Очень На ранних этапах одомашнивания растений и животных применялся:
1)искусственный отбор
2)метод ментора
3)бессознательный отбор
4)межпородное скрещивание
2. В основе селекции лежит:
1)движущий естественный отбор
2)искусственный отбор
3)стабилизирующий естественный отбор
4)борьба за существование
3. Учение о центрах происхождения культурных растений сыграло важную роль в:
1)изучении мутационного процесса
2)развитии метода прививки
3)одомашнивании растений
4)развитии систематики культурных растений
4. Однородную группу растений с хозяйственно-ценными признаками, созданную человеком, называют:
1)видом
2)породой;
3)сортом;
4) штаммом
5.«Эволюцией, направляемой волей человека», по выражению Н. Вавилова, можно назвать:
1)получение модификационных изменений
2)выведение новых пород и сортов
3)естественный отбор
4)направлены на изменения окружающей среды
6. Многообразие пород собак является результатом:
1)естественного отбора
2)искусственного отбора
3)мутационного процесса
4)модификационной изменчивости
7. Центр происхождения таких растений, как виноград, олива, капуста, чечевица, находится в:
1)Восточной Азии
2)Центральной Америке
3)Южной Америке
4)Средиземноморье
8. Центр происхождения кукурузы:
1)Абиссинский
2)Центральноамериканский
3) Южноазиатский
4)Восточноазиатский
9. Методы создания новых сортов растений и пород животных изучает наука:
1)селекция;
2)цитология;
3)эмбриология;
4)генетика
10. Центры многообразия и происхождения культурных растений установил:
1)Н.И. Вавилов;
2)И.В. Мичурин;
3)Б.Л. Астауров;
4)Г.Д. Карпеченко
всем
Объяснение:
Гриби і тварини є царствами живої природи, нарівні з:
рослинами;
бактеріями;
вірусами.
Гриби і тварини мають кілька спільних рис, але тих, які розвели їх по різних таксонам, набагато більше.
Гриби вважаються ядерними, багатоклітинними організмами. Основою кожного індивідуума є міцелій, іншими словами – грибниця. Це вегетативний орган. Він складається з тонких ниточок або шнурів – гіфів.
Завдяки їм, міцелій широко розростається в ґрунті або іншому субстраті. Його щільність може досягати 35 лінійних км на 1 грам ґрунту. Для гіфів характерний верхівковий ріст.
Завдяки грибниці відбувається всмоктування грибом поживних речовин осмотичним шляхом.
У грибниці нижчих грибів, наприклад – мукора, немає перегородок між клітинами. Орган стає подібним гігантській багатоядерній, хитро сплетеній, клітці. Зовнішній вигляд і рівень диференціації міцелію є одним з основних аргументів систематики грибів.
Частина міцелію розташована на ґрунті. Вона стає плацдармом для формування органів розмноження і кріплення плодового тіла. Його утворюють пеньок і капелюшок. Лише сморчки да трюфеля не мають плодового тіла. За будовою капелюшки гриби ділять на трубчасті і пластинчасті.
Представники царства можуть розмножуватися трьома вегетативним, статевим і безстатевим. Вегетативне розмноження забезпечує міцелій. Частина, відокремлена від загального клубка гифів, здатна забезпечити існування нового організму.
Дріжджові гриби розмножуються шляхом брунькування – відшнуровування бруньків-виростів, що з’явилися на грибниці.
Безстатеве розмноження забезпечене спорами. Вони з’являються в спорангії, що утворилися на нитках-гіфах, або кондії, що знаходиться в плодовому тілі. Спори вищих грибів легкі і малі, тому можуть поширюватися комахами, тваринами і навіть краплями дощу. Спори нижчих представників царства, що живуть у водному середовищі, мають джгутики, за до яких пересуваються, сприяючи розселенню виду.
Пророслі поруч дві спори і первинний міцелій стають передісторією для статевого розмноження – обміну генетичною інформацією, утворення дикаріотічної зиготи і отримання з її до різної кількості, характерного для різних видів, гаплоїдних спор.
Гриби являються осмотрофними гетеротрофами.
Органічні речовини самостійно вони продукувати не в змозі. Тому вони виділяють ферменти, що розщеплюють ту органіку, яка потрапила в ґрунт, а потім всмоктують цей поживні розчин за до грибниці. При цьому виділяється сечовина. Такі гриби називаються сапрофіти.
Крім них, царство Грибів багате на паразитів, що поселяються на рослинних або тварин індивідуумах, і сімбіотів, що утворюють лишайники.
Тварини – це ядерні багатоклітинні істоти.
У царство увійшло 35 типів організмів, серед яких хордові і кишковопорожнинні, губки і туніцинові оболочники.
Характерною особливістю тварин є гетеротрофність – нездатність самостійно виробляти органічні сполуки. За цією ознакою тварини поділені на м’ясоїдних, рослиноїдних, всеїдних і паразитів.
Переважна більшість тварин ведуть активний б життя або, у всякому разі, здатні пересуватися самостійно. Для переважної кількості представників характерна оогамія, розмноження, при якому зливається яйцеклітина із сперматозоїдом або спермієм. Організми тварин диференційовані на тканини і органи, які розвинулися з 2-3 зародкових листків. Індивідуальний розвиток представника виду на стадії ембріона повторює шлях, який пройшов весь тип.
ГОРМОНЫ - это БАВ (белки, пептиды, произв. АМК, стероиды), вырабатываемые клетками эндокринной системы, координирующей процессы роста, размножения и обмена веществ.
Термин гормон (греч. hormao - приводить в движение, побуждать) ввел в июне 1905 г. англо-американский физиолог Эрнест Старлинг на 1-й в истории лекции по эндокринологии в Королевском колледже врачей Лондона
Гормоны разносятся кровью и влияют на деятельность органов, изменяя физиологические и биохимические реакции путём активации или торможения ферментативных процессов. Известно более 30 гормонов, выделяемых эндокринными железами млекопитающих и человека
Основные свойства гормонов :
действие на расстоянии от места продукции;
специфичность действия - эффект каждого из них не адекватен эффекту другого гормона;
высокая скорость образования и инактивации, с чем и связана кратковременность их действия;
высокая биологическая активность - нужный эффект достигается при очень малой концентрации вещества;
роль посредника (месенджера) в передаче информации от нервной системы к клетке.
Гормоны действуют на органы избирательно, это объясняется тем, что клетки определенных органов содержат специальные образования - рецепторы. Органы или клетки, на которые действует конкретный гормон, называют органами-мишенями или клетками-мишенями. Во внеклеточной жидкости содержится множество разнообразных соединений, но рецепторы узнают лишь очень немногие из них. Кроме того, рецепторы должны выбрать определенные молекулы из множества других, присутствующих в более высокой концентрации. На рисунке показано, что каждая клетка может нести либо один тип рецепторов, либо несколько.