник мёртвая голова[4] (лат. Acherontia atropos) — крупная массивная бабочка с размахом крыльев до 13 см, принадлежащая к семейству бражников (Sphingidae)[5]. Самый крупный представитель семейства в фауне Европы[6] и России, является второй по величине бабочкой Европы (после сатурнии грушевой[7]) и первой по размерам тела. Отличительной особенностью является характерный рисунок на груди, напоминающий человеческий череп[8][9], что послужило основой для создания целого ряда легенд и суеверий о данной бабочке
Объяснение: