Плоские черви (лат. Plathelminthes, или Platyhelminthes) — группа организмов, в большинстве современных классификаций имеющая ранг типа, объединяющая большое количество примитивных червеобразных беспозвоночных, не имеющих полости тела. В современном виде группа явно парафилетическая, однако текущее состояние исследований не дает возможности разработать удовлетворительную строго филогенетическую систему, в связи с чем зоологи по традиции продолжают использовать это название. Плоские черви обитают в солёных и пресных водах; некоторые виды при к жизни во влажных наземных местообитаниях, многие паразитируют на различных группах животных, как позвоночных, так и беспозвоночных. В настоящее время описано около 25 000 видов, в России — более 3000 видов. В состав группы входят семь классов: 1. Ресничные черви (Turbellaria) — формально имеющая ранг класса парафилетическая группа;2. Моногенеи (Monogenea), или (ранее) моногенетические сосальщики; 3. Ленточные черви (Cestoda); 4. Цестодообразные (Cestodaria); 5. Гирокотилиды (Gyrocotyloidea); 6. Трематоды (Trematoda), или (ранее) дигенетические сосальщики; 7. Аспидогастры (Aspidogastrea). Шесть последних классов представлены исключительно паразитическими формами.
Наиболее известные представители плоских червей — планарии , печёночный сосальщик и кошачья двуустка , бычий цепень, свиной солитёр, широкий лентец, эхинококк Вопрос о систематическом положении так называемых бескишечных турбеллярий в настоящее время дискутируется, поскольку в 2003 году было предложено выделить их в самостоятельный тип.
В состав группы входят семь классов: 1. Ресничные черви (Turbellaria) — формально имеющая ранг класса парафилетическая группа;2. Моногенеи (Monogenea), или (ранее) моногенетические сосальщики; 3. Ленточные черви (Cestoda); 4. Цестодообразные (Cestodaria); 5. Гирокотилиды (Gyrocotyloidea); 6. Трематоды (Trematoda), или (ранее) дигенетические сосальщики; 7. Аспидогастры (Aspidogastrea).
Шесть последних классов представлены исключительно паразитическими формами.
Наиболее известные представители плоских червей — планарии , печёночный сосальщик и кошачья двуустка , бычий цепень, свиной солитёр, широкий лентец, эхинококк
Вопрос о систематическом положении так называемых бескишечных турбеллярий в настоящее время дискутируется, поскольку в 2003 году было предложено выделить их в самостоятельный тип.
Кісткова тканина – це спеціалізований тип сполучної тканини,
особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до
70% неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію – гідрооксиапатитів).
Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити,
остеокласти) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).
Остеобласти – молоді, малодиференційовані клітини, за рахунок яких
утворюється кісткова тканина. Вони розташовуються у місцях новоутворення
тканини, а у дорослому організмі – в окісті та місцях регенерації кістки.
Остеобласти мають неправильну полігональну форму, одне ядро, гранулярну
ендоплазматичну сітку і комплекс Гольджі, що синтезують глікопротеїни та
протеоглікани осеомукоїду.
Остеоцити – це основні високодиференційовані клітини кісткової
тканини, що розвиваються з остеобластів. Вони мають подовгасту форму,
відростки, лежать у кісткових порожнинах (лакунах), що повторюють форму
клітини. Від порожнини відходять кісткові канальці, які анастомозують між
собою і містять відростки остеоцитів. По цих канальцях відбуваються
обмінні процеси між остеоцитами і судинами через тканинну рідину.
Остеоцити підтримують нормальний стан міжклітинної речовини (кісткового
матриксу), але рівень синтетичних процесів у них нижчий порівняно з
остеобластами.
Остеокласти – це великі багатоядерні клітини з мікроворсинками у
вигляді гофрованої облямівки. Вони беруть участь у руйнуванні і
розсмоктуванні кісткової тканини з утворенням навколо них кісткових
порожнин. Остеокласт є спеціалізованим макрофагом, попередником якого
може бути моноцит крові.
Рис. 1. Клітини кісткової тканини
Функції кісткових тканин:
1. Опорно-механічна функція – формує скелет організму, який відіграє
роль опори і переміщення тіла у Захисна функція – завдяки значній міцності кісток скелета
забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошкоджень.
3. Депо мінеральних речовин – кальцію, фосфору та інших хімічних
елементів.