У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що кардинально змінив не лише хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний чинник всієї Європи. Ця подія була глибоко закономірною, а не випадковим явищем: спрацював цілий набір факторів, які зробили широкомасштабний народний виступ можливим і необхідним.
У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях. Після виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Річ Посполита стає одним з важливих експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 рр. у 2,5 рази збільшив відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та зовнішній ринок, а не на задоволення власних потреб суттєво вплинули на структуру поміщицьких господарів. В основі цієї трансформації лежали два взаємопов’язані процеси – зміцнення феодальної власності та посилення кріпацтва.
Польські та колонізовані українські феодали, намагаючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шляхом посилення експлуатації селянства. Саме тому помітно зростає панщина, особливо в районах сполучених із зовнішнім ринком (Східна Галичина і Волинь − 5-6 днів на тиждень). Водночас невпинно зростали натуральні та грошові податки. Влада пана над селянами була безмежна.
У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що кардинально змінив не лише хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний чинник всієї Європи. Ця подія була глибоко закономірною, а не випадковим явищем: спрацював цілий набір факторів, які зробили широкомасштабний народний виступ можливим і необхідним.
У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях. Після виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Річ Посполита стає одним з важливих експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 рр. у 2,5 рази збільшив відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та зовнішній ринок, а не на задоволення власних потреб суттєво вплинули на структуру поміщицьких господарів. В основі цієї трансформації лежали два взаємопов’язані процеси – зміцнення феодальної власності та посилення кріпацтва.
Польські та колонізовані українські феодали, намагаючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шляхом посилення експлуатації селянства. Саме тому помітно зростає панщина, особливо в районах сполучених із зовнішнім ринком (Східна Галичина і Волинь − 5-6 днів на тиждень). Водночас невпинно зростали натуральні та грошові податки. Влада пана над селянами була безмежна.