Шишка — видозмінений пагін, що розвивається на кінцях гілок хвойних рослин у вигляді маленьких утворень, вкритих лусочками, що містить у собі статеві структури.
Хвоїнки — листя сосни — мають щільний захисний шар, що особливо допомагає їй в морози.
Объяснение:
Хвоя
Хвоя зовні походить на вузьке голчасте листя. Характерна наявність щільної шкірки, яку покриває віскоподібна субстанція. Це необхідно для зменшення випаровування вологи голонасінними. Приміром, у ялини хвоїнки чотиригранні, але часто грані практично непомітні, й хвоїнки виглядають сплощеними. Якщо розрізати хвоїнку, вона має форму неправильного ромба, причому самий плоский кут спрямований донизу. Тут розташована серединна жилка листа. Уздовж інших граней голочки помітні смуги білого кольору, утворені продихами - дихальними отворами, через які здійснюється дихання рослин. Також продихи служать для випаровування вологи, яку дерево вбирає з грунту навіть у люту холоднечу. Це пояснює той факт, що ялини, як і інші хвойні, не можна пересаджувати в осінній час, тому що коріння не може міцно вкоренитися, і вода практично не піднімається по стеблу до хвої, хоча дихання відбувається в тому ж режимі.
Важливою відмінністю хвойних порід від листяних полягає в тому, що у них черешок міцно пов'язаний з гілкою і залишається на ній, навіть після відмирання голки. Голки відпадають через 6-7 років. Вони добре захищені від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища товстим шаром воскового нальоту - кутикулою. Причому у багатьох видів наліт настільки товстий, що хвоїнки набувають блакитний відтінок.
У хвойних немає справжніх плодів і квітів.
Вони належать до відділу голонасінних. Їх насіння прикріплені безпосередньо до насінної луски, а ті з них, які зібрані в жіночі шишки забезпечені особливими крильцями. Залишаючи шишку, вони планують на крилах, при обертанні нагадуючи маленькі гвинтокрили. Це допомагає їм пересуватися подалі від материнської рослини.
Хвойні шишки
Зовнішній вигляд шишок хвойних різноманітний і специфічний. Вони можуть відрізнятися за довжиною, формою, розміщенням в просторі, кольором, структурою та формою спорофілів розповсюдження насіння, тощо. Але принципова структура шишок однакова. Всі шишки в основі мають вісь, яка відособлена від вегетативної частини дерева і є коротким пагоном з розташованим на ньому спороносними листям - спорофіллами.Хвойні шишки
Розрізняють жіночі й чоловічі шишки. Переважна більшість хвойних відноситься до однодомних. У них як жіночі, так і чоловічі шишки розвиваються на одній рослині. У більшості випадків чоловічі шишки групами зосереджені в пазухах листків, іноді - на верхівках бічних пагонів. Шишки жіночої статі відрізняються компактним розташуванням, зрідка вони розташовані поодинці.
1. Парнокопытные - развиты третий и четвретый пальцы, окончания которых покрыты толстым роговым копытом. Второй и пятый пальцы недоразвиты, а превый редуцирован. Живут в степях, лесостепях, встречаются в лесах. Желудок состоит из четырех отделов: книжки, сычуга, сетки, рубца. Морда удлиненная на голове у большинства из них имеются рога.
Непарнокопытные - конечности у большинства из них снабжены копытами. В скелете непарнокопытных отсутствуюет ключица. Питаются растительной пищей. Бывают длиной от 2 - 5 м. Масса от 180 - 300 кг до 3.5 т.
Шишка — видозмінений пагін, що розвивається на кінцях гілок хвойних рослин у вигляді маленьких утворень, вкритих лусочками, що містить у собі статеві структури.
Хвоїнки — листя сосни — мають щільний захисний шар, що особливо допомагає їй в морози.
Объяснение:
Хвоя
Хвоя зовні походить на вузьке голчасте листя. Характерна наявність щільної шкірки, яку покриває віскоподібна субстанція. Це необхідно для зменшення випаровування вологи голонасінними. Приміром, у ялини хвоїнки чотиригранні, але часто грані практично непомітні, й хвоїнки виглядають сплощеними. Якщо розрізати хвоїнку, вона має форму неправильного ромба, причому самий плоский кут спрямований донизу. Тут розташована серединна жилка листа. Уздовж інших граней голочки помітні смуги білого кольору, утворені продихами - дихальними отворами, через які здійснюється дихання рослин. Також продихи служать для випаровування вологи, яку дерево вбирає з грунту навіть у люту холоднечу. Це пояснює той факт, що ялини, як і інші хвойні, не можна пересаджувати в осінній час, тому що коріння не може міцно вкоренитися, і вода практично не піднімається по стеблу до хвої, хоча дихання відбувається в тому ж режимі.
Важливою відмінністю хвойних порід від листяних полягає в тому, що у них черешок міцно пов'язаний з гілкою і залишається на ній, навіть після відмирання голки. Голки відпадають через 6-7 років. Вони добре захищені від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища товстим шаром воскового нальоту - кутикулою. Причому у багатьох видів наліт настільки товстий, що хвоїнки набувають блакитний відтінок.
У хвойних немає справжніх плодів і квітів.
Вони належать до відділу голонасінних. Їх насіння прикріплені безпосередньо до насінної луски, а ті з них, які зібрані в жіночі шишки забезпечені особливими крильцями. Залишаючи шишку, вони планують на крилах, при обертанні нагадуючи маленькі гвинтокрили. Це допомагає їм пересуватися подалі від материнської рослини.
Хвойні шишки
Зовнішній вигляд шишок хвойних різноманітний і специфічний. Вони можуть відрізнятися за довжиною, формою, розміщенням в просторі, кольором, структурою та формою спорофілів розповсюдження насіння, тощо. Але принципова структура шишок однакова. Всі шишки в основі мають вісь, яка відособлена від вегетативної частини дерева і є коротким пагоном з розташованим на ньому спороносними листям - спорофіллами.Хвойні шишки
Розрізняють жіночі й чоловічі шишки. Переважна більшість хвойних відноситься до однодомних. У них як жіночі, так і чоловічі шишки розвиваються на одній рослині. У більшості випадків чоловічі шишки групами зосереджені в пазухах листків, іноді - на верхівках бічних пагонів. Шишки жіночої статі відрізняються компактним розташуванням, зрідка вони розташовані поодинці.
1. Парнокопытные - развиты третий и четвретый пальцы, окончания которых покрыты толстым роговым копытом. Второй и пятый пальцы недоразвиты, а превый редуцирован. Живут в степях, лесостепях, встречаются в лесах. Желудок состоит из четырех отделов: книжки, сычуга, сетки, рубца. Морда удлиненная на голове у большинства из них имеются рога.
Непарнокопытные - конечности у большинства из них снабжены копытами. В скелете непарнокопытных отсутствуюет ключица. Питаются растительной пищей. Бывают длиной от 2 - 5 м. Масса от 180 - 300 кг до 3.5 т.