Ледяные ветра, многолетняя мерзлота, переменчивая погода и вечно волнующееся северное море — неотъемлемые спутники Ненецкого округа и прилегающей к нему тундры (рис.0) —наложили свою печать на животный и растительный мир этого региона, оставив выживать его самых выносливых представителей. Для этой местности более всего характерны обитатели тундры и лесотундры, встречаются таежные животные и жители арктических пустынь. Ненецкому климату свойственны длинные (до 220–240 дней) зимы и низкие среднегодовые температуры, отчасти благодаря которым на этой территории сохранились редкие и исчезающие виды северных животных.
Наземные млекопитающие — мирные и хищные
По сведениям ученых в НАО живет 31 разновидность млекопитающих, живущих на земле. Подавляющее большинство из них — грызуны, среди которых чаще остальных встречаются полевки и лемминги (рис.1) —представители подсемейства хомяковых из отряда полевковых, с виду похожие на помесь хомяков и мышей. У них короткие лапы и маленькие уши, спрятанные в густом пестром или серовато-коричневом меху. Грызуны, живущие в НАО, предпочитают создавать гнезда под слоем снега, питаются корнями растений и живут по 1–2 года. Им нередко приписывают миф о «самоубийстве леммингов» и говорят, что их популяция прямо пропорциональна количеству хищников, обитающих в тундре — горностаев, песцов и сов.
Из отряда млекопитающих хищников в НАО наиболее многочисленны песцы, горностаи (рис.2), волки и лисы, представляющие основной промысловый интерес. В таежном регионе водятся бурые медведи, в лесотундре — белые. Белыемедведи — подвид, находящийся в угрожаемом положении, популяцию которого исследователи возможными силами поддерживают на охраняемой территории Ненецкого заповедника.
Наиболее многочисленные представители копытных — лоси и северные олени (рис.3), питающиеся ягелем и другими лишайниковыми. Одомашненные северные олени для жителей НАО — источник мясомолочных продуктов, шерсти и рогов, а так же распространенные ездовые животные.
Обитатели рек и морей
В Белом, Печорском и Баренцевом морях, омывающих округ, обитают млекопитающие белухи, морские зайцы, тюлени и атлантические моржи. В реках и озерах водится около 30 типов рыб. К промысловым проходным относят семгу и омуля, к местным промысловым — окуня, щуку, язя, пелядь, нельму и сига.
В прибрежных морях обитает до полусотни промысловых рыб: сельдь, камбала, корюшка и навага, а так же внушительное число водных беспозвоночных, ракообразных и много моллюсков. Среди исчезающих видов осетровых, характерных именно для Ненецкого округа, числится стерлядь (рис.4), чья популяция крайне немногочисленна из-за чрезмерно активной промысловой добычи.
Птицы — промысловые и непромысловые
В Ненецком округе водится более 160 видов птичьих, из которых около 100 видов гнездятся в данном регионе, а 25 видов — и зимует. Наиболее часто встречаются воробьи и кулики, из промысловых водоплавающих птиц распространены гуси и утки. Еще одна характерная для НАО птица — белая куропатка(рис.5), меняющая окрас в зависимости от сезона с белого (зима и межсезонье) до красно-коричневого (период весеннего спаривания) и пестро-бурого (лето и ранняя осень). Самки куропаток меняют оперение раньше самцов и обычно меньше последних по размерам.
Земноводные и рептилии
В лесотундре НАО повсеместно встречаются жабы и травяные лягушки, а из рептилий распространена только живородящая ящерица (рис.6) красно-коричневого окраса со светло-желтым брюшком. Земноводные и рептилии зимуют в укрытиях, которые они выкапывают в почве в межсезонье, питаются преимущественно насекомыми и червями и подолгу плавать в ледяной воде.
Редкие и малоизученные виды
Ненецкий заповедник —охраняемая зона данного региона площадью 313 400 гектаров, охватывающая и островную часть суши, и морскую акваторию. Здесь наблюдаются некоторые представители нарушенных тундровых и морских экосистем мира.
На территории Ненецкого природного заповедника обитает несколько десятков видов редко встречающихся и исчезающих птиц, среди которых белощекая казарка, белоклювая гагара, пискулька и малый лебедь. Малый (тундровый) лебедь (рис.7) —представитель семейства утиных, с виду напоминающий небольшого кликуна с желто-черным клювом и обитающий исключительно на территории России.
Из исчезающих китообразных в двухкилометровой акватории Белого моря, омывающей Ненецкий заповедник, встречаетсянарвал («морской единорог») (рис.8) — млекопитающее с массивным бивнем, назначение которого пока не определено исследователями. Ежегодно в заповеднике можно наблюдать белых медведей и северных бутылконосов — крайне редких представителей отряда клювокрылых, питающихся преимущественно кальмарами.
Серед небесних тіл найвиразніше виділяються зорі, завдяки світлу, яке вони випромінюють. Зоряна речовина перебуває у стані плазми — електропровідного намагніченого середовища. У надрах зірок температура сягає десятків мільйонів градусів. Еволюція зір охоплює такі фази: протозоря, утворення в центрі цієї формації термоядерного вогнища, основна фаза вигорання водню у термоядерних реакціях, перетворення зорі на червоного гіганта, а потім — в білого карлика (для зір подібних Сонцю), колапс масивних зір з вибухом «наднових» та виникненням нейтронних зір і колапсарів — «чорних дірок».
Hubble Ultra Deep Field — знімок всесвіту, що охоплює так звану Область Наддалекого Огляду, отриманий космічним телескопом «Габбл»
Деякі зорі мають супутники — планети або схожі на них масивні тіла і утворюють разом з ними системи, подібні до нашої Сонячної. При забезпеченні низки сприятливих умов на планетах може виникнути життя, як це має місце на Землі.
Найближчі до Землі зорі обертаються навколо загального центру мас, утворюючи загалом велетенську зоряну систему — галактику Чумацький Шлях, радіус якої сягає 4·1022 км. Загальна кількість зір у нашій Галактиці близька до 1011. Тривалість основної фази вигорання водню у термоядерних реакціях коливається в межах 8·106 — 70·109 років. Окрім нашої Галактики, до якої входить наша Сонячна система, виявлено багато інших галактик та зоряних систем, які утворюють велетенську космічну систему — Метагалактику (декілька мільярдів галактик).
Зорі та інші астрономічні об'єкти посідають тільки незначну частину обсягу Всесвіту. Більшість Всесвіту охоплює міжзоряний простір — області, заповнені в основному електромагнітним випромінюванням і нейтрино з незначною кількістю атомів баріонної речовини, здебільшого — атомів водню. Густина Всесвіту в середньому дуже низька — приблизно 9,9·10−30 г/см3. Це відповідає приблизно одному атому гідрогену на кубічний метр.
Дослідження сучасних астрономічних даних про рух галактичних скупчень, виявив його несумісність з уявленнями про кількість речовини у Всесвіті. Однією з теорій, що намагається пояснити розбіжності між та теоретичними розрахунками, є припущення існування у Всесвіті темної матерії та темної енергії. За цією теорією видима баріонна речовина складає лише приблизно 4 % всієї матерії у Всесвіті.
Склад
Докладніше: Нуклеосинтез
Усі зорі складаються з однакових хімічних елементів, які відомі на Землі. Найпоширенішим хімічним елементом у Всесвіті є водень, йому поступаються по черзі: гелій, кисень, азот. Повсюди у Всесвіті відбувається обмін речовиною і променевою енергією. Поширеність хімічних елементів у Всесвіті пов'язана з історією їх утворення в процесі нуклеосинтезу.
Розширення
Див. також: Закон Габбла та Червоний зсув
Всесвіт розширюється. Кількісно це розширення описується законом Габбла, а експериментальне свідчення на користь цього процесу дає червоний зсув. Розширення Всесвіту відбувається не в порожнечу, принаймні наукових свідчень про обмеженість Всесвіту нема. Межі Всесвіту, якщо вони існують, лежать далеко за краями можливостей Розширення Всесвіту означає лише те, що відстані між астрономічними об'єктами збільшуються. Це розширення в сучасну еру прискорюється. Питання про те, чи зупиниться воно в далекому майбутньому й перейде в стиснення, залишається суперечливим і залежить від загальної кількості матерії у Всесвіті.
Найвіддаленішим від Землі зареєстрованим астрономічним об'єктом станом на травень 2018 року, імовірно, є галактика MACS1149-JD1, відстань до якої дорівнює 13,28 млрд св.р.[1].
Ледяные ветра, многолетняя мерзлота, переменчивая погода и вечно волнующееся северное море — неотъемлемые спутники Ненецкого округа и прилегающей к нему тундры (рис.0) —наложили свою печать на животный и растительный мир этого региона, оставив выживать его самых выносливых представителей. Для этой местности более всего характерны обитатели тундры и лесотундры, встречаются таежные животные и жители арктических пустынь. Ненецкому климату свойственны длинные (до 220–240 дней) зимы и низкие среднегодовые температуры, отчасти благодаря которым на этой территории сохранились редкие и исчезающие виды северных животных.
Наземные млекопитающие — мирные и хищные
По сведениям ученых в НАО живет 31 разновидность млекопитающих, живущих на земле. Подавляющее большинство из них — грызуны, среди которых чаще остальных встречаются полевки и лемминги (рис.1) —представители подсемейства хомяковых из отряда полевковых, с виду похожие на помесь хомяков и мышей. У них короткие лапы и маленькие уши, спрятанные в густом пестром или серовато-коричневом меху. Грызуны, живущие в НАО, предпочитают создавать гнезда под слоем снега, питаются корнями растений и живут по 1–2 года. Им нередко приписывают миф о «самоубийстве леммингов» и говорят, что их популяция прямо пропорциональна количеству хищников, обитающих в тундре — горностаев, песцов и сов.
Из отряда млекопитающих хищников в НАО наиболее многочисленны песцы, горностаи (рис.2), волки и лисы, представляющие основной промысловый интерес. В таежном регионе водятся бурые медведи, в лесотундре — белые. Белыемедведи — подвид, находящийся в угрожаемом положении, популяцию которого исследователи возможными силами поддерживают на охраняемой территории Ненецкого заповедника.
Наиболее многочисленные представители копытных — лоси и северные олени (рис.3), питающиеся ягелем и другими лишайниковыми. Одомашненные северные олени для жителей НАО — источник мясомолочных продуктов, шерсти и рогов, а так же распространенные ездовые животные.
Обитатели рек и морей
В Белом, Печорском и Баренцевом морях, омывающих округ, обитают млекопитающие белухи, морские зайцы, тюлени и атлантические моржи. В реках и озерах водится около 30 типов рыб. К промысловым проходным относят семгу и омуля, к местным промысловым — окуня, щуку, язя, пелядь, нельму и сига.
В прибрежных морях обитает до полусотни промысловых рыб: сельдь, камбала, корюшка и навага, а так же внушительное число водных беспозвоночных, ракообразных и много моллюсков. Среди исчезающих видов осетровых, характерных именно для Ненецкого округа, числится стерлядь (рис.4), чья популяция крайне немногочисленна из-за чрезмерно активной промысловой добычи.
Птицы — промысловые и непромысловые
В Ненецком округе водится более 160 видов птичьих, из которых около 100 видов гнездятся в данном регионе, а 25 видов — и зимует. Наиболее часто встречаются воробьи и кулики, из промысловых водоплавающих птиц распространены гуси и утки. Еще одна характерная для НАО птица — белая куропатка(рис.5), меняющая окрас в зависимости от сезона с белого (зима и межсезонье) до красно-коричневого (период весеннего спаривания) и пестро-бурого (лето и ранняя осень). Самки куропаток меняют оперение раньше самцов и обычно меньше последних по размерам.
Земноводные и рептилии
В лесотундре НАО повсеместно встречаются жабы и травяные лягушки, а из рептилий распространена только живородящая ящерица (рис.6) красно-коричневого окраса со светло-желтым брюшком. Земноводные и рептилии зимуют в укрытиях, которые они выкапывают в почве в межсезонье, питаются преимущественно насекомыми и червями и подолгу плавать в ледяной воде.
Редкие и малоизученные виды
Ненецкий заповедник —охраняемая зона данного региона площадью 313 400 гектаров, охватывающая и островную часть суши, и морскую акваторию. Здесь наблюдаются некоторые представители нарушенных тундровых и морских экосистем мира.
На территории Ненецкого природного заповедника обитает несколько десятков видов редко встречающихся и исчезающих птиц, среди которых белощекая казарка, белоклювая гагара, пискулька и малый лебедь. Малый (тундровый) лебедь (рис.7) —представитель семейства утиных, с виду напоминающий небольшого кликуна с желто-черным клювом и обитающий исключительно на территории России.
Из исчезающих китообразных в двухкилометровой акватории Белого моря, омывающей Ненецкий заповедник, встречаетсянарвал («морской единорог») (рис.8) — млекопитающее с массивным бивнем, назначение которого пока не определено исследователями. Ежегодно в заповеднике можно наблюдать белых медведей и северных бутылконосов — крайне редких представителей отряда клювокрылых, питающихся преимущественно кальмарами.
11Серед небесних тіл найвиразніше виділяються зорі, завдяки світлу, яке вони випромінюють. Зоряна речовина перебуває у стані плазми — електропровідного намагніченого середовища. У надрах зірок температура сягає десятків мільйонів градусів. Еволюція зір охоплює такі фази: протозоря, утворення в центрі цієї формації термоядерного вогнища, основна фаза вигорання водню у термоядерних реакціях, перетворення зорі на червоного гіганта, а потім — в білого карлика (для зір подібних Сонцю), колапс масивних зір з вибухом «наднових» та виникненням нейтронних зір і колапсарів — «чорних дірок».
Hubble Ultra Deep Field — знімок всесвіту, що охоплює так звану Область Наддалекого Огляду, отриманий космічним телескопом «Габбл»
Деякі зорі мають супутники — планети або схожі на них масивні тіла і утворюють разом з ними системи, подібні до нашої Сонячної. При забезпеченні низки сприятливих умов на планетах може виникнути життя, як це має місце на Землі.
Найближчі до Землі зорі обертаються навколо загального центру мас, утворюючи загалом велетенську зоряну систему — галактику Чумацький Шлях, радіус якої сягає 4·1022 км. Загальна кількість зір у нашій Галактиці близька до 1011. Тривалість основної фази вигорання водню у термоядерних реакціях коливається в межах 8·106 — 70·109 років. Окрім нашої Галактики, до якої входить наша Сонячна система, виявлено багато інших галактик та зоряних систем, які утворюють велетенську космічну систему — Метагалактику (декілька мільярдів галактик).
Зорі та інші астрономічні об'єкти посідають тільки незначну частину обсягу Всесвіту. Більшість Всесвіту охоплює міжзоряний простір — області, заповнені в основному електромагнітним випромінюванням і нейтрино з незначною кількістю атомів баріонної речовини, здебільшого — атомів водню. Густина Всесвіту в середньому дуже низька — приблизно 9,9·10−30 г/см3. Це відповідає приблизно одному атому гідрогену на кубічний метр.
Дослідження сучасних астрономічних даних про рух галактичних скупчень, виявив його несумісність з уявленнями про кількість речовини у Всесвіті. Однією з теорій, що намагається пояснити розбіжності між та теоретичними розрахунками, є припущення існування у Всесвіті темної матерії та темної енергії. За цією теорією видима баріонна речовина складає лише приблизно 4 % всієї матерії у Всесвіті.
Склад
Докладніше: Нуклеосинтез
Усі зорі складаються з однакових хімічних елементів, які відомі на Землі. Найпоширенішим хімічним елементом у Всесвіті є водень, йому поступаються по черзі: гелій, кисень, азот. Повсюди у Всесвіті відбувається обмін речовиною і променевою енергією. Поширеність хімічних елементів у Всесвіті пов'язана з історією їх утворення в процесі нуклеосинтезу.
Розширення
Див. також: Закон Габбла та Червоний зсув
Всесвіт розширюється. Кількісно це розширення описується законом Габбла, а експериментальне свідчення на користь цього процесу дає червоний зсув. Розширення Всесвіту відбувається не в порожнечу, принаймні наукових свідчень про обмеженість Всесвіту нема. Межі Всесвіту, якщо вони існують, лежать далеко за краями можливостей Розширення Всесвіту означає лише те, що відстані між астрономічними об'єктами збільшуються. Це розширення в сучасну еру прискорюється. Питання про те, чи зупиниться воно в далекому майбутньому й перейде в стиснення, залишається суперечливим і залежить від загальної кількості матерії у Всесвіті.
Найвіддаленішим від Землі зареєстрованим астрономічним об'єктом станом на травень 2018 року, імовірно, є галактика MACS1149-JD1, відстань до якої дорівнює 13,28 млрд св.р.[1].
Объяснение: