Независимо от того, что конечности выполняют множество функций и у разных зверей сильно различаются по внешнему виду, передняя и задняя конечности всех млекопитающих имеют общий тип строения — обе они состоят из трех отделов: плечо, предплечье и кисть (передняя) или бедро, голень и стопа (задняя) . основная функция конечностей — передвижение. опора при движении осуществляется на кисть и стопу. по тому, какая часть кисти или стопы используется при опоре, млекопитающие разделяются на: стопоходящих — то есть опирающихся при ходьбе на всю нижнюю плоскость стопы, как человек или медведь; пальцеходящих — опирающихся только на пальцы — например, волк или рысь; фалангоходящих — опирающихся на концевые фаланги пальцев. к ним относятся копытные — лось, олень, кабан. характерной особенностью устройства лап являются мякиши (по-другому называемые ступательными или подошвенными мозолями, подошвенными подушечками) . это плотные, образования с обильным кровоснабжением и множеством нервных окончаний, необходимые для смягчения контакта с грунтом и усиления сцепления с ним. расположение, число и форма мякишей — основные детали, определяющие общий рисунок отпечатка. конечности пресмыкающихся построены по типичной схеме конечностей наземных позвоночных. проксимальный отдел передней конечности представлен одной костью — плечевой, далее следует предплечье, состоящее из двух костей — локтевой и лучевой. запястье состоит из относительно мелких косточек, располагающихся обычно в два ряда; сбоку от них находится еще одна косточка — грушевидная, принимаемая за остаток шестого пальца. пясть составлена пятью удлиненными косточками, к которым прикрепляются фаланги пяти пальцев. последние фаланги несут когти. сустав, обеспечивающий подвижность кисти, у рептилий проходит не между костями предплечья и проксимальным рядом костей запястья (как у амфибий) , а между проксимальным и дистальным костей запястья. такой сустав называется интеркарпальным. в задней конечности проксимальный элемент — бедро сочленяется коленным суставом с голенью, состоящей из двух берцовых костей — большой и малой. над передней поверхностью этого сустава располагается маленькая косточка — коленная чашечка. в предплюсне проксимальный ряд косточек срастается или почти неподвижно соединяется с костями голени, а косточки дистального ряда также тесно связаны и частично сращены с плюсневыми костями. этому суставная поверхность здесь расположена не между голенью и стопой, амежду проксимальным и дистальным косточек предплюсны. такой сустав характерен для пресмыкающихся и носит название интертарзального сустава. плюсна состоит из пяти удлиненных костей, к которым прикреплены фаланги пяти пальцев. концевые фаланги несут когти.
Мова тварин — набір символів та жестів, які складають основу спілкування тварин , сукупність конкретних сигналів — звукових, нюхових, зорових і т.д., які діють в даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент . Мова тварин уроджена. Вчитися її тварині не доводиться. Якщо курча вилупилося в ізоляції, то й воно володіє «словниковим запасом», який слід мати курці або півневі. У спілкуванні тварин можна знайти низку особливостей, характерних для мовного спілкування людини. Наприклад, сигнали, що використовує людина при спілкуванні, вельми довільні, оскільки за своїми фізичними особливостями вони не схожі на ті характеристики навколишнього світу, які вони позначають. Тварини користуються «мовою», так би мовити, не навмисно. Сигнали виражають їх емоційний стан і не призначені для своїх співтоваришів. «Мова» у них – не знаряддя пізнання, а результат роботи органів чуттів. Гусак не повідомляє про небезпеку, а криком заражає зграю своїм переляком.
Мова тварин — набір символів та жестів, які складають основу спілкування тварин , сукупність конкретних сигналів — звукових, нюхових, зорових і т.д., які діють в даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент . Мова тварин уроджена. Вчитися її тварині не доводиться. Якщо курча вилупилося в ізоляції, то й воно володіє «словниковим запасом», який слід мати курці або півневі. У спілкуванні тварин можна знайти низку особливостей, характерних для мовного спілкування людини. Наприклад, сигнали, що використовує людина при спілкуванні, вельми довільні, оскільки за своїми фізичними особливостями вони не схожі на ті характеристики навколишнього світу, які вони позначають. Тварини користуються «мовою», так би мовити, не навмисно. Сигнали виражають їх емоційний стан і не призначені для своїх співтоваришів. «Мова» у них – не знаряддя пізнання, а результат роботи органів чуттів. Гусак не повідомляє про небезпеку, а криком заражає зграю своїм переляком.
Объяснение: