ответ: Во-первых, мы можем просто выделить его из того генома, к которому он принадлежит. Допустим для простоты, что наша вставка — это какой-нибудь ген слона. Тогда нам нужно:
получить образец тканей слона;
извлечь из этого образца ДНК;
вычленить из этой ДНК интересующий нас ген и получить его в больших количествах (для этого используется ПЦР ). [Заметим в скобках, что получение гена с ПЦР возможно, только если мы знаем его нуклеотидную последовательность или хотя бы последовательность его начала и окончания (для того, чтобы можно было синтезировать праймеры). Если же все это нам неизвестно, то придется сначала анализировать слоновий геном.]
Во-вторых, вполне возможно, что нужный нам ген уже был выделен из генома слона и присутствует в библиотеке генов. Тогда нашу вставку можно будет получить оттуда (с этим, на самом деле, тоже придется повозиться, но меньше, чем в первом случае).
И наконец, в-третьих, не обязательно использовать в качестве вставки уже существующий ген. Если исследователь собирается работать с каким-нибудь геном, который является плодом его фантазии и не встречается в природе, то он может синтезировать его искусственно.
У чому шкода дріжджів Противники вживання цього продукту в їжу говорять про те, що після того, як потраплять в організм, дріжджі звільняються це відбувається в кишечнику, там вони порушують мікрофлору, наносять пошкодження слизової оболонці. Потім вони потрапляють у кров і залишаються в плазмі, де розмножуються і благополучно існують тривалий час. В крові людини дріжджі починають споживати необхідні організму речовини, такі як вітаміни, білки. Природно, у них є і продукти життєдіяльності, які є токсинами для нашого організму. Тому дріжджі можна вважати якимись паразитами в нашому тілі. Як наслідок - у людей, які багато і часто їдять дріжджову їжу, починається інтоксикація організму, порушується імунна система організму, а це означає, що організм не справляється з мільйонами хвороботворних бактерій, які атакують людину щодня, і, врешті-решт, захворює. І ці захворювання носять хронічний характер, з характерними пухлинними процесами. Як стверджують вчені, повністю звільнитися організм від дріжджових клітин може тільки за період від півроку до п'яти років. Тому, багато хто вважає дріжджову випічку найстрашнішим винаходом минулого століття. До речі, про винаходи. Існує така інформація, що дріжджі винайшли прихильники Гітлера, в німецьких лабораторіях і що вирощували їх на людських кістках... Ніяких підтверджуючих цю інформацію документів ніхто не бачив, та й генної інженерії в той час ще не існувало, але думка така наполегливо поширюється по світу. Тому поки немає доказів, можна вважати це міфом, як і багато іншого.
ответ: Во-первых, мы можем просто выделить его из того генома, к которому он принадлежит. Допустим для простоты, что наша вставка — это какой-нибудь ген слона. Тогда нам нужно:
получить образец тканей слона;
извлечь из этого образца ДНК;
вычленить из этой ДНК интересующий нас ген и получить его в больших количествах (для этого используется ПЦР ). [Заметим в скобках, что получение гена с ПЦР возможно, только если мы знаем его нуклеотидную последовательность или хотя бы последовательность его начала и окончания (для того, чтобы можно было синтезировать праймеры). Если же все это нам неизвестно, то придется сначала анализировать слоновий геном.]
Во-вторых, вполне возможно, что нужный нам ген уже был выделен из генома слона и присутствует в библиотеке генов. Тогда нашу вставку можно будет получить оттуда (с этим, на самом деле, тоже придется повозиться, но меньше, чем в первом случае).
И наконец, в-третьих, не обязательно использовать в качестве вставки уже существующий ген. Если исследователь собирается работать с каким-нибудь геном, который является плодом его фантазии и не встречается в природе, то он может синтезировать его искусственно.
У чому шкода дріжджів Противники вживання цього продукту в їжу говорять про те, що після того, як потраплять в організм, дріжджі звільняються це відбувається в кишечнику, там вони порушують мікрофлору, наносять пошкодження слизової оболонці. Потім вони потрапляють у кров і залишаються в плазмі, де розмножуються і благополучно існують тривалий час. В крові людини дріжджі починають споживати необхідні організму речовини, такі як вітаміни, білки. Природно, у них є і продукти життєдіяльності, які є токсинами для нашого організму. Тому дріжджі можна вважати якимись паразитами в нашому тілі. Як наслідок - у людей, які багато і часто їдять дріжджову їжу, починається інтоксикація організму, порушується імунна система організму, а це означає, що організм не справляється з мільйонами хвороботворних бактерій, які атакують людину щодня, і, врешті-решт, захворює. І ці захворювання носять хронічний характер, з характерними пухлинними процесами. Як стверджують вчені, повністю звільнитися організм від дріжджових клітин може тільки за період від півроку до п'яти років. Тому, багато хто вважає дріжджову випічку найстрашнішим винаходом минулого століття. До речі, про винаходи. Існує така інформація, що дріжджі винайшли прихильники Гітлера, в німецьких лабораторіях і що вирощували їх на людських кістках... Ніяких підтверджуючих цю інформацію документів ніхто не бачив, та й генної інженерії в той час ще не існувало, але думка така наполегливо поширюється по світу. Тому поки немає доказів, можна вважати це міфом, як і багато іншого.
Удачи! <3